Кук Джеймс (1728—1779) — видатний англійський мореплавець. Здійснив три навколосвітні подорожі. Служив на торгових суднах, а в 1755 р. перейшов на військовий флот. У 1768—1771 рр. керував експедицією на кораблі «Індевор», яка вирушила у південну частину Тихого океану з метою відкриття нових земель, зокрема гіпотетичного Південного материка. Під час цієї експедиції було встановлено, що Нова Зеландія є островом, а не виступом Південного материка, і було відкрито східне узбережжя Австралії. У 1772—1775 рр. Кук очолив другу експедицію у пошуках Південного материка. На кораблях «Резольюшен» і «Ад-венчер» декілька разів перетинав Південне полярне коло, однак Південного материка не виявив і заявив, що його взагалі знайти неможливо. Підчас цієї експедиції були "відкриті Південні Сандвічеві острови, острови Нова Каледонія, Норфолк, Південна Георгія. У 1776 р. Кук вирушив у третю подорож на кораблях «Резольюшен» і «Дісковері». Метою експедиції було дослідження північної частини Тихого океану і пошук Північно-західного проходу. Відкрив Гавайські острови. На одному з островів у сутичці з місцевим населенням у 1779 р. Дж. Кук був вбитий. У 1780 р. експедиція повернулась до Англії. Під час навколосвітніх експедицій Кука було відкрито острови Товариства, східний берег Австралії, східний берег Нової Зеландії. Встановлено, що Нова Зеландія складається з двох островів, відкрито протоку між ними; доведено, що Нова Гвінея — острів; вперше . пройдений Тихий океан між 60 і 70° південної широти. Досліджено узбережжя островів Ньюфаундленд, Вест-Індії, Нової 'Зеландії, Великий Бар'єрний риф. Досягнуто 7.1° південної широти. Висловлено припущення, що вупомірних широтах південної півкулі суцільним кільцем простягається океан. Дж. Кук вважав, що південні полярні області недоступні. Його ім'ям названо групу островів у Тихому океані, гору на острові Південний у Новій Зеландії, затоку біля берегів Аляски.
Крузенштерн Іван Федорович (1770—1846) — російський мореплавець, адмірал. Був керівником Першої російської навколосвітньої експедиції (1803-1806 рр.) на шлюпах «Надежда» і «Нева». Описав узбережжя Сахаліну, Міжпасатну протитечію у східній частині Тихого океану. Одним з перших пояснив світіння моря властивостями мікроорганізмів. Виявив Екваторіальну (пасатну) течію по обидва боки від екватора в Атлантичному і Тихому океанах. Вивчав Японське та Охотське моря, Курильські та Японські острови. Першим з європейців пройшов уздовж західного узбережжя Японії та наніс йото на карту. Перш'им провів спостереження вертикального розподілу температур вод океану. Його ім'ям названо гору на Північному острові Нової Землі, мис у затоці Коронації (Канада), губу на західному узбережжі півострова Ямал, протоку на Курильських островах, острови в архіпелазі Туамоту, у групі Маршаллових островів та Беринговій протоці.
Крубер Олександр Олександрович (1871 — 1941) — російський фізикогеограф, картограф, економікогеограф. На основі вивчення карстових явищу районах Східно-Євро-пейської рівнини, Криму, Кавказу та Західної Європи заклав основи теорії карстоутворення. Першим застосував комплексно-географічний підхід до вивчення карстових явищ. Його ім'ям названо систему карстових проваль і печер на Карабі-Яйлі в Криму, карстове провалля в масиві Арабік 'поблизу міста Гагри, хребет на острові Ітуруп (Курильські острови).
Кренкель Ернст Теодорович (1903-1971) — російський полярник. Брав участь у міжнародній повітряній експедиції на дирижаблі «Граф Циппелін», експедиціях на суднах «Таймир», «Сибіряков», «Челюскін» та «Георгій Сєдов». У 1937—1938 рр. був радистом першої в світі дрейфуючої станції «Північний полюс-1». Його ім'ям названо затоку острова Північного Північної Землі, полярну гідрометеорологічну обсерваторію на Землі Франца-Йосифа.
Крашенинников Степан Петрович (1711-1755) — російський географ-натураліст, ботанік, дослідник Сибіру і Камчатки. Соратник М. Ломоносова. Брав участь у Другій Камчатській експедиції (1733—1743 рр.). Першим описав гарячі джерела Камчатки, виявив гейзери на ділянці Па-уджинських ключів. Його книга «Опис землі Камчатки» (1756) — перший вірогідний опис півострова.Його ім'ям названо острів поблизу Камчатки, мис на острові Карагинський у Беринговому морі, вулкан на Камчатці а півострів.
Комаров Володимир Леонтійович (1869—1945) — видатний російський ботанік, географ, мандрівник. Досліджував природу Середньої Азії, Сибіру, Далекого Сходу, Маньчжурії. Першим виявив сліди Давнього зледеніння на Саянах. Зробив класичний опис рослинності Камчатки. Його ім'ям названо пік на Памірі, льодовики на Уралі і Тянь-Шані, гору на Камчатці.
Колумб Христофор (1451 — 1506) — видатний мореплавець. Влітку 1492 р. іспанська експедиція на чолі з X. Колумбом вирушила з порту Палос на трьох каравелах — «Санта-Марія», Пгнта» і «Нінья» — на пошуки найкоротшого морського шляху до Індії. 12 жовтня 1492 р. експедиція досягла Багамських островів (цей день прийнято вважати днем відкриття Америки), побувала на островах Куба та Еспаньола (сучасний Гаїті). Вперше перетнула Атлантичний океан у субтропічній і тропічній зонах північної півкулі. Колумб вважав нові землі східною окраїною Азії і назвав їх «Індії». У результаті другої експедиції Колумба (1493—1496) було відкрито острови Гваделупа, Домініка, Пуерто-Ріко, Ямайка, Пінос та ін..; третьої (1498—1500) — острів Трінідад, північне узбережжя Південної Америки. Під час четвертої експедиції (1502—1504) було обстежено атлантичне узбережжя Центральної Америки. Колумб помилково вважав, що досяг Індії, а тому назвав острови в Атлантичному океані між Північною і Південною Америкою — Вест-Індія. Він відкрив Саргасове море, виявив Екваторіальну течію в Атлантичному океані. 25 листопада 1504 р. вже хворий Колумб повернувся в Іспанію й оселився у Вальядоліді. До кінця своїх днів він вірив, що відкриті ним землі є частиною Азії. Відкриття ним Америки було однією з найважливіших подій в історії Великих географічних відкриттів. Його ім'ям названі країна у Південній Америці, область Канади, федеральний округ та річка в США, хребет у системі Куньлунь, мис на півночі острова Елсмір Канадського Арктичного архіпелагу.
Козлов Петро Кузьмич (1863—1935) — російський мандрівник, дослідник Центральної Азії. Брав участь в експедиціях під керівництвом М. М. Пржевальського в Центральну Азію, М. В. Пєвцова — у Східний Туркестан і Куньлунь, В. І. Роборовського — у Східний .Тянь-Шань та Наньшань. У 1899—1901 рр. очолював експедицію у Східний Тибет, Монголію, Західний Китай, у 1907— 1909 рр. — в пустелю Гобі. Вперше здійснив топографічне знімання та лімнологічні спостереження в Заалайській Гобі і на південному сході Тибетського нагір'я (країна Кам). Зібрав багаті зоологічні, орнітологічні та ботанічні колекції. Його ім'ям названо льодовик у гірському вузлі Табин-Богдо-Ола, багато видів рослин і тварин.
