Цілісна система ефективного самостійного вивчення
англійської мови. Натиснувши ТУТ Ви ортимаєте реальний шанс оволодіти "живою" англійською мовою.

Країни світу. Уругвай.

УРУГВАЙ

Загальна довідка

1.     Офіційна назва — Republica Oriental del Uruguay

2.     Столиця — Монтевідео (1 236 000)

3.     Рік здобуття незалежності — 1828

4.     Поясний час — Ґринвіч мінус З

5.     Загальна площа (кв. км) — 175 016,

зокрема:

5.1.                    Сільгоспугіддя (кв. км) — 13 000

5.2.                    Ліси (кв. км) — 9000

6.     Чисельність населення (осіб) — 3 386 575

7.     Густота населення (осіб/кв. км) — 19,4

8.     Частка міського населення (%) — 91

9.     Коефіцієнт народжуваності (осіб/1000 осіб) — 17

10.           Коефіцієнт смертності (осіб/1000 осіб) — 19

11.           Тривалість життя (років) — 76

12.           Частка дорослого письменного населення (%)  —97

13.           Харчування (денно калорій на душу населення) — 2750

14.           Річне споживання палива (кг на душу населення) — 585

15.           Валюта — 1 уругвайське песо ($U) = 100 сентесимо

16.           ВНП ($ США на душу населення) — 9200

17.           Мова — іспанська (офіційна)

18.           Етнічні групи: європейці (переважно іспанці та італійці — 90%), метиси (3%), євреї (2%), інші та мішані.

19.           Релігійний склад населення — католики (66%), протестанти (2%), іудаїсти (2%).

20.           Державний устрій

Глава держави та уряду — президент. Вищий законодавчий орган — двопалатний парламент (сенат і палата представників). Адміністративно-територіальний поділ: 19 департаментів.

21.           Історія

До прибуття європейців на територію нинішнього Уругваю він був заселений племенами індіанців чарна і чарруа. У 1515 р. іспанці на чолі з Хуаном Діасом де Солісом відкрили гирло р. Ла-Плата; в кінці січня 1516 р. керівник експедиції висадився в районі сучасного Монтевідео і бив вбитий тубільцями. Іспанські та португальські колоністи розпочали прибувати до країни відповідно в 1624 р. та в 1680 р. (колонія Нопа-Колоніа-ду-Сакрамеиту). Протягом колоніального періоду країна була відома під  назвою Банда Ор'єнталь (Східний берег). У 1726 р. іспанці заснували місто Сан-Феліпе-де-Монтевідео — сучасну столицю країни. Іспанці остаточно  прогнали португальців у 1777 р. і стали повними володарями країни. Тоді ж країну включили до віце-королівства Ла-Плата. У 1807 pp. уругвайці  відбивали інтервенцію англійських військ. До середини XIX ст. колонізатори винищили індіанське населення. Для роботи на плантаціях з Африки завозили рабів. У 1814 р. лідери Східного берега, зокрема Хосе Артигас, розірвали зв'язки з військовою хунтою Аргентини та продовжили боротьбу за незалежність своєї країни, розпочату 1811 р. У 1816р. країну окупували португальці. 18 липня 1821 р. Бразилія включила Уругвай до складу своєї імперії. Аргентино-уруґвайські війська визволили Уругвай від бразильців у 1825 р. Незалежною державою Уруг­вай став 25 серпня 1825 p., але того ж року ввійшов до складу Аргентини під час арґентино-бразильської війни. Після втручання Великої Британії незалежність Уругваю було визнано в договорі, укладеному між Аргентиною та Бразилією 1 грудня 1828 р. в Ріо-де-Жанейро. 18 липня 1830 р. прийняли першу конституцію країни, що отримала назву Східна Республіка Уругвай. Першим президентом 24 жовтня став Луїс Едуардо Перес. Виникли дві політичні партії: Колорадо — червоні та Бланко — білі. Перші — ліберали, другі — консервативні клерикали. Партії вели між собою боротьбу за контроль над країною. Протягом 1836—1852 pp. у країні точилася громадянська війна. Час від часу вибухали повстання.  В 1839—1851 pp. велася безрезультатна війна проти Аргентини. Повоювавши проти Парагваю у 1865—1870 pp., Уругвай домігся розширення своєї території. В 1872 р. владу на 86 років завоювала партія Колорадо. Протягом перших трьох десятиліть ця партія та її лідер Хосе Батльє-і-Ордоньєс (1899, 1903-1907, 1911-1915 pp.), син президента Лоренсо Батльє-і-Ґрау (1868 — 1872 pp.), зуміли забезпечити країні заможне життя. Лідер партії тричі обіймав посаду глави держави і помер 20 жовтня 1929 р. Під час громадянської війни 1904 р. буржуазія одержала перемогу над поміщиками-латифундистами. В Уругваї зміцнів ліберальний капіталізм. Провідна частина економіки країни була в державній власності. Держава запровадила чимало заходів, спрямованих на соціальний захист населення. Політичний вакуум, що утворився після смерті X. Батльє-і-Ордоньєса, та світова економічна криза початку 1930-х pp. сприяли встановленню 1 березня 1933 р. диктатури  Ґабріеля Терри (1931-1938 pp.). У Другу світову війну на боці антигітлерівської коаліції Уругвай вступив 15 лютого 1945 р. Уругвай та США уклали військовий пакт 1952 р. З 1 березня 1952 р. посаду одноосібного президента ліквідували та утворили колективного президента — Національну урядову раду. З цим експериментом покінчили 1967 р. і президентом 1 березня став генерал Оскар Хестідо.  В  1960-х pp. соціально-економічне становище  країни дестабілізувалося. З'явилася марксистська терористична  група  міських партизанів із студентів «Тупамарос» (що в 1971 р. захопила у заручники британського посла). Діюча конституція набрала чинності 1 березня 1967 р. 27 червня 1973 р. президент Хуан Марія Бордаберрі (1972-1976 pp.), спираючись на війська, здійснив державний переворот, розпустив парламент, скасував значну кількість норм конституції. Фактично вся влада перейшла до рук Ради генералів, хоча номінально президентами були Апарисіо Мендес (1976—1981 pp.) і Ґрегоріо Конрадо Альварес Армельїно (1981—1985 pp.). Повернення влади цивільному урядові відбулося 1 березня 1985 р. Президентом країни за результатами листопадових виборів 1984 р. став представник партії Колорадо Хуліо Марія Санґінетті. Після тривалої кампанії він у квітні 1989 р. на референдумі заручився підтримкою уругвайців стосовно надання амністії політичним військовим в'язням, які протягом 1973—1985 pp. належали до правлячого режиму. Країна вибачила військовикам їхні злочини проти людяності. 1 березня 1990 р. президентом став лідер партії Бланко Луїс Альберто Лакальє Еррера, було сформовано коаліційний уряд. 1 березня 1995 р. президентом знову став X. М. Санґінетті, 1 березня 2000 р. його заступив Хорхе Луїс Бат льє Ібаньєс, син президента Луїса Конрадо Батльє Берреса (1947 — 1951 pp.) і племінник президента X. Батльє-і-Ордоиьєса. Країні притаманні високі темпи інфляції, її економіка зазнає згубного впливу падіння цін на світових ринках. Але Уругвай залишається найбільш демократичною та освіченою країною Південної Америки. Уругвай — високорозвинена індустріально-аграрна країна з тваринництвом експортного спрямування.

22.           Природно-ресурсний потенціал

Поверхня країни — горбисто-рівнинна. На північному сході — скелясті горби Кучильйо-Ґранде, на північному за­ході — Кучильйо-де-Аедо. На півдні країни — найвища г. Пан-де-Асукар (501 м). Головні ріки — Уругвай та Ріо-Неґро. Вони зливаються на аргентино-уруґвайському кордоні. Переважають трав'янисті й чагарникові савани (пампа). На сході країни трапляються пальмові гаї. Практично всі види дерева — евкаліпт, дуб, сосну, платан — було завезено до країни.

Клімат — субтропічний океанічний. Середні температури січня коливають­ся від +22 до +24, липня — від +10 до +12 °С. У столиці середня температура січня +22, липня +10 °С. Річно випадає 1000—1200 мм дощів. Сезон дощів триває протягом квітня-травня. Бувають посухи.

Мінеральні ресурси: буре вугілля, залізна, марганцева й титанова руди, мідь, свинець, золото, срібло, тальк, гіпс, вапняки, напівдорогоцінне каміння (аметист, опал, онікс, агат), кварц, мармур.

23.           Економіка

Сільське господарство. 600 сімей латифундистів володіють 60% всіх сільськогосподарських угідь. Головна галузь аграрного сектору — розведення передусім м'ясних порід великої рогатої худоби та вовняних овець. Розводять також свиней і коней. Основні сільськогосподарські культури — пшениця, ячмінь, овес, рис, цукрова тростина, кукурудза, сорго, олійний льон, соняшник, картопля, кормові трави. Виноградарство, вирощування цитрусових, лісозаготівлі, рибальство.

Промисловість. Видобувають мармур, граніт. Електроенергія виробляється переважно на гідростанціях (90%). Діють уруґвайсько-арґєнтинська ГЕС «Сальто-Ґранде» та уруґвайсько-бразильська ГЕС «Пальмар». Промисловості притаманна висока концентрація виробництва. Найбільшого розвитку досягли харчова (м'ясоконсервна, м'ясохолодобійна, виноробна) і текстильна (переважно вовняна) галузі промисловості. Є також підприємства нафтопереробної, автоскладальної, електротехнічної, хімічної, будівельної та металургійної галузей промисловості. Держава контролює виробництво електроенергії, нафтопродуктів, цементу, м'ясопродуктів, залізничний, повітряний та муніципальний транспорт. У власності держави знаходяться надра. Іноземний капітал: має провідні позиції в металургійній, електротехнічній, хімічній, харчовій і текстильній промисловості; володіє 30% сільськогосподарських земель; контролює 40 із 42 діючих у країні банків.

Транспорт. Довжина залізниць — близько 3 тис. км, автошляхів — понад 50 тис. км (з твердим покриттям — 10 тис. км). Є невеликий морський торговельний флот. Головний морський порт — Монтевідео. Загальна довжина судноплавних рік — 1250 км. Ріка Уругваи є судноплавною для морських кораблів впродовж 320 км від гирла до міста Пайсанду. Міжнародний аеропорт — у столиці. 3/4 вантажних перевезень виконує автотранспорт.

Зовнішня торгівля. Основні експортні товари — м'ясо, м'ясопродукти, вовна, шкіряна сировина, пшеничне борошно, рослинна олія. За експортом м'яса та вовни країна посідає друге місце в Латинській Америці. Уругвай експортує половину продукованої електроенергії.

Імпортують продукцію машинобудування, транспортні засоби, нафту й нафтопродукти, деревину, сировину.

Головні зовнішньоторговельні партнери — Бразилія, Аргентина, США, Німеччина, Італія, Китай, Японія.

24.           Туристичні об'єкти

Національні парки Арекіта, Кабо-Полоніо, Пасо-дель-Пуерто, Рузвельт, Сан-Міґель, Санта-Тереса та ін.

У столиці — архітектурний ансамбль Пласа де ла Індепенденсіа, ратуша (1804—1808 pp.), мавзолей X. Артіґаса, кафедральний собор (1790—1804 pp.), капела госпіталю Сан-Хосе (1798 — 1807 pp.); музеї: Національний історичний, Національний образотворчих мистецтв, Муніципальний образотворчих мистецтв, Національний природничої історії, Монтевідео, Зоологічний «Да-масо Антоніо Ларраньяґа», Педагогічний, Історичний муніципальний; зоопарк, ботанічний сад.

У Такуарембо — Музей індіанця.

25.           Інша корисна інформація

Найближче посольство Уругваю знаходиться в Москві, Ломоносовський просп.,38. Телефони (8-10-7095) 143-04-01, 143-04-04, факс 938-20-45.