1. Офіційна назва — Ceska Republika
2. Столиця — Прага (1 161 938)
3. Рік отримання незалежності — 1993
4. Поясний час — Гринвіч плюс 1
5. Загальна площа (кв. км) — 78 864, зокрема:
5.1. Сільгоспугіддя (кв. км) — 33 000
5.2. Ліси (кв. км) — 26 000
6. Чисельність населення (осіб) — 10 256 760
7. Густота населення (осіб/кв. км) — 130,1
8. Частка міського населення (%) — 75
9. Коефіцієнт народжуваності (осіб/1000 осіб) —9
10. Коефіцієнт смертності (осіб/1000 осіб) — 11
11. Тривалість життя (років) — 75
12. Частка дорослого письменного населення (%) — 99,9
13. Харчування (денно калорій на душу населення) — 3156
14. Річне споживання палива (кг на душу населення) — 3849
15. Валюта — 1 чеська крона (Кс) = 100 галерів
16. ВНП ($ США на душу населення) — 14 400
17. Мови — чеська (офіційна), словацька, угорська, румунська та інші мови меншин
18. Етнічні групи: чехи (94,4%), словаки (3,1%), поляки, німці, мадяри та ін.
19. Релігійний склад населення: католики (39,3%), протестанти (4,6%), православні (3%).
20. Державний устрій
Глава держави — президент. Законодавчий орган — двопалатний парла¬мент (сенат і палата депутатів). Адміністративно-територіальний поділ: 13 областей і 1 місто.
21. Історія
У районі Праги люди поселилися ще за 4000 р. до н. е. У V ст. до н. е. туди мігрували кельтські племена боїв. Протягом V-VI ст. н. е. територію Чехії заселили слов'янські племена. У IX ст. ці племена прийняли християнство. Династія Пршемисловичів 880 р. утворила князівство Богемію. У 1085 р. чеський князь Вратислав II прийняв королівську корону. З другої половини XII ст. королівство входило до складу Священної Римської імперії. Найбільшого розквіту королівство досягло в XIV ст. за короля Карла І (1346-1378 pp.), який водночас уважався імператором. У першій половині XV ст. країною прокотилася хвиля гуситських війн. Ян Гус боровся як проти католицької церкви, так і проти домінування німців в органах влади. Гусити зазнали поразки, 6 липня 1415 р. Яна Гуса спалили. У 1526 р. Чехію включили до складу імперії Габсбурґів, залишивши їй певну автономію. Коли ж 1620 р. чеське повстання закінчилося поразкою під Білою Горою, Богемія та Моравія позбулися автономних прав і стали звичайними провінціями австрійської імперії Габсбурґів. Наприкінці XVIII ст. зародився чеський національний рух (будителі), який у 30-40-х pp. XIX ст. набув політичного спрямування. Святовацлавські збори 1848 р. у Празі стали іскрою революції 1848-1849 pp. в імперії Габсбурґів. У 1867 р. Чехія ввійшла до австрійської частини (Цислейтанії) Австро-Угорщини. Перша світова війна надала поштовх національно-визвольному рухові. Після поразки в ній Австро-Угорщини, 28 жовтня 1918 р. у Празі було проголошено Чехословацьку Республіку. її лідерами стали Томаш Масарик (президент з 14 листопада 1918 р. по 14 грудня 1935 р.) і Едвард Бенеш (прем'єр-міністр у 1921-1922 pp., президент з 18 грудня 1935 p.). 8 травня 1919 р. до країни ввійшла Рутенія. В період між двома світовими війнами Чехословаччина стала однією з найрозвиненіших країн Єропи. За рішенням Мюнхенської конференції Німеччина 1 жовтня 1938 р. анексувала Судетську область (Захід¬ну Чехію), де переважало німецьке населення. Е. Бенеш подав у відставку з посади президента 5 жовтня 1938 р. 14 березня 1939 р. Словаччина стала формально незалежною республікою, але фактично знаходилася під контролем Німеччини. А. Гітлер напав на Чехословаччину 15 березня 1939 p., швидко переміг її та утворив протекторат Богемії і Моравії. Під час війни в Лондоні діяв емігрантський уряд Чехословаччини на чолі з Е. Бенешем. У Радянському Союзі сформували невеликий контингент чехословацьких вояків, що згодом взяв участь у визволенні своєї країни. Командував цими військами полковник (згодом — генерал) Людвік Свобода. Від гітлерівців Чехословаччину визволила Червона армія. До речі, Прагу першими захо¬пили власівці, сподіваючись заробити у Й. Сталіна прощення своєї зради, і не дозволили німцям зруйнувати місто. 12 травня 1945 р. 44-річний генерал-лейтенант Андрій Власов здався американцям, які незабаром передали йо¬го радянській стороні; за вироком Військової колегії Верховного суду СРСР 1 серпня 1946 р. колишнього командуючого Російської Визвольної Армії (раніше — Герой Радянського Союзу, улюбленець Й. Сталіна) та 11 інших зрадників повісили. Після війни, 29 червня 1945 р. східна область Чехословаччини — Рутенія, або ж Підкарпатська Русь, була приєднана до Радянського Союзу і стала Закарпатською областю УРСР. З квітня 1945 р. Е. Бенеш повернув собі посаду президента, на виборах у травні 1946 р. більшість здобули комуністи і 3 липня К. Ґотвальд став прем'єр-міністром. У лютому 1948 р. комуністи вчинили державний переворот, змусили Е. Бенеша 7 червня піти у відставку, і країна ступила на соціалістичний шлях розвитку під назвою Чехословацька Народна Демократична Республіка. Посаду президента захопив К. Ґотвальд і був ним до своєї смерті 14 березня 1953 p., що трапилася за кілька днів після смерті Й. Сталіна. За офіційною версією, чехословацький лідер застудився на похороні. Е. Бенеш помер 7 червня 1948 р. на 64-му році життя. Чи була природною смерть Е. Бенеша зразу ж після його відставки з посади президента, невідомо. Згідно з конституцією, прийнятою в липні 1960 p., країна стала називатися Чехословацька Соціалістична Республіка (ЧССР). Чехословацькі комуністи в 1968 р. спробували гуманізувати соціалізм. Від влади усунули ортодоксального комуніста Антоніна Новотного (очолював компартію з 14 березня 1953 p., був президентом країни з 19 листопада 1957 p.; помер 28 січня 1975 p.). Лідером компартії 5 січня 1968 р. став словак Александр Дубчек (помер 8 листопада 1992 p.). Президентом країни 30 березня став згаданий вище чех генерал Л. Свобода. Московський Кремль і його союзники сприйняли лібералізацію соціалізму («Празьку весну» 1968 р.) як замах на устої «єдиного вірного вчення» — марксизму-ленінізму. В ніч з 20 на 21 серпня 1968 р. територію Чехословаччини окупували війська сусідів — Радянського Союзу, Німецької Демократичної Республіки, Польської Народної Республіки, Угорської Народної Республіки, та Народної Республіки Болгарії (щоправда, чехословацька армія збройного опору не чинила). Чисельність окупаційної армії становила від 650 тис. до 1 млн вояків. Радянські війська залишились у країні аж до 1990 р. Зірвавши лібералізацію, ортодоксальні комуністи підготували цим ґрунт для знищення соціалізму в Європі через якихось два десятиліття потому. 17 квітня 1969 р. лідером компартії поставили прорадянського словака Ґустава Гусака. 29 травня 1975 р. він заступив президента Л. Свободу. 1 січня 1969 р. чеські землі отримали статус республіки у складі федеративної Чехословацької Соціалістичної Республіки (ЧССР), 29 березня 1990 р. - Чехословацької Федеративної Республіки (ЧСФР), 20 квітня того ж року — Чеської та Словацької Федеративної Республіки (ЧСФР). До кінця 1989 р. владу в країні тримала комуністична партія. Ґ. Гусак був президентом до 10 грудня 1989 p., а компартію очолював до 17 грудня 1987 р. У 1990 р. його виключили з партійних лав. Проживши довге життя (1913-1991 pp.), Ґ. Гусак перед своєю смертю (18 листопада) побажав прийняти католицьке причастя. 29 грудня 1989 р. президентом демократичної Чехословаччини став драматург-дисидент Вацлав Гавел. У червні 1992 р. чехи та словаки досягли домовленості, що з 1 січня 1993 р. вони житимуть в окремих незалежних державах. Так і сталося. У грудні 1992 р. Федеральні збори ЧСФР прийняли закон про розділ федерації. Згідно з конституцією 1 січня 1993 р. Чеська Республіка була проголошена самостійною суверенною та незалежною державою. 19 січня її прийняли в члени ООН. Правонаступництво ЧСФР було поширене на обидві країни — Чехію та Словаччину. Це напрочуд мирне «розлучення» можна вважати взірцем для решти світу. «Розлучення по-югославськи» Чехія та Словаччина зуміли уникнути. 26 січня 1993 р. президентом Чехії вибрали В. Гавела (на посаді з 2 лютого), а 1998 p. переобрали на другий термін. Перехід від соціалізму до ринкової економіки чехи здійснили досить справедливо, ефективно й цивілізовано. 12 березня 1999 р. країну прийняли до НАТО, на черзі – вступ до ЄС. З 12 липня 2002 р. прем'єр-міністр — Владімір Шпідла. Повінь у серпні 2002 р. завдала багато шкоди архітектурній та історичній спадщині Праги. 2 лютого 2003 р. В. Гавел склав свої повноваження. З 7 березня президент — Вацлав Клаус.
22. Природно-ресурсний потенціал
Виходу до моря країна не має. Потрапити до Північного моря можна р. Лабою (Ельбою), а до Чорного моря — через ріки Мораву та Дунай. Південно-західна частина країни називається Богемією, південно-східна — Моравією, а північно-східна — Сілезією. Переважна частина країни знаходиться в межах Чеського масиву (середня висота — 900 м). На його окраїнах — середньо-високі хребти Шумава, Чеський Ліс, Рудні гори, Судети. Найвища точка країни — г. Снежка (1602 м). Внутрішня частина Чеського масиву являє собою котловину, що складається з кількох низин, переділених низькими горами. Особливо родючими є рівнини в долині р. Морави. Родючі й алювіальні долини інших рік. Горби й низькогір'я переважають в Моравії. На півдні та в центрі — Чесько-Моравська височина. На схилах гір ростуть мішані та хвойні ліси.
Клімат — помірно континентальний. На рівнинах середні температури січня коливаються від -1 до -4, у гірській місцевості -7 °С. Середні температури липня на рівнинах коливаються від +18 до +20, у гірській місцевості +8 °С. Літо — тепле й вологе, зима — холодна й суха. Річна кількість опадів на рівнинах — 450-600 мм, у горах — 1200-1600 мм. Середньорічна кількість опадів — 483 мм. У столиці середня температура січня +2, липня +19 °С. Середньодобові температури у столиці протягом січня коливаються від 0 до —5, липня — від +13 до +23 °С.
Мінеральні ресурси: нафта, природний газ, кам'яне та буре вугілля, марганцева руда, мідь, свинець, цинк, олово, вольфрам, сурма, ртуть, уран, золо¬то, срібло, сірка, магнезит, графіт, сіль, каолін, численні мінеральні джерела.
23. Економіка
Промисловість. Видобувають кам'яне та буре вугілля в межах Остравсько-Карвінського кам'яновугільного, Північночеського та Соколовського буро-вугільних басейнів. Ведеться видобування залізної руди. Електроенергію виробляють переважно на теплових стаціях. Провідні галузі промисловості: паливно-енергетична, чорна металургія, хімія, машинобудування, легка, скляно-керамічна, харчова, будівельна (зокрема цементна). Машинобудування випускає обладнання для АЕС, металургійної, хімічної, енергетичної, текстильної галузей промисловості, пивоварні заводи, верстати, електроніку, тепловози, електровози, тролейбуси, трамваї, залізничні вагони, легкові та вантажні автомобілі, автобуси, трактори, сільськогосподарські машини, легкі та спортивні літаки, електротехніку, холодильники, пральні машини, мотоцикли, велосипеди тощо. За випуском шкіряного взуття на душу населення Чехія посідає перше місце у світі. Знаменита країна й своїм пивом. Визначальними для економіки країни є підприємства приватної форми власності. Головні промислові центри — Прага, Пльзень, Острава, Брно.
Сільське господарство. Після краху комуністичного режиму проведено деколективізацію сільського господарства з широкою реституцією (відновленням) прав власників на землю та майно. 75% колишніх кооперативів перетворено на кооперативи земельних власників. Чеські селяни не виявляють великої зацікавленості у створенні фермерських господарств. Основні сільськогосподарські культури — пшениця, ячмінь, картопля, хміль, жито, кукурудза. Розвинені садівництво та овочівництво. Тваринництво має молочно-м'ясне спрямування. Поширене птахівництво. Лісове господарство.
Транспорт. Довжина залізниць — понад 9,5 тис. км, автошляхів — понад 55 тис. км. Міжнародний аеропорт — у столиці.
Зовнішня торгівля. Основні експортні товари — машини та обладнання, вироби легкої, харчової, скляно-керамічної промисловості (зокрема транспортні засоби, скло, пиво, кераміка, взуття, текстиль).
Імпортують сільськогосподарські товари, нафтопродукти, промислову сировину, машини, метали, товари широкого вжитку.
Головні зовнішньоторговельні партнери — країни Європейського Союзу та Східної Європи (передусім Словаччина).
Важливим джерелом валютних надходжень є іноземний туризм.
24. Туристичні об'єкти
Національні парки Крконоше, Шумава.
У столиці — Старе місто (ХНІ ст.), Нове місто (XIV ст.), Карлів міст (XIV ст.), Градчанський замок (XII ст.), королівський палац (XII-XVIII ст.), літній королівський палац Бельведер (1535-1563 pp.) із відомим «співучим» фонтаном, Шварценберзький палац (1545-1563 pp.), Штернберзький палац (XVII-XVIII ст.), Чернінський палац (1669-1750 pp.); базиліка св. Іржи (XII-XVIII ст.), готичний собор св. Вітта (місце поховання королів Богемії, 1344-1929 pp.); музеї: Національний, м. Праги, Декоративного мистецтва, Військово-історичний, Етнографічний, Сільськогосподарський, Антропологічний, Педагогічний, Національний технічний, Б. Сметани, А. Дворжака, Національна галерея.
Карлові Вари здавна є міжнародним курортом із всесвітньо відомими мінеральними джерелами.
У Брно — замок Шпільберк (XIII-XVIII ст.), ратуша (XIII-XVI ст.), готичний собор св. Петра і Павла (XIII-XXст.), церква св. Якуба (XIII-XVI ст.), церква св. Томаша (XIV-XVII ст.), церква св. Яна (XIV-XVIII ст.); музеї: Моравський, Художньо-промисловий, Національний технічний, Муніципальний.
У Пльзені — будинок «Червоне серце» (1630 p.), готична церква св. Бартоломея (XIV-XV ст.) зі Штернберзькою капелою (1510-1529 pp.), ратуша (XVI ст.), церква св. Анни (1711 p.), Картинна галерея, Музей пива.
У Ческе-Будєйовіце — руїни замку (XV ст.), ратуша (1727-1730 pp.), домініканський монастир (XIII ст.), собор св. Мікулаша (XIII-XVII ст.) із Чорною вежею (XVI ст.), колегія піярів (XVIII ст.).
Практично скрізь можна побачити середньовічні замки та палаци.
25. Інша корисна інформація
Посольство Чехії в Україні знаходиться в Києві, вул. Ярославів Вал, 34а. Телефони 212-04-31, 212-08-07, 224-42-11, факс 229-74-69. Консульський відділ: вул. Б. Хмельницького, 58, телефони 238-26-41, 238-26-42.
Посольство України в Чехії знаходиться в Празі, 160 000, Ch. de Gaul-la 29, Praha 6, Bubenec. Телефон (8-10-4202) 33-34-20-00, факс 33-34-43-66.