Другим за величиною після Тихого океану є Атлантичний океан. Його площа становить 91,6 млн. кв. км (25 % площі Світового океану). Він є другим і за об'ємом води. Зате має найбільшу підводну гірську систему Світового океану Серединно-Атлантичний хребет, довжина якого 18 тис. км), найбільшу поверхневу течію Гольфстрім, найбільші припливи, що утворюються у фіордових затоках Канади (затоки Фанді, Фробішер, Унгава). В Атлантичному океані є єдине у світі море без берегів — Саргасове море. В античну епоху жителі Європи вважали Атлантику єдиним океаном на планеті. В уяві давніх греків океан оточував землю з усіх боків. Коли їхні кораблі рухались по Середземному морю на захід, виходили за Гераклові стовпи, тобто Гібралтар, моряки бачили безкрайні води, що змикалися з горизонтом. Згідно з давньогрецькою міфологією, там, далеко на заході, жив титан Атлас, який був сином бога Посейдона і тримав на своїх могутніх плечах небосхил. За іменем цього титана і весь водний простір на захід від Європи стали називати Атлантичним морем. Давньогрецький? філософ Платон у своїх творах «Тімей» і «Крітій» розповів про загадкову країну Атлантиду (Atlantis). Атлант був першим царем цієї країни. Жителі Атлантиди — атланти — підкорили всі відомі тоді країни, крім Греції, яку вберегла від завоювання несподівана загибель Атлантиди: за одну ніч вона безслідно зникла. У міфах американських індіанців теж є відомості про загибель великої землі в океані, розташованої на сході. Ацтеки, що вважають себе прямими спадкоемцями атлантів, затонулий в океані архіпелаг називлють Астлантом. А на мові нагуа, іншого мексиканського народу, слова з коренем атлас означають воду, море і загибель. Геродот також писав про атлантів. Вони жили в Африці за горами Атлас, а за стовпами Геракла, за Геродотом, знаходилось Атлантичне море. У Птолемея північна частина Атлантики називалась Західним океаном, а південна — Атлантичним морем. Середньовічні географи називали відому їм частину Атлантики Північним морем Герард Меркатор у XVI ст. запропонував назву Атлантичний океан для його північної частини, а південну частину назваї Ефіопським морем. Сучасну назву остаточно ввів у 1650 р. голландський картограф Бернхард Вареніус.
