Цілісна система ефективного самостійного вивчення
англійської мови. Натиснувши ТУТ Ви ортимаєте реальний шанс оволодіти "живою" англійською мовою.
ЦЕНТРАЛЬНОАФРИКАНСЬКА
РЕСПУБЛІКА
Загальна
довідка
1.
Офіційна назва —
Republique Centrafricaine
2. Столиця — Банґі (622 000)
3.
Рік здобуття незалежності
— 1960
4.
Поясний час — Гринвіч
плюс 1
5.
Загальна площа (кв. км) —
622 436, зокрема:
5.1.
Сільгоспугіддя (кв. км) —
20 000
5.2.
Ліси (кв. км) — 467 000
6.
Чисельність населення
(осіб) — 3 642 739
7.
Густота населення
(осіб/кв. км) — 5,9
8.
Частка міського населення
(%) — 41
9.
Коефіцієнт народжуваності
(осіб/1000 осіб) — 37
10.
Коефіцієнт смертності
(осіб/1000 осіб) — 19
11.
Тривалість життя (років)
— 44
12.
Частка дорослого
письменного населення (%) — 60
13.
Харчування (денно калорій
на душу населення) — 1690
14.
Річне споживання палива
(кг на душу населення) — 26
15.
Валюта — 1 ЦФА франк (CFAF, XAF) = 100 сантимів
16.
ВНП ($ США на душу
населення) — 1300
17.
Мови — французька, санґо
(офіційні), ґбая, банда, манджа
18.
Етнічні групи: ґбайя
(34%), банда (28%), сара (10%) та понад 80 інших; більшість населення проживає
в західній частині країни
19.
Релігійний склад
населення: прихильники традиційних місцевих вірувань (35%), католики (25%),
протестанти (25%), мусульмани (9%).
20.
Державний устрій
Глава держави та уряду — президент. Законодавчий орган — двопалатна
Національна асамблея (Економічна й національна рада, Національні збори).
Адміністративно-територіальний поділ: 14 префектур, 2 економічні префектури та
1 автономна комуна.
21.
Історія
Археологічні знахідки свідчать про те, що регіон, де нині знаходиться ЦАР,
був заселений ще за доби палеоліту. Є припущення, що в XVI ст. більша частина території країни належала імперії
Ґаоґа, а північний захід входив до складу держави Баґірмі. Протягом XVI-XVIII
ст. сусідні
держави Дарфур і Дадаї здійснювалися набіги на регіон з метою полонення
населення і продажу в рабство. З 1875 р. територія була під владою держави
суданського імператора Раббаха Зубейра. Французи почали проникати на територію
країни 1885 р. У 1893 р. вони загарбали район між річками Убангі та Шарі й
назвали ці землі Територією Убанґі-Бому, а 13 липня наступного року утворили колонію
Верхнє Убангі (29 грудня 1903 р. перейменована на Убанґі-Шарі). У 1900 р.
французи розгромили війська держави Раббаха. За станом на 1911 р. французи
повністю взяли країну під свій контроль. 11 лютого 1906 р. Територія Убангі-Шарі
ввійшла до складу колонії Убанґі-Шарі-Чад, що була складовою Французької Екваторіальної
Африки. З 15 січня 1910 р. ввійшла до Середнього Конго у складі Французької
Екваторіальної Африки (ФЕА). 12 квітня 1916 р. територію виділили з Убанґі-Шарі
в самостійну колонію (у складі ФЕА). З 27 жовтня 1946 р. Убанґі-Шарі —
«заморська територія» Франції. 1 грудня 1958 р. країна стала автономною
Центральноафриканською Республікою в рамках Французької Співдружності.
Засновником самостійної держави вважається Бартелемі Боганда — перший
прем'єр-міністр ЦАР (1958-1959 pp.) періоду належності автономної республіки до
Французької Співдружності. Повну незалежність країна здобула 13 серпня 1960 p., першим її президентом був Давід Дако. 31 грудня 1965 р.
стався військовий переворот, і його від влади усунули. На чолі держави 1 січня
наступного року став його племінник підполковник (згодом маршал) Жан-Бедель
Бокасса. 4 грудня 1976 р. відбувся з'їзд правлячої партії Рух соціальної
еволюції Чорної Африки (МЕСАН), єдиної на той час, який прийняв нову
конституцію та оголосив про перетворення ЦАР на парламентську монархію. На
політичній карті Африки з'явилася Центральноафриканська імперія. Імператором
проголосили маршала Ж.-Б. Бокассу під іменем Бокасса І. Світова преса писала
про злочини, що їх особисто чинив маршал-імператор, якого чомусь підтримувала
Франція. Зокрема, повідомлялося про те, що він їв людей, у тому числі своїх
особистих ворогів. 20 вересня 1979 р. у країні стався військовий переворот (не
без підтримки Франції), імператора скинули з престолу. Країна повернулася до
республіканської форми правління, і третім президентом виявилася людина, яка
була першим главою держави — Д. Дако. Імператора вигнали з країни, у широкомасштабних
репресіях загинуло близько 100 (!) дітей імператора. 1 вересня 1981 р. стався
новий переворот. Функції державної влади почав виконувати Військовий комітет
національного відродження, а його керівником, главою держави та прем'єр-міністром
став генерал Андре Колінґба; діяльність політичних партій призупинено. До
цивільного правління країна повернулася 1986 p., але А. Колінґба залишився президентом. Конституція 1986
р. передбачала однопартійну систему — правлячою була партія
Центральноафриканське демократичне об'єднання. У країні почали висуватися
вимоги про запровадження багатопартійної системи. Повернувшись 1986 р. з
еміграції на батьківщину, Ж.-Б. Бокасса був засуджений до страти за вбивства і
розкрадання державних коштів, у 1988 р. смертний вирок замінили на довічне
ув'язнення. Чергову конституцію прийняли 1992 р. Амністія 1993 р. звільнила
тисячі в'язнів, Ж.-Б. Бокассу включно (помер 3 листопада 1996 p.). У серпні-вересні 1993 р. відбулися вибори, президентом 22
жовтня став Анж-Фелікс Патассе, було утворено коаліційний уряд. 14 січня 1995
р. прийняли нову конституцію. У вересні 1996 р. військові вчинили заколот і
протягом тижня у країні був хаос. Заколот придушили за допомогою французьких
вояків. 24 січня 1997 р. у Бангі підписали програму відновлення миру. В рамках
цієї програми в лютому 1997 р. у країні розмістили африканські миротворчі сили.
Заколотники в березні-червні 1997 р. змушені були підписати безстрокову угоду
про припинення вогню. На президентських виборах у вересні 1999 р. А.-Ф. Патассе
переобрали на новий термін. Спроба Ф. Бозізе вчинити державний переворот 28
травня 2001 р. успіху не мала, а він сам ледь встиг сховатися у сусідньому
Чаді; але 15 березня 2003 р. стався новий переворот. Поки А.-Ф. Патассе був у
від'їзді, військовики захопили столицю і проголосили генерала Франсуа Бозізе
президентом. Першим його кроком було призупинення дії конституції, розпуск
Національної асамблеї та уряду. 23 березня прем'єр-міністром став Абель Гумба
(вперше він обіймав цю посаду в далекому 1959 p.).
22.
Природно-ресурсний
потенціал
Країна не має виходу до моря. Більша частина її території — плоскогір'я
Азан-де. Переважають висоти 600 — 900 м. Найвища точка — г. Ґау (1420 м). Плато
знаходиться на вододілі між басейнами р. Конго та оз. Чад. Головні ріки —
Убангі й Санґа — судноплавні.
На Убангі є ділянка порогів завдовжки 50 км, тому судноплавство триває протягом
чотирьох місяців, коли в річці багато води. З-поміж рослинності переважають
савани, на півдні — вологі екваторіальні ліси з цінними породами дерев.
Клімат — субекваторіальний. Середньомісячні температури коливаються від +21
до +31 °С. Річно випадає 875 — 1000 м дощів. У південній частині їхня кількість
зростає до 1500 — 2000 мм. На півночі один сезон дощів — протягом травня-вересня.
Сухий сезон триває з грудня по березнь.
Мінеральні ресурси: буре вугілля, залізна й марганцева руди, мідь, нікель,
кобальт, уран, золото, алмази, каолін, вапняки.
23.
Економіка
Сільське господарство. У цьому секторі економіки
зайнято 85% робочої сили. Основні сільськогосподарські культури — бавовник і
кава. Вирощують також просо, сорго, банани, рис, маніок, арахіс, тютюн, перець,
какао. Збирають сік гевеї, заготовляють цінну деревину.. Тваринництво має
підсобний характер. Сільське господарство страждає від посух.
Промисловість. Видобувають золото,
алмази. У промисловості переважають невеликі підприємства. Передусім вони зайняті
переробкою сільськогосподарської сировини. Є підприємства легкої промисловості,
що виготовляють одяг, взуття, тканини. Складають мотоцикли, радіоприймачі.
Транспорт. Залізниць немає, довжина
автошляхів — близько 24 тис. км. Транспортна інфраструктура розвинена слабо.
Головний річковий порт — Банґі. У Мпоко, поблизу Банґі, — міжнародний аеропорт.
Зовнішня торгівля. Основні експортні товари
— алмази (50% вартості експорту), кава, деревина, бавовник.
Імпортують нафтопродукти, машини, устаткування, продукти харчування, предмети
широкого вжитку.
Головні зовнішньоторговельні партнери — Франція, країни Бенілюксу та
Японія.
Певні валютні надходження забезпечує міжнародний туризм.
24.
Туристичні об'єкти
Національні парки — Андре-Фелікс, Бамінґі-Банґоран, Дзанґа-Ндокі,
Ма-ново-Ґунда-Сен-Флорес; резервати Ванджіа-Вакаґа, Земоиґо.
Більшість іноземних туристів цікавиться дикою природою.
У столиці — руїни французького форту (XIX ст.), собор Нотр-Дам (XIX-XX ст.), Національний музей
пам'яток історії та предметів побуту, Музей Бартелемі Боґанди, Музей Сен-Поль.
25.
Інша корисна інформація
Консульство ЦАР в Україні знаходиться в Києві, бульвар Лесі Українки, 3,
кв. 65. Телефон 291-54-70, факс 466-68-89.
| 