 |
Create site free |
|
П`ятниця, 10.02.2012, 14:21 | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Географічний портал | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
Країни світу. Швеція.
ШВЕЦІЯ Загальна довідка 1. Офіційна назва — Konungariket Sverige 2. Столиця — Стокгольм (755 305) 3. Рік здобуття незалежності — 1523 4. Поясний час — Гринвіч плюс 1 5. Загальна площа (кв. км) — 410 929, зокрема: 5.1. Сільгоспугіддя (кв. км) — 28 000 5.2. Ліси (кв. км) — 280 000 6. Чисельність населення (осіб) — 8 876 744 7. Густота населення (осіб/кв. км) — 21,5 8. Частка міського населення (%) — 83 9. Коефіцієнт народжуваності (осіб/1000 осіб) — 10 10. Коефіцієнт смертності (осіб/1000 осіб) — 11 11. Тривалість життя (років) — 80 12. Частка дорослого письменного населення (%) — 99 13. Харчування (денно калорій на душу населення) — 2972 14. Річне споживання палива (кг на душу населення) — 4561 15. Валюта — 1 шведська крона (Sk) = 100 єре 16. ВНП ($ СІЛА на душу населення) — 24 700 17. Мови — шведська (офіційна), фінська, лапська 18. Етнічні групи: шведи (90%), фіни (3,1%), лапі (саамі, лопарі), турки, поляки, німці, чилійці, іранці, євреї 19. Релігійний склад населення: протестанти-лютерани (87%), католики (2%), іудаїсти (0,2%), православні, баптисти. 20. Державний устрій Швеція — конституційна монархія. Глава держави — король. Законодавчий орган — однопалатний парламент (риксдаг). Адміністративно-територіальний поділ: 21 провінція. 21. Історія До X ст. н. е. про історію Швеції відомо мало. Існують здогадки, що германські племена заселили територію нинішньої Швеції ще в давнину. Зокрема, про племена суйонів згадував римський історик Публій Корнелій Тацит у І ст. Очевидно, першими державами на території Швеції були королівства ґотів (гаутів, йотів) і свіонів (свеїв), що виникли в VII ст. Свіони мешкали в центральній частині країни, а йоти — на півдні. Протягом VIII —XI ст. шведи брали участь у походах вікінгів у Балтійському морі, до давньої Русі та Багдадського халіфату. У першій половині IX ст. місіонери-франки принесли до країни християнство, але повністю країну воно охопило значно пізніше. Першим запроваджувачем християнства вважається св. Ансгар (831 p.). Єдина шведська держава виникла в X ст. — першим конунгом був Ерик Кривава Сокира (930-935 pp.). Міць Швеції значно зросла за часів правління короля Ерика Святого (1156-1160 pp.), який завоював Фінляндію. Швеція окупувала також Карелію. Саме за правління Ерика Святого вельми поширилося християнство. У 1240 р. шведські війська пішли в похід на Новгород, але він закінчився поразкою. У ХІІІ ст. Ганзейська ліга сприяла зростанню багатства та могутності багатьох шведських міст. Протягом 1250-1364 pp. династія Фолькунґів створила централізовану державу. У XIV ст. завершився процес завоювання Фінляндії. Орєховський мирний договір 1323 р. з Новгородом установив кордон між Швецією та Руссю. Протягом 1396-1523 pp. Швеція входила до Кальмарської унії, в якій домінувала Данія. Швеція ввійшла до цієї унії за правління королеви Маргарити Датської, яку обрали на шведський престол 1389 р. У 1426-1432 pp. Швеція вела безуспішну війну проти Ганзи, а 1471 р. домоглася від Данії внутрішньої автономії. Шведський парламент (риксдаг) було засновано 1435 р. Шведи неодноразово повставали проти датського панування. Збройне повстання 1521 — 1523 pp. на чолі з Ґуставом Вазою закінчилося на користь Швеції, яка виборола незалежність, а керівник повстання — шведський королівський престол для себе (він став королем Ґуставом І (1523-1560 pp.) і своєї династії. Південна частина Швеції залишилася під датським контролем. Ґустав Ваза затвердив державний прапор Швеції — блакитне полотнище з прямим жовтим хрестом. У 30-х pp. XVI ст. у Швеції внаслідок лютеранської Реформації державною релігією стало лютеранство. Наступник Ґустава Ерик XIV (1560-1569 pp.) продовжив боротьбу проти Данії та 1561 р. завоював Естонію, зокрема заволодів Ревелем (Таллінном) у 1560 р. Протягом XVI-XVII ст. Швеція вела війни за панування на Балтиці. Особливо інтенсивною була територіальна експансія за короля Ґустава II Адольфа (1611-1632 pp.). Швеція брала участь у Лівонській війні 1558-1583 pp., інтервенції в Росію на початку XVII ст., Тридцятирічній війні 1618-1648 pp., війнах проти Польщі, Данії, Росії другої половини XVII ст. За правління короля Карла X (1654-1660 pp.) було укладено Вестфальський договір про припинення Тридцятирічної війни, який знаменував пік могутності Швеції. Вона одержала Бремен і Померанію, Данія повернула Швеції її південну частину. Нещасливі для Швеції часи настали за правління короля Карла XII (1697-1718 pp.). Вторгнення в Росію під час Північної війни 1700-1721 pp. закінчилося розгромом шведської армії в битві під Полтавою 1709 р. Швеція втратила значні території за умовами Ніштадтського миру 1721 р. У 1743 р. до Росії відійшла південно-східна частина Фінляндії. Імперія розпалася. Роль парламенту зросла, а влада короля звузилася. Так тривало до 1771 p., коли король Ґустав НІ (1771-1792 pp.) повернув престолові значні повноваження. У 1805 р. Швеція приєдналася до антифранцузької коаліції. Профранцузькі політичні сили вчинили 13 березня 1809 р. державний переворот: скинули з трону Ґустава IV Адольфа (1792-1809 pp.) та посадили на нього 10 травня пристаркуватого та бездітного Карла XIII (він знаходився на троні до своєї смерті в 1818 p.). Після поразки у російсько-шведській війні 1808-1809 pp. за умовами Фридрихсгамського мирного договору 29 березня 1809 р. Швеція передала Росії Фінляндію та Аландські о-ви. У 1809 р. у Швеції було проведено демократичні реформи, прийнято конституцію. Після 1814 р. Швеція не брала участі у війнах. За одним із Кільських договорів 4 листопада 1814 р. до складу Швеції ввійшла Норвегія. Шведський монарх був одночасно й монархом Норвегії (унія тривала до 7 червня 1905 p.). У 1815 р. Швеція поступилася Пруссії Померанією. Згадані вище політичні кола запросили колишнього французького маршала Жана-Батиста-Жюля Бернадота стати спадкоємцем престолу — коронним принцом. Пропозицію було прийнято. 5 лютого 1818 р. він став королем під ім'ям Карла XIV Юхана і правив до 1844 р. Нинішня правляча династія Швеції веде свій родовід від цього короля. У 1914 p., після початку Першої світової війни, Швеція проголосила нейтралітет і уклала угоду з Норвегією та Данією про спільний захист нейтралітету і спільних економічних інтересів. У роки Другої світової війни Швеція допускала значні відхилення від нейтралітету на користь фашистської Німеччини (транзит фашистських військ через шведську територію, постачання стратегічної сировини). Під час обох світових війн королем був Ґустав V. Правив він довго — з 8 грудня 1907 р. по 29 жовтня 1950 р. До ООН Швеція вступила 1946 р. Протягом 1950-1973 pp. королем був Ґустав VI Адольф. 15 вересня 1973 р. по ньому трон зайняв нинішній король Карл XVI Ґустав. У грудні 1982 р. уряд Швеції висунув пропозицію про створення в Центральній Європі зони, вільної від ядерної зброї. У XX ст. Швеція перетворилася на одну з найзаможніших держав світу. Вона також має одну з найдосконаліших у світі систем соціального захисту. Загальне виборче право у Швеції було запроваджене 1921 р. Громадяни Швеції, які досягли 18-річного віку, мають право вибирати й бути обраними до риксдагу і місцевих органів управління. Чинну конституцію прийняли 1 січня 1975 р. Протягом 1932-1976 pp. Швеція мала соціал-демократичні уряди. 7 жовтня 1976 p., після 7-річного перебування на посаді прем'єр-міністра Улофа Пальме (з 14 жовтня 1969 p.), владу перебрали їхні суперники з Партії центру за підтримки консерваторів і лібералів, прем'єр-міністр у 1976-1982 pp. — Турнбйорн Фельдін (з 13 жовтня 1978 р. по 9 жовтня 1979 р.-Ула Улльстен з Народної ліберальної партії). Але 7 жовтня 1982 р. соціал-демократи, яких тоді очолювали Улоф Пальме (вбитий 28 лютого 1986 р.) і Інґвар Карлссон, повернулися до влади. З жовтня 1991 р. вони в черговий раз втратили владу (прем'єр-міністром у 1991-1994 pp. був Карл Більдт, представник поміркованих, голова коаліційного несоціалістичного уряду), але знов її повернули 7 жовтня 1994 р. (прем'єр-міністр — Інгвар Карлссон). У 1995 р. Швеція вступила до Європейського Союзу, але 2002 р. утрималася від введення євро замість власної крони. З 21 березня 1996 р. прем'єр-міністр — соціал-демократ Йоран Перссон, колишній міністр фінансів, з 1998 р. голова коаліційного (разом із Лівою партією та «зеленими») уряду. Письменниця Астрид Ліндґрен, чи не найвідоміша з-поміж усіх шведів за всіх часів, померла 28 січня 2002 р. на 94-му році життя. 22. Природно-ресурсний потенціал Швеція — найбільша держава Північної Європи. Вона охоплює 3/з території Скандинавського півострова. З півночі на південь довжина Швеції становить 1600 км. Країна знаходиться в межах Балтійського щита. У рельєфі переважають плоскогір'я та горбисті рівнини. Південна узбережна рівнина — дуже родюча. Найбільший острів країни — Ґотланд — має зручні пляжі. На заході та сході підносяться Скандинавські гори. Найвища точка країни — г. Кебнекайсе (2123 м). У горах подекуди — льодовики. Швеція — морська держава. Основна маса населення та промислового потенціалу сконцентрована на узбережжі. Ріки багаті на гідроенергію, але їм притаманні пороги. Збудовані на ріках греблі утворюють у горах довгі штучні водосховища. Ріки Швеції беруть початок у горах і впадають у Ботнічну затоку. У Швеції багато озер. На внутрішні води припадає 9% площі країни. У південній частині центральної Швеції лежить долина з великою кількістю озер. Найбільші з них — Венерн і Веттерн. Ріки багаті на форель, лососеві, щуку, окуня, а в прибережних морських водах ловлять тріску, оселедців, скумбрію. Оточені суходолом частини Балтійського моря взимку замерзають. На деяких із них крига тримається впродовж шести місяців. Серед деревної рослинності лісів переважають хвойні породи. На півночі країни знаходиться зона тундри. Шведи керуються принципом загального права в доступі до природи: кожна людина має право прогулюватися лісом, збирати гриби та ягоди, купатись у водоймищах, приставати до берега. Закони обмежують забудівлю морських узбереж, брегів річок та озер. Вони залишаються вільними для доступу населення. Клімат — помірний, перехідний від морського до континентального. Північна частина країни (15%) знаходиться за Північним полярним колом. Влітку там упродовж тривалого часу сонце не ховається за горизонт. Завдяки впливові теплої течії Ґольфстрим клімат країни — досить м'який. На півдні середні температури січня коливаються від 0 до +5, на півночі від —6 до —14 °С; липня — від +10 на півночі до +17 °С на півдні. На крайньому півдні (Ска-нії) сніг лежить 47 днів, на півночі (Лапландії) — 190 днів. Річна кількість опадів на рівнинах 500 — 700 мм, у го¬рах - до 1500-2000 мм. Мінеральні ресурси: торф, сланці, залізна й марганцева руди, мідь, сви¬нець, цинк, вольфрам, уран, золото, срібло, фосфорити, апатити, сірка, пірит, миш'як, флюорит. 23. Економіка Промисловість. Видобувають залізну І руду, руди кольорових металів та урану, мармур, граніт тощо. На гідростанціях виробляється переважна частина електроенергії. Інше джерело електроенергії — атомні електростанції. Розвинені чорна й кольорова металургія (шведська сталь — найвищої якості), машинобудування (судно-, авіа-, автомобілебудування), електротехніка та радіоелектроніка. Швеції належить перше місце у світі за виробництвом кулькових і роликових підшипників. Деревообробна й целюлозно-паперова промисловість мають експортне спрямування (за виробництвом целюлози й паперу Швеція посідає четверте місце у світі). Є також підприємства хімічної, швейної, шкіряно-взуттєвої, текстильної, будівельної, харчової та інших галузей промисловості. Промисловості притаманна висока концентрація капіталу. Маючи 0,15% населення земної кулі, Швеція випускає 1% промислової продукції. У промисловості зайнято 20% робочої сили. Сільське господарство. У сільському та лісовому господарстві зайнято 4% (за іншими даними — 3%) населення. Переважають господарства фермерського типу. Значного поширення набула збутова кооперація. Більшість ферм — невеликі сімейні господарства. Тваринництво переважає над рослинництвом і має молочно-м'ясне спрямування. Розводять велику рогату худобу, свиней, північних оленів, коней, овець. Птахівництво, розведення хутрових звірів, лісове господарство, рибальство. Основна частка оброблюваних теритрій припадає на кормові культури. Вирощують також ячмінь, овес, пшеницю, цукрові буряки, картоплю. Головний сільськогосподарський регіон — Сканія. 80% потреб у сільськогосподарській продукції країна задовольняє за рахунок власного виробництва. Транспорт. Довжина залізниць становить близько 10 тис. км, автошляхів — понад 130 тис. км. Країна має власний морський торговельний флот. Головні порти — столиця, Ґетеборг (незамерза-ючий), Лулео, Мальме. Стокгольм і Ґетеборг сполучені судноплавним каналом. Близько 100 тис. озер вплетені в густе мереживо судноплавних шляхів. Поромне сполучення підтримується з Данією, Фінляндією, Німеччиною, країнами Балтії. Міжнародні аеропорти — у столиці та Ґетеборзі. Зовнішня торгівля. Основні експортні товари — машини, устаткування, лісопаперова та хімічна продукція, транспортні засоби, метали. До Данії прокладеним морським дном кабелем постачається електроенергія. Швеція експортує 45% своєї промислової продукції. Така продукція становить 95% вартості всього експорту. Імпортують продукцію машинобудування, сировину, промислові вироби, нафтопродукти, продовольство, худбу, транспортне устаткування, хімікати. Головні зовнішньоторговельні партнери — Німеччина, Велика Британія, США, Норвегія. 70% зовнішньої торгівлі припадає на розвинені країни. Значні надходження валюти країна має від іноземного туризму. 24. Туристичні об'єкти Національні парки Абіску, Бло-Юнг-фрун, Вадвечокко, Гамра, Ґарргюттан, Енгсе, Дальбю-Седерскоґ, Муддус, Норра-Квілль, Падьєланта, Пельєкайсе, Сарек, Скулескогєн, Сонф'єлетт, Стура-Шефаллет, Стуре-Муссе-Кевшен, Тефсігдален, Тівден тощо. У столиці — палац Дротнінггольм, королівський палац (1697-1760 pp.), ратуша (1911-1923 pp.); церкви: Сторчурка (XIII ст.), Риддаргольмс-чурка (XIII ст.) — місце захоронень більшості шведських монархів, св. Миколая (ХНІ ст.), Тюскачурка (1640 p.); музеї — Національний, Сучасного мистецтва, Етнографічний, м. Стокгольма, Природничої історії, Історичний, Північний, Національний морський, «Міл-лесгорден», Науки і техніки, корабель-музей «Васа», Парк-музей К. Міллеса, зоопарк; у східній частині міста на о. Юрґорден — Музей старовинної сільської архітектури Скансен просто неба. У Ґетеборзі — фортеця Нюа-Ельв-сборґ (XVII ст.), церква Мастучурка, вежа-маяк, Музей образотворчих мистецтв, Муніципальний музей, Морський музей. В Уппсалі — церква Бондчурка (XII ст.), готичний собор (1260 — 1435 pp.), замок (1540 p.), музей К. Лінея, архітектурний музей просто неба Дісаґорден. 25. Інша корисна інформація Посольство Швеції в Україні знаходиться в Києві, вул. Івана Франка, 34/33, 3-й поверх. Тел. 462-05-80, 462-05-82, 462-05-84, факс 462-05-81. Візовий відділ: телефон 462-05-82. Посольство України в Швеції знаходиться в Стокгольмі: Stjarnvagen 2a, 18134, Stockholm/Lidingo. Телефони (8-10-468) 731-76-90, факс 731-56-90. Без сплати мита до Швеції дозволяється ввозити: сигарет — 200 шт., або 100 невеликих сигар, або 50 вели- ких сигар, або 250 г тютюну. Особи, які досягли 20-річного віку, можуть ввозити 1 л міцних алкогольних напоїв, 1 л вина (або 2 л вина замість міцних алкогольних напоїв) і 2 л пива (з вмістом алкоголю понад 2,8%). Забороняється ввозити наркотики, отруту, зброю, м'ясо (свіже, заморожене, копчене), картоплю. Відсутні обмеження на ввіз валюти. Вивозити можна до 6000 шведських крон. Немає обмежень на вивіз іноземної валюти. | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||