 |
Create site free |
|
П`ятниця, 10.02.2012, 14:16 | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Географічний портал | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
Країни світу. Ангола.
АНГОЛА Загальна довідка 1. Офіційна назва — Republica de Angola 2. Столиця — Луанда (2 677 000) 3. Рік здобуття незалежності — 1975 4. Поясний час — Гринвіч плюс 1 5. Загальна площа (кв. км) — 1 246 700, зокрема: 5.1. Сільгоспугіддя (кв. км) — 35 000 5.2. Ліси (кв. км) — 519 000 6. Чисельність населення (осіб) — 10 593 171 7. Густота населення (осіб/кв. км) — 8,5 8. Частка міського населення (%) — 34 9. Коефіцієнт народжуваності (осіб/1000 осіб) — 46 10. Коефіцієнт смертності (осіб/1000 осіб) —24 11. Тривалість життя (років) —39 12. Частка дорослого письменного населення (%) —42 13. Харчування (денно калорій на душу населення) — 1839 14. Річне споживання палива (кг на душу населення) — 61 15. Валюта — 1 нова кванза (NKZ) = 100 лвеї 16. ВНП ($ США на душу населення) — 1330 17. Мови —португальська (офіційна), мови банту, зокрема овімбунду, кімбунду, баконґо, чокве 18. Етнічні групи: овімбунду (37%), мбунду (22%), баконґо (13%), лунда-чокве (5%), португальці та мулати. 19. Релігійний склад населення: прихильники традиційних місцевих вірувань (47%), католики (38%), протестанти (15%). 20. Державній устрій Глава держави та уряду — президент. Законодавчий орган — однопалатна Національна асамблея. Адміністративно-територіальний поділ: 18 провінцій. 21. Історія Від XIII ст. територія країни входила до складу держав Конґо, Ндонго, Лунда та ін. Португальці з'явилися в XV ст. Формально Ангола вважається португальським володінням з 1482 p., коли тут побувала експедиція Діоґу Кана. Колись прибулих португальців так сердечно зустрів король держави Баконґо, що добровільно прийняв християнство та дозволив їм брати участь в управлінні королівством. Узбережжя країни було колонізоване португальцями у 1575-1680 pp. Країна стала колонією португальської корони у 1589 р. під назвою Португальська Західна Африка. Протягом тривалого часу португальці вели війни з місцевими племенами. Процвітала работоргівля — щорічно з Луанди вивозили 10 тис. рабів. Усього протягом 300 років з країни вивезли більш як 5 млн рабів. Лише в XIX ст. португальці спромоглися розпочати видобування корисних копалин углибині країни. Приборкання аборигенів португальці закінчили лише на початку 1920-х pp. Межі країни було встановлено на Берлінській конференції з питань Південної Африки, що відбулася протягом 1884-1885 pp. 11 червня 1951 р. Анголі було надано статус заморської провінції Португалії. У 1954 р. почався національно-визвольний рух незалежність. З 1961 р. спалахнула партизанська війна. СРСР активно допомагав зброєю. Чорношкірий марксист Аґостіньйо Нето часто гостював у Брежнєва в Москві. Після революції 1974 р. у своїй країні Португалія погодилася надати Анголі незалежність. 11 листопада 1975 р. було проголошено Народну Республіку Анголу, після чого репатрійовано 400 тис. португальців. Відтоді довго точилася громадянська війна. Марксистським силам — Народному руху за визволення Анголи (МПЛА) — допомогли Радянський Союз, Куба та НДР. Кубинський експедиційний корпус брав пряму участь у боях. Опонентам — Національному союзу за повну незалежність Анголи (УНІТА) — допомагали Південно-Африканська Республіка та США. Кубинці виявилися кращими вояками. Президент Анголи Жозе Едуарду душ Сантуш, який зайняв пост 20 вересня 1979 р. після смерті А. Нето, що трапилася 10 вересня після тяжкої хвороби в московській лікарні, сподобався Заходу, бо прагнув до мирного розв'язання проблем. А от його суперник — керівник УНІТА Жонас Савімбі віддавав перевагу збройній боротьбі. 31 травня 1991 р. МПЛА та УНІТА в Лісабоні уклали мирну угоду. 25 серпня 1992 р. прийняли нову конституцію (з 27 серпня назва країни — Республіка Ангола), відбулися багатопартійні вибори. їх виграв МПЛА, але УНІТА не погодився з результатами, і конфлікт у 1993 р. розгорівся знову. 1996 р. Ж. Савімбі відмовився від посади віце-президента. У квітні 1997 р. УНІТА виявив згоду взяти участь у діяльності уряду національного примирення. У кінці 1998 р. – на початку 1999 р. в Анголі вже вкотре розгорнулися тяжкі бої між силами МПЛА та УНІТА (останні окупували майже третину території країни). 22 лютого 2002 р. Ж. Савімбі та двох його соратників було вбито. Оскільки Й. Джугашвілі казав: «Немає людини — немає й проблеми», після загибелі лідера УНІТА країна стала на шлях примирення. 22. Природно-ресурсний потенціал Уздовж узбережжя Атлантичного океану простяглася вузька (50—150 км) рівнинна смуга. Південно-Західне Африканське плато охоплює 60% території країни. Це — савана, на півночі — плоскогірне плато, що має середню висоту 1200 м. Його найвища точка — г. Сер-ро-Мокко сягає 2619 м. Смугу та пла¬то розділяє перехідна терасова зона. її ширина становить 150 км на півночі та 30 км — у центрі та на півдні країни. На заході країни — узбережна пустеля. Ліси концентруються в центрі, на південному сході та в річкових долинах. Переважає клімат тропічних плато. Опадів річно випадає в центрі країни — до 1450 мм. Середньоденна температура +24, +29 °С. Мінеральні ресурси: нафта, природний газ, бітум, буре вугілля, залізна й марганцева руди, мідь, свинець, цинк, уран, золото, фосфорити, слюда, сіль, алмази, мармур. 23. Економіка Промисловість. Ангола — аграрна країна. З галузей промисловості слід відзначити передусім гірничодобувну. Видобування алмазів та їх контрабанда за часів громадянської війни контролювалися різними військовими угрупованнями. Нафтопромисли знаходяться на шельфі анклаву Кабінда. Виробництво електроенергії в основному забезпечують гідростанції. Є підприємства, що переробляють сільськогосподарську продукцію, а також лісопильні, металообробні, текстильні, швейні, судноремонтні. Підприємства — невеликі за розмірами. Сільське господарство. Основні сільськогосподарські культури — кава, сизаль, цукрова тростина, олійна пальма. Відгодівля худоби в основному відбувається на пасовиськах. Розводять велику рогату худобу, кіз, свиней, овець. Важливе значення має морське рибальство (виловлюють переважно сардини та скумбрію). Відома Ангола і як виробник меду. Транспорт. Довжина залізниць — 3 тис. км, автошляхів — 72 тис. км. Головні морські порти — Луанда, Кабінда, Наміб, Лобіту. Міжнародний аеропорт — у столиці. Зовнішня торгівля. Основні експортні товари — нафта (90% експорту), алмази, кава. Імпортують продукцію машинобудування, продовольство, вугілля, текстиль тощо. Головні зовнішньоторговельні партнери — країни Західної Європи, США, Бразилія. 24. Туристичні об'єкти Національні парки Бікуарі, Іона, Камея, Канґандала, Кісама, Мупа, резервати Лвандо, Міландо та ін. У столиці — португальські форти Сан-Міґел (1575 p.), Сан-Педру-да-Барком (XVII ст.), Сан-Фернанду-ді-Пенедеш (XVII ст.), єзуїтська церква (XVI ст.), церква кармеліток (1638 p.), церква Мадонни Назаретської (1664 p.), кафедральний собор, архієпископський палац; музеї: Національний Анголи, Дунду, Геології, Історичний. Міжнародні туристи Анголу обминають стороною з огляду на громадянсь¬ку війну. 25. Інша корисна інформація Найближче посольство Анголи знаходиться в Москві, вул. Улофа Пальме, 6, тел. (8-10-7095) 143-63-24, 143-63-35, 143-63-44, 143-65-21, 143-65-31, 939-99-56. | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||