Увага! Створена повна карта часів англійського дієслова!

Тепер англійську граматику можна зрозуміти
за декілька годин.
Підпишись на розсилку або надішли запит на адресу alextivita@mail.ru -
і ти дізнаєшся про усі подробиці.

Усі деталі - на сайті "Філолінгвія"

Країни світу.Вірменія.

ВІРМЕНІЯ

Загальна довідка

1.     Офіційна назва — Hayastani Hanrapetut'yun

2.     Столиця —Єреван (1 249 202)

3.     Рік здобуття незалежності — 1991

4.     Поясний час — Гринвіч плюс 4

5.     Загальна площа (кв. км) — 29 743,

зокрема:

5.1.                    Сільгоспугіддя (кв. км) —6 000

5.2.                    Ліси (кв. км) — 4 000

6.     Чисельність населення (осіб) —3 330 099 (2001)

7.     Густота населення (осіб/кв. км) — 111,4

8.     Частка міського населення (%) — 70

9.     Коефіцієнт народжуваності (осіб/1000 осіб) —12

10.           Коефіцієнт смертності (осіб/1000 осіб) — 10

11.           Тривалість життя (років) —67

12.           Харчування (денно калорій на душу населення)

13.           Частка дорослого письменного населення (%) — 99%

14.           Річне споживання палива (кг на душу населення) — 334

15.           Валюта — 1 драм (AMD) = 100 лума

16.           ВНП ($ США на душу населення) — 3350

17.           Мови —вірменська (офіційна), російська, мови меншин

18.           Етнічні групи: вірмени (90%), курди (2%), росіяни (2%).

19.           Релігійний склад населення: християни-монофізити (94%), православні.

20.           Державний устрій

Глава держави — президент. Вищий законодавчий орган — однопалатні Національні збори. Адміністративно-територіальний поділ: 10 областей (марз) і 1 місто.

21.           Історія

Перші вірменські держави Наїрі, Хайаса і Алзі згадуються в XIV ст. до н. е. Протягом IX —VI ст. до н. е. територія нинішньої Вірменії належала до рабовласницької держави Біайнілі (ассірійською — Урарту, давньоєврейською — Арарат). З VI ст. до н. е. існувала стародавня держава Велика Вірменія. На межі НІ —II ст. до н. е. країна — під владою Селевкідів (царської династії, заснованої одним із полководців Александра Македонського, яка правила на Ближньому та Середньому Сході). У 189 р. до н. е. утворилася незалежна держава, яка особливого розвитку досягла за царя Тиг-рана II Великого (95 — 55 pp. до н. е.). У І ст. н. е. за панування над Вірменією боролися Рим і Парфія. У III — IV ст. вірменська держава залежала від Персії. У 387 р. Візантія та Персія розділили країну між собою. У 301 р. святий Григор (Григорій) Просвітитель заснував Вірменську апостольську церкву. Вірменія була першою державою, яка запровадила християнство як офіційну релігію. Вірмени-монофізити розуміють Христа як поглинання людських засад божественними. Халкідонський собор 451 р. це вчення засудив, але це не завадило його подальшому існуванню у вірменській та деяких інших церквах. Араби, візантійці, сельджуки, монголо-татари володіли Вірменією впродовж VII— XV ст. У 1065 р. сельджуки захопили країну. Значна кількість вірмен мігрувала до Малої Азії, де створила свою державу. За царя Левона II (1187 — 1219 pp.) вірмени заволоділи узбережжям Середземного моря и Західній Сирії. У 1242 р. країну завоювали монголо-татари, 1375 р. єгипетські мамлюки знищили Кілікійську вірменську державу в Малій Азії. Тимур загарбав Закавказьку Вірменію в XIV ст. Протягом XV— XVII ст. країна була розділена та знаходилася під владою Туреччини та Персії. Східну Вірменію було відторгнено від Персії та приєднано до Росії протягом 1805 — 1828 pp. На її території утворили Єриванську губернію. Історична батьківщина вірмен — це великий регіон між Чорним і Каспійським морями. У 1894-1896 і 1915 pp. турецький уряд, проводячи політику геноциду, знищив у Західній Вірменії близько 1,5 млн осіб і ще 600 тис. виселив у пустельні райони. У грудні 1917 р. до влади доступилися націоналісти-дашнаки (їхня основна мета — автономія Західної Вірменії у складі Туреччини), з 22 квітня 1918 р. країна входила до складу Демократичної федеративної республіки Закавказзя. 30 травня 1918 р. було проголошено Республіку Вірменія, але вже 17 серпня англо-турецькі війська окупували країну. В 1920 р. прийшла Червона армія і 29 листопада 1920 р. встановила радянську владу. 12 березня 1922 р. більшовики створили Федеративний Союз Соціалістичних Радянських Республік Закавказзя (з 13 грудня того ж року — Закавказька Соціалістична Федеративна Радянська Республіка, ЗСФРР), до складу якої ввели й Вірменію. 5 грудня 1936 р. згадану федерацію ліквідували, а країна ввійшла до складу Союзу РСР як окрема союзна республіка. Нагірний Карабах (територія, населена в основному християнами-вірменами, яка знаходиться в межах ісламського Азербайджану) 1988 р. викликав загострення відносин між Вірменією та Азербайджаном, що переросло в затяжну великомасштабну війну. 23 серпня 1990 р. було проголошено Республіку Вірменія. 24 вересня 1991 р. проголошено її незалежність. Першим президентом протягом 1991 — 1998 pp. був Левон Тер-Петросян (у 1990—1991 pp. — голова Верховної ради Вірменської РСР). 6 січня Нагірний Карабах (Арцах) самопроголосив свою незалежність від Азербайджану, але крім Вірменії цього ніхто не визнав. Нову конституцію було схвалено на референдумі 5 липня 1995 р. Перші парламентські вибори в умовах незалежності відбулися в липні 1995 р. З 29 березня 1998 р. президент — Роберт Кочарян, колишній президент Нагірного Карабаху (на цій посаді його заступив А. Гукасян). 27 жовтня 1999 p. озброєні терористи вдерлися до будинку Національних зборів і вчинили стрілянину. Загинуло 9 осіб, зокрема прем'єр-міністр Вазґен Саркісян і спікер Національних зборів Карен Демірчян (у 1974 — 1988 р. перший секретар ЦК КП Вірменської РСР), понад 30 — поранено. У квітні 2000 р. колишній міністр оборони Нагірного Карабаху С. Бабаян визнав себе причетним до організації замаху на А. Гука-сяна, що стався в Єревані 22 березня.

2 травня того ж року президент звільнив з посади прем'єр-міністра А. Саркісяна (молодшого брата загиблого В. Саркісяна) й 12 травня призначив А. Маркаряна.

22.           Природно-ресурсний потенціал

Виходу до моря країна не має. Вірменія — гірська країна, розташована на північно-східній частині Вірменського нагір'я в оточенні хребтів Малого Кавказу (середня висота нагір'я — 1800 м). Найвища точка країни — г. Ара-гац (4090 м). На північному заході — міжгірська Араратська рівнина. Гірське оз. Севан є основним джерелом води для зрошення та виробництва електроенергії. Глибина озера сягає 86 м, а площа становить 1262 кв. км. Терито­рія країни знаходиться в сейсмічній зоні. 7 грудня 1988 р. катастрофічний землетрус повністю зруйнував м. Спітак та інші населені пункти, 25 тис. осіб загинуло, 13 тис. дістало поранення.

Клімат — континентальний. У перед­гір'ях і на рівнинах середні температу­ри січня коливаються від —4 до —6, липня — від +24 до +26 °С. Опадів — 200 — 400 мм річно. У горах холодніше і влітку, і взимку. Там відповідні температури становлять від —2 до —14 та від +18 до +20 °С.

Мінеральні ресурси: природний газ, кам'яне вугілля, залізна руда, хроміти, мідь, свинець, алюмінієва сировина (ніфелінові сієніти), цинк, молібден, золото, срібло, доломіт, діатоміт, кам'яна сіль, бентонітові глини, мармур, кольорові туфи, пемза.

23.           Економіка

Промисловість. За роки радянської влади було створено індустріально-аграрну економіку.  Електроенергію виробляють на теплових і гідростанціях, а також на атомній електростанції. Час від часу виникають дискусії стосовно доцільності її використання в умовах сейсмічності. Є гірничодобувні підприємства. Ведуть перед такі галузі: машинобудування, металообробка, хімія, нафтохімія, кольорова металургія, будівельна. Остання має у своєму розпорядженні різноманітний набір мінеральних копалин. Відома Вірменія своєю харчовою промисловістю, зокрема виробництвом вин і коньяків із виноградників навколо Єревана, Виготовляють також консерви, ефіроолійну і тютюнову продукцію. Є підприємства легкої промисловості, зокрема текс­тильні.

Сільське господарство. Важливе місце в сільськогосподарському виробництві посідають виноградарство і плодівництво, в тому числі цитрусове. Вирощують зернові (в основному пше­ницю та ячмінь), кормові культури (картоплю, цукрові буряки, бавовник, тютюн), а також овочі та герань. Застосовується зрошення. Тваринництво має молочно-м'ясне спрямування.

Транспорт. Довжина залізниць — понад 600 км, автошляхів — близько 8 тис. км. Є мережа трубопровідного транспорту. Оз. Севан використовуєть­ся для внутрішнього водного сполучен­ня. Міжнародний аеропорт — у сто­лиці.

Зовнішня торгівля. Основні експортні товари — електро- і радіотехнічні вироби, мідь, вина, коньяки.

Імпортують нафту, лісоматеріали, цукор.

Головні зовнішньоторговельні партнери — Росія та Білорусь.

24.           Туристичні об'єкти

Національний парк Севан; заповідники Діліжанський, Еребунійський, Хосровський, Шикахохський.

У столиці — урартська фортеця Еребуні, турецький форт (XVI ст.), мечеть Ґек (XVII ст.), церкви Катогіке (ХНІ ст.) та Зоравар (1691-1705 pp.); музеї: Історичний, Природознавчий, Геологічний, Зоологічний, історії міста, Літератури та мистецтв, Театральний; будинки-музеї: X. Абовяна, М. Сар'яна, А. Ісаакяна, А. Спендіарова, О. Туманяна, Є. Чаренца; сховище давніх рукописів Матенадаран, Картинна галерея, планетарій, ботанічний сад, зоопарк.

У Вагаршапаті (у 1945-1991 pp. Ечміадзін) — монастир (XVII —XIX ст.) із резиденцією католикоса (1738 — 1741 pp.), кафедральний собор (303 p., перебудови V і VII ст.), храм Рипсиме (618 p.), базиліка Гаяне (630 p.), церква Шокаґат (1694 p.), Музей релігійного мистецтва, Будинок-музей О. Іоаннісяиа; поблизу міста — руїни храму Звартноц (641 — 661 pp.).

У Ґюмрі (до 1991 р. — Ленінакан) — руїни церкви (VI ст.), базиліка Аства-цацин (XVII ст.), фортеця Александ-рополь (1837 p.), Краєзнавчий музей.

У Двіні — руїни середньовічної (IV — ХІІ ст.) столиці Вірменії, Музей старожитностей.

У Санаші — монастирський комплекс (Х-ХІІІ ст.).

У Нор-Баязеті — руїни урартської фортеці XIII ст. до н. е., Краєзнавчий музей.

25.           Інша корисна інформація

Посольство Вірменії в Україні знаходиться в Києві, вул. Володимирська, 45, Телефон 224-90-05, факс 235-43-59. Консульській відділ — вул Артема, 51/50. Телефон/факс 216-49-96.