 |
Create site free |
|
П`ятниця, 10.02.2012, 14:19 | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Географічний портал | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
Країни світу. Чилі.
ЧИЛІ Загальна довідка 1. Офіційна назва — Republica de Chile 2. Столиця — Сантьяго (4 655 800) 3. Рік отримання незалежності — 1818 4. Поясний час — Гринвіч мінус 4 5. Загальна площа (кв. км) — 756 626, зокрема: 5.1. Сільгоспугіддя (кв. ки) — 43 000 5.2. Ліси (кв. км) — 165 000 6. Чисельність населення (осіб) — 15 498 930 7. Густота населення (осіб/кв. км) — 20,5 8. Частка міського населення (%) — 85 9. Коефіцієнт народжуваності (осіб/1000 осіб) — 16 10. Коефіцієнт смертності (осіб/1000 осіб) — 6 11. Тривалість життя (років) — 76 12. Частка дорослого письменного населення (%) — 95 13. Харчування (денно калорій на душу населення) — 2582 14. Річне споживання палива (кг на душу населення) — 931 15. Валюта — 1 чилійське песо (Ch$) = 100 сентаво 16. ВНП ($ США на душу населення) — 10 000 17. Мова — іспанська (офіційна) 18. Етнічні групи: метиси (91,6%), індіанці (6,8%), інші, зокрема європейці (1,6%) 19. Релігійний склад населення: католики (89%), протестанти (11%). 20. Державний устрій Глава держави — президент. Законо¬давчий орган — двопалатний Конгрес (сенат і палата депутатів). Адміністративно-територіальний поділ: 12 областей і 1 столична область. 21. Історія Першим із європейців, нога якого ступила на землю півдня Чилі, був португальський мореплавець Фернан Маґеллан (протоку між Південною Америкою та о. Вогняна Земля, назва¬ну його ім'ям, було відкрито 21 жовтня 1520 p.). У 1535 р. до країни прийшли іспанці на чолі з Дієґо де Альмагро, які перед тим підкорили Перу. В центрі й на півдні нинішньої території тоді проживали індіанці-араукани, або мапуче. Вони вважалися залежними від імперії інків, але користувалися в її рамках значною автономією. Індіанці-атакаменьйо та діаґіти мешкали тоді на півночі країни, яку підкорили інки в XV ст. У пустелі Атакама індіанські племена поселилися ще в X ст. Перша експедиція іспанців не принесла їм якихось успіхів. Через три роки вона повернулася до Перу. Другу експедицію на чолі з Педро де Вальдівія іспанці організували 1540 р. і заснували кілька укріплених поселень, зокрема Сантьяго (12 лютого 1541 p.), Консепсьйон (1550 р.) та Вальдівію (1552 p.). Індіанці чинили опір загарбникам. Іспанці витісняли їх у регіони, що знаходилися на південь від р. Біо-Біо. Від 2 лютого 1541 р. Чилі (тоді — колонія Нуева Естремадура) належало до віце-королівства Перу, з 1778 р. стало самостійним генерал-кавітанством. Протягом перших двох століть свого існування колонія розвивалася повільними темпами, оскільки привабливішим для колонізації вважалося Перу. У надрах Чилі не виявили багатих запасів золота й срібла, що передусім цікавило іспанців. Головним джерелом доходів було сільське господарство. 14 липня 1810 р. в Сантьяґо та інших містах вибухнуло антиіспанське повстання. 18 вересня 1810 р. видатний діяч визвольного руху Бернардо О'Хіґґінс проголосив незалежність Чилі. Було утворено Національну урядову хунту. Цей день став національним святом — Днем незалежності. Але впродовж майже 15 років країні довелося зі зброєю виборювати свій суверенітет. Іспанія поновила свою владу 2 жовтня 1814 р. і тримала її до 12 лютого 1817 р. Б. О'Хіґґінс утік до Аргентини. Переломний момент наступив тоді, коли інший видатний діяч південноамериканського визвольного руху — Хосе де Сан-Мартин прийшов з Аргентини до Чилі з Б. О'Хіґґінсом, подолавши Анди з озброєним загоном, що налічував 3200 вояків. Іспанські війська зазнали поразки в битвах під Чакабуко (1817 р.) та Майпо (1818 p.). Країну під назвою Держава Чилі 12 січня 1818 р. ще раз проголосили незалежною (з 26 липня — Республіка Чилі), а Б. О'Хіґґінс став її першим президентом. У північній частині пустелі Атакама було виявлено багаті родовища міді. Це стало потужним поштовхом для розвитку економіки країни. Першу конституцію країни прийняли в 1833 р. У 1851 р. розпочалося спорудження залізниць. У 1865-1866 pp. Чилі, Перу, Еквадор і Болівія воювали проти Іспанії. Протягом 1879-1883 pp. Чилі успішно воювало проти Перу та Болівії під час Тихоокеанської війни та анексувало північні території, багаті на природні нітрати (селітру). У країні розпочався економічний бум, що тривав півстоліття. У 1920-х pp. на світовому ринку з'явилися штучні нітрати. Це зашкодило економіці Чилі, оскільки практично єдиним експортним товаром лишилася мідь. А ціни на неї на світовому ринку були мінливими. Після 1891 р. один одного заступали консервативні та ліберальні уряди й диктатори-президенти. Економічна дестабілізація 1920-х pp. зумовила прихід до влади військової диктатури Карлоса Ібаньєса. Він тримав владу до 1931 р. Прикордонні суперечки з Аргентиною було розв'язано протягом 1899-1902 pp., з Перу – 1929 р. У 1938-1958 pp. уряди спиралися на широкі маси. Період президентства Хорхе Алес-сандрі Родриґеса (1958-1964 pp.) позначився орієнтацією на США та «прив'язуванням» економіки до міді. На президентських виборах 1964 р. перемогу здобув Едуардо Фрей Монтальва — лідер поміркованих лівих християнських демократів (на посаді з 3 листопада). Суперником Е. Фрея був Сальвадор Альєнде Ґоссенс — лідер лівого Фронту народної дії (FRAP). Е. Фрей 1969 р. націоналізував (із виплатою компенсації) найбільшу в світі компанію-виробника міді — «Анаконду». На чергових президентських виборах 1970 р. конституція не дозволяла Е. Фрею виставляти свою кандидатуру на другий термін. Християнські демократи висунули кандидатуру Р. Томіка. На виборах більшість голосів одержав соціаліст С. Альєнде. Але їх було замало для чіткої перемоги. Тому останнє слово залишалося за парламентом. Оскільки Р. Томік і X. Аллесандрі Родриґес підтримали кандидатуру С. Альєнде, парламент проголосив його президентом з 3 листопада 1970 р. У світовій історії це був перший випадок, коли марксист доступився до влади не за допомогою зброї, а в демократичний спосіб. С. Альєнде націоналізував решту фірм США і всі приватні банки. У своїй діяльності він спирався на блок соціалістів і комуністів. Останніх очолював генеральний секретар компартії Чилі Луїс Корвалан. С. Альєнде намагався провести націоналізацію та аграрну реформу, але при цьому нехтував закони економіки, що неминуче потягло за собою тяжкі наслідки. Розгорталася інфляція, почалася панічна втеча капіталу. Зростала зовнішня заборгованість, захитався платіжний баланс країни. Прокотилася хвиля страйків, причому найвідчутнішим виявився страйк на автомобільному транспорті. Жінки Сантьяго провели демонстрацію, гуркочучи порожніми каструлями. 11 вересня 1973 р. армія на чолі з головнокомандувачем генералом Авґусто Піночетом Угарте вчинила кривавий військовий переворот. Конституційний президент країни С. Альєнде загинув під час штурму президентського палацу Ла Монеда (можливо, застрелився). Правління військової хунти супроводжувалося жорстокими репресіями. За 15 років перебування А. Піночета на чолі держави (з 27 червня 1974 р.) було знищено близько 3 тис. осіб. Ую населення країни емігрувала. Профспілки та опозиційні партії заборонили. Що ж до економіки, то вона, завдяки виваженим заходам і повній відсутності урядової корупції (на руках генералів була кров, але не було бруду), успішно подолала кризу і стала провідною в Південній Америці. А. Піночет провів широку денаціоналізацію. Після перевороту чилійські спецслужби вислідили й заарештували Л. Корвалана. Його ув'язнили, але у грудні 1976 р. А. Піночет звільнив його з в'язниці в обмін на звільнення Радянським Союзом із в'язниці знаного анти-радянського дисидента В. Буковського. Л. Корвалан приїхав до Москви, а В. Буковський потрапив до Лондона. У Радянському Союзі жартівники подейкували, що було б добре обміняти Л. Брежнєва на А. Піночета. У 1980 р. відбувся плебісцит, що підтвердив президентські повноваження А. Піночета на наступні вже 8 років (замість 6) і схвалив нову конституцію (набрала чинності 11 березня 1981 p.), яка передбачала відновлення демократії в 1989 р. У 1987 р. спеціальним декретом було дозволено діяльність усіх немарксистських політичних партій. 5 жовтня 1988 р. А. Піночет провів плебісцит про відновлення демократії. Більшість населення висловилася проти продовження терміну президентського мандата А. Піночета. 11 березня 1990 p. він подав у відставку, застерігши для себе посаду довічного сенатора з правом недоторканності. На посаді президента країни його заступив Патрисіо Ейлвін, який переміг на виборах у грудні 1989 р. Парламент країни відновив свою діяльність у березні 1990 р. У 1994 р. президентом країни на 6-річний термін обрали Едуардо Фрея Руїс-Таґле (на посаді з 11 березня, доводиться сином президентові Е. Фрею Монтальві, якого 1970 р. заступив С. Альенде). У 1998 р. під час перебування на лікуванні в Лондоні 83-річного А. Піночета заарештували на підставі постанови іспанського судді про притягнення його до відповідальності в Іспанії за злочини, вчинені під час військового путчу та перебування на посаді глави держави. Реакція чилійців і світу на такий крок британських властей була неоднозначною. Але зважаючи на стан здоров'я екс-диктатора, його все ж таки у березні 2000 р. повернули додому, де справу помалу затерли. На президентських виборах у січні 2000 р. переміг соціаліст Рикардо Фроїлан Лагос Ескобар (на посаді з 11 березня). 22. Природно-ресурсний потенціал Чилі простяглося вздовж узбережжя Тихого океану на 4300 км. Його ширина 15-355 км. Країна — гориста. Хребти Анд сягають висоти 6910 м (г. Охос-дель-Саладо). Між хребтами лежить Поздовжня долина (Центральна пампа), що є головним економічним регіоном. У країні багато вулканів, часті землетруси. Долини і схили гір південної частини Чилі вкриті буковими і хвойними лісами. Між хребтами лежать короткі родючі долини. Острів Вогняна Земля, що знаходиться на крайньому півдні, — холодний, вітряний, вологий, відносно неродючий і використовується лише для випасу овець. У ріках риби практично немає, якщо не брати до уваги завезену форель. Країні належить багато островів як у прибережній зоні, так і в Тихому океані (о. Пасхи, о. Сала-і-Ґомес, о-ви Хуан-Фернандес та ін). Клімат — різноманітний, оскільки те¬риторія дуже видовжена. Зокрема, на півночі країни він — тропічний пустельний, а на півдні — помірний океанічний. Середньорічні температури на рівнинній території країни коливаються від +3 до +14 °С. У столиці середня температура січня +19, липня +8 °С. Середньодобові температури січня коливаються від +12 до +29, липня — від +3 до +15 °С. Середня температура січня в м. Пунта-Аренас (на узбережжі Маґелланової протоки) становить +7 °С. Річна кількість опадів — 2500-7000 мм. На рівнинній частині середньорічна кількість опадів — 375 мм. У пустелі Атакама дощів не буває. Середнє Чилі має клімат середземноморського типу. Це — регіон субтропічної рослинності. Там ростуть вічнозелені ліси й кущі. Цей регіон є найбільш сприятливим для ведення сільського господарства. Мінеральні ресурси: нафта, природний газ, кам'яне вугілля, залізна й марганцева руди, ванадій, мідь (40% світових запасів), свинець, цинк, кобальт, молібден, літій, ртуть, уран, золото, срібло, фосфорити, сірка, барит, миш'як, природна селітра (40% світових запасів), кухонна сіль, вапняки. 23. Економіка Сільське господарство. Це — високоінтенсивна галузь, її основа — рослинництво. Вирощують пшеницю, ячмінь, бобові, кукурудзу, картоплю, овочі, рис. Розвивають садівництво й виноградарство. Із технічних культур слід відзначити олійні, цукрові буряки, коноплі, тютюн, бавовник. Тваринництво має відгінний характер. Під пасовища¬ми — 13% території країни. Напрямок тваринництва — молочно-м'ясний. Країна повністю забезпечує себе продовольством власного виробництва. Багато видів сільськогосподарської продукції експортується. Чилі — одна з найбільших у світі країн-рибалок. Окрім риби, виловлюють устриць, крабів, омарів, китів. Виловлену рибу переважно використовують для виробництва рибного борошна. Поширені лісозаготівлі. Промисловість. Країна має розвинену гірничодобувну промисловість. її продукція: нафта, природний газ, кам'яне вугілля, залізна руда, мідь (друге місце у світі), цинк, молібден (третє місце у світі), золото, срібло, природна селітра (перше місце у світі). Видобуток нафти задовольняє половину внутрішніх потреб. 75% світового випуску йоду припадає на Чилі. Він є побічним продуктом селітряної промисловості. Близько 80% електроенергії виробляється на гідростанціях. Підприємства легкої та харчової промисловості є найбільш поширеними. Розвиваються також машинобудування, чорна й кольорова металургія, хімія, нафтохімія, целюлозно-паперова галузі промисловості. Велику роль в економіці Чилі відіграють іноземні інвестиції. Найбільші інвестори — Велика Британія, Іспанія, Японія, США, Канада. Відбувається й експорт чилійського капіталу до Арген¬тини, Уругваю, Перу, країн Центральної та Північної Америки. Транспорт. Довжина залізниць — 4,5 тис. км, автошляхів — близько 80 тис. км, із них 10,3 тис. км — асфальтовані. Є свій невеликий морський торговельний флот. Головні морські порти — Уаско, Вальпараїсо, Токопілья, Сан-Вісенте, Пунта-Аренас. Міжнародний аеропорт — у столиці. Зовнішня торгівля. Основні експортні товари — мідь (майже половина експортних надходжень), залізна руда, селітра, йод, папір, сільськогосподарська продукція, рибне борошно, деревина, вина. Близько 15% експортних надходжень забезпечує обробна промисловість, причому 10% припадає на продукцію деревообробки, яку експортують до 60 країн світу. За обсягами продажу вина на західноєвропейському ринку Чилі посідає третє місце після Франції та Італії. Імпортують продукцію машинобудування, хімікати, сировину, нафтопродукти. Головні зовнішньоторговельні партнери — США, Японія, Німеччина, Бразилія. 24. Туристичні об'єкти Національні парки Альберто-Агостіні, Бернардо О'Хігґінс, Вільяррика, Вісенте-Перес-Росалес, Ернандо-де-Маґальянес, Іслуга, Кабо-де-Орнос, Конґільйо, Лаґуна-дель-Лаха, Лаґуна-Сан-Рафаель, Ла-Кампаньїа, Лаука, Лос-Алерсалес, Лос-Параґуас, Науельбута, Паліайке, Пуеуе, Ріо-Сімпсон, Торрес-дель-Пай-не, Фрей-Хорхе, на о-вах Пасхи та Хуан-Фернандес та ін. У столиці — ратуша (1775-1807 pp.), президентський палац Ла Монеда (колишній монетний двір, 1780-1805 pp.), архієпископський палац, кафедральний собор (1541-1619 pp.); церкви: Сан-Франсиско (1572-1618 pp.), Санто-Домінго, Ла Мерсед; музеї: Національний історичний, Національний образотворчих мистецтв, Національний природничої історії, Педагогічний, Сучасного мистецтва, Американського народного мистецтва; зоопарк, ботанічний сад. Всесвітньо відомий своїми загадковими велетенськими скульптурами о. Пасхи у Тихому океані. Курортний центр країни на океанічному узбережжі — Віньядель-Мар із Музеєм морської зоології, численними готелями, пансіонатами, віллами, казино та піщаними пляжами. 25. Інша корисна інформація Консульство Чилі в Україні знаходиться в Києві, вул. Суворова, 4/6, к. 302. Телефони 290-20-40, 290-21-22, факс 290-41-70. Торговельно-економічна місія — вул. Хрещатик, 21, к. 39. Телефон 228-75-65, факс 464-12-19. | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||