Байрон Джон (1723—1786) — англійський мореплавець, контр-адмірал. На кораблях «Дельфін» і «Тамар» здійснив у 1764—1766 рр. першу англійську навколосвітню експедицію за маршрутом: Атлантичний океан — Бразилія — Фолклендські острови — Магелланова протока — Вогняна Земля — мис Горн — Маріанські острови — о. Суматра — Капштадт. Під час подорожі було відкрито острови Токелау (Полінезія) та Гілберта (Мікронезія). Його ім'ям названо протоку в Меланезії, мис на сході Австралії, затоку на північному сході півострова Лабрадор та острів архіпелагу Гілберта.
Бальбоа Васко де Нуньєс (1475—1517) — іспанський мореплавець. В. Бальбоа першим з європейців, пройшовши Панамський перешийок зі сходу на захід, вийшов на берег невідомого моря, яке він назвав Південним морем. Так був відкритий Тихий океан. Бальбоа оголосив його володінням Іспанії. У 1517 р. був звинувачений у державній зраді і страчений. Його ім'ям названо місто в зоні Панамського каналу.
Банкс Джозеф ( 1743-1820) — англійський природознавець. Учасник першої експедиції Дж. Кука (1768—1771). Вів щоденник, у якому дав її детальний опис. У 1788 р. очолив Африканську асоціацію, яка була ініціатором організації великих експедицій з вивчення внутрішніх районів Африки. Пізніше ця асоціація увійшла до Королівського географічного товариства Великої Британії. Його ім'ям названо групу островів у Тихому океані.
Баренц Віллєм (1550— 1597) — голландський мореплавець. У 1594—1597 рр. тричі пробував відшукати Північно-східний прохід з Атлантичного океану в Тихий. У 1594 р. досяг північного узбережжя Нової Землі. У 1595 р. несприятлива льодова ситуація дала змогу підійти лише до острова Вайгач. У 1596 р. здійснив третє плавання, під час якого вперше в історії арктичного мореплавства здійснив зимівлю на північному узбережжі Нової Землі. Тут на основі візуальних спостережень склав детальну карту Нової Землі, вперше провів річний цикл метеорологічних спостережень. Його ім'ям назване море, а також поселення і порт Баренцбург на острові Західний Шпіцберген.
Баффін Вільям (1584-1622) — англійський мореплавець і полярний дослідник. У 1612 р. В. Баффін разом з капітаном Холлом займався пошуками Північно-західного проходу з Атлантичного океану в Тихий. Вони відкрили західний берег Гренландії, де Холл загинув у бою з ескімосами. У 1613—1614 рр. Баффін плавав на китобійних і риболовних суднах в районі Шпіцбергена, а у 1615 р. брав участь в експедиції Р Байлота на судні «Діскавері» як штурман. Експедиція досягла 78° пн. ш., куди до середини XIXст. не заходило жодне судно, і відкрила затоку Мелвілл, північно-західний виступ Гренландії, протоки Сміт, Джонс і Ланкастер (названі так Баффіном за іменами організаторів експедиції), острів Баффінова земля. Баффін вів астрономічні спостереження, спостерігав за припливами і відпливами, рухами льодів та ін. Він першим став визначати довготу місця на морі за положенням Місяця. Відмовившись від мрії знайти Північно-західний прохід, В. Баффін влаштувався на службу в Ост-Індійську компанію, плавав до берегів Індії і Шрі-Ланки, в Перську затоку і Червоне море. Загинув у 1622 р. в морському бою з арабськими кораблями в Ормузькій затоці. Його ім'ям названо острів Баффінова Земля у Канадському Арктичному архіпелазі та море між східними берегами цього архіпелагу і Гренландією. Ім'ям Р Байлота названо острів.
Беллінсгаузен Фадей Фадейович (1778—1852) — російський мореплавець і дослідник, адмірал. Брав участь у навколосвітній подорожі І. Ф. Крузенштерна на кораблі «Надежда» (1803-1806 рр.). У 1819-1821 рр. очолював першу російську антарктичну експедицію на шлюпах «Восток»,і «Мирний», що відкрила материк Антарктиду і ряд островів. Він зробив першу спробу охарактеризувати та класифікувати льоди Антарктиди. Визначив тогочасне положення Північного магнітного полюса. Встановив закономірність розміщення островів Полінезії та зробив висновок, що вони є вершинами підводних хребтів. Його ім'ям названо одне із морів, що омивають Антарктиду, мис на півдні Сахаліну, острови в Аральському морі, улоговину в Тихому океані, шельфовий льодовик і російську наукову станцію в Антарктиді, острови в архіпелазі Південні Сандвічеві острови.
Бер Карл Максимович (1792—1876) — російський антрополог, географ, академік Петербурзької академії наук. Досліджував тваринний світ Нової Землі, вивчав острови Фінської затоки. Розробив проект експедиції на Північний географічний полюс Землі. Встановив причини асиметрії річок, що течуть у меридіональному напрямі (закон Бера). Пояснив походження прикаспійських (беровських) горбів. Його ім'я носять гори на півострові Таймир, миси на Північному острові Нової Землі і в Таймирській затоці, прикаспійські горби.
Берг Лев Семенович (1876—1950) — видатний російський фізикогеограф, кліматолог, ґрунтознавець, основоположник вчення про географічний ландшафт. Брав участь в експедиції, яка досліджувала гирло р. Уралу та Індерське озеро, Аральське море, озера Західно-Сибірської рівнини, озера Іссик-Куль, Балхаш, Чорноморське узбережжя Кавказу, льодовики Туркестанського хребта та Австрійських Альп. Вивчав природу в усіх взаємозв'язках її компонентів. Опублікував понад 900 праць. Його ім'ям названо вулкан на острові Уруп (Курильське пасмо), пік на Памірі, льодовики на Памірі та Джунгарсько-Алатау, хребет на березі Отса в Антарктиді.
Берд Річард Евелін (1888-1957) — американський полярний дослідник, адмірал, льотчик. Перші арктичні польоти здійснив над Гренландією. У 1928—1947 рр. здійснив чотири експедиції в Антарктику. Під час першої з них (1928—1930), висадившись на шельфовий льодовик Росса, відкрили станцію Літл-Америка. Протягом цих експедицій було проведено геологічні та геофізичні дослідження, аерофотознімання території. Було досліджено і нанесено на карту Землю Мері Берд, Землю Скотта, гори Королеви Мод та Едсела Форда. Відкрито острів Рузвельта, плато Рокфеллера. Встановлено шлях полярних бур та місця їх зародження. Його ім'ям названо антарктичну наукову станцію США.
Беринг Вітус Йонассен (1681-1741) — видатний мореплавець, морський офіцер. Народився у м. Хорсенсі (Данія). За запрошенням Петра І з 1703 року служив у російському військовому флоті. У 1725—1730 рр. керував Першою, а в 1733—1741 рр. — Другою Камчатською експедиціями. Підчас експедицій разом з О. І. Чириковим на кораблях обігнув східний берег Камчатки, пройшов між Чукотським півостровом і Аляскою, досяг узбережжя Північної Америки, відкрив ряд Алеутських островів, дослідив Камчатку. Помер 19 грудня 1741 р. під час експедиції на одному з Командорських островів (о. Беринга), де його й поховано. Його ім'ям названі протока між Азією та Америкою, море, острів у складі Командорських островів (Командорські острови теж названі на честь В. Беринга), миси на узбережжі Охотського моря та Анадирської затоки, гора (Командора Беринга) на острові Спафар'єва (Охотське море).
Бофорт Френсіс (1774-1857) — англійський військовий моряк, гідрограф, гідрометеоролог, контр-адмірал, член Королівських астрономічного і географічного товариств. Він розпочав службу на флоті з 13 років мічманом на кораблі «Коллос», брав участь у декількох бойових операціях на війні проти Франції та Іспанії. З 1805 р. командував військовим транспортом «Вулвіч», на якому за чотири роки здійснив кілька далеких плавань. У 1806 р. Бофорт розробив шкалу сили вітру, яка спочатку включала 13 балів (у т. ч. штиль). У 1838 р. 12-бальна шкала Бофорта була офіційно прийнята Британським адміралтейством, а з 1874 р. стала застосовуватись у міжнародній практиці. З 1809 р. Бофорт на кораблі «Фредерікстейн» керував гідрографічними роботами у Середземному морі, а в І 829 р. очолив гідрографічну службу Великої Британії, яку перетворив на центр світового значення. Його ім'ям назване море, розташоване між Аляскою і Канадським Арктичним архіпелагом.
Бугенвіль Луї Антуан (1729—1811) — французький мореплавець. В 1763-1765 рр. вивчав Фолклендські (Мальвінські) острови і заснував там французьку колонію. У 1766-1769 рр. очолював першу французьку навколосвітню експедицію. В Тихому океані експедиція відкрила декілька островів в архіпелазі Туамоту, значну частину островів Самоа, у Кораловому морі — острови з архіпелагу Луізіада. На північному сході від цього архіпелагу були повторно відкриті Соломонові острови, які у 1568 р. відкрив іспанець А. Менданья (пізніше їх не могли знайти). Його ім'ям названо один із Соломонових островів, а також глибоководна западина біля острова Бугенвіль.
