АФГАНІСТАН
Загальна довідка
1. Офіційна назва —Dowlet-e EslamT-ye Afghanestan, Afghanistan
2. Столиця — Кабул (2 590 000)
3. Рік здобуття незалежності — 1919
4. Поясний час — Гринвіч плюс 4 1/2
5. Загальна площа (кв. км) — 652 225, зокрема:
5.1. Сільгоспугіддя (кв. км) —81 000
5.2. Ліси (кв. км) — 19 000
6. Чисельність населення (осіб) — 27 755 775
7. Густота населення (осіб/кв. км) — 42,6
8. Частка міського населення (%) —21
9. Коефіцієнт народжуваності (осіб/1000 осіб) — 41 10.
10. Коефіцієнт смертності (осіб/1000 осіб) — 17
11. Тривалість життя (років) — 47
12. Частка дорослого письменного населення (%) — 36
13. Харчування (денно калорій на душу населення) — 1523
14. Річне споживання палива (кг на душу населення) — 30
15. Валюта — 1 новий афгані (Af) =100 пулів
16. ВНП ($ США на душу населення) — 800
17. Мови —дарі, пушту (офіційні), мови меншин
18. Етнічні групи: пуштуни (52,3%), таджики (20,3%), узбеки (8,7%), хазарейці (8,7%), чараймаки (2,9%), туркмени (2,0%), белуджі (1,0%)
19. Релігійний склад населення: мусульмани-суніти (84%), мусульмани-шиїти (15%).
20. Державний устрій
Глава держави — президент. Адміні¬стративно-територіальний поділ: 32 провінції (вілаяти).
21. Історія
Вперше Афганістан згадується в VI ст. до н. е. Тоді нинішня територія країни входила до складу Перської імперії Ахеменідів. Александр Македонський завоював Афганістан близько 330 р. до и. е. Після його смерті країна увійшла до складу Бактрійського царства; до VII ст. н. е. знаходилася під владою грецьких, індійських та іранських правителів. У середині VII ст. її завоювали араби, які 652 р. запровадили іслам. Арабське панування тривало до завоювання Афганістану військами Чинґісхана 1220 р. У XIV ст. Афганістан потрапив під владу Персії. Ахмад-шах об'єднав країну в 1747 р. під час чергового повстання проти персів. Столицею стало м. Кандагар. Ахмад-шах започаткував династію Дуррані. Згодом емірат розпався і настала анархія. 1826 р. до влади доступився Дост Мухаммед, який 1835 р. прийняв титул еміра. В 1838-1842 pp. Велика Британія зробила невдалу спробу скинути його. Від середини XIX ст. Росія та Велика Британія вели між собою боротьбу за контроль над Афганістаном. Зовнішня політика країни потрапила під британський контроль 1879 р. згідно з Гайдамацьким договором після встановлення британського контролю над Хайберським проходом. У 1880 р. Абдуррахман став еміром і встановив сильний централізований контроль над країною. Росія та Велика Британія підписали в 1907 р. договір, за яким визнали територіальну цілісність Афганістану. 28 лютого 1919 р. емір Аманулла-хан проголосив незалежність країни. Протягом травня-червня того ж року точилася війна між Афганістаном і Великою Британією. Аманулла-хан переміг, і Афганістан став на шлях оновлення. 17 січня 1929 р. феодали-клерикали за підтримки Великої Британії вчинили переворот. У жовтні того ж року до влади доступився Мухаммед Надір, який 17 жовтня проголосив себе королем Надір-шахом. Його вбили 8 листопада 1933 p., і на троні сів його син Мухаммед Захір Шах. 20 вересня 1953 р. генерал Мухаммед Дауд (племінник короля Надір-шаха) захопив владу та обіймав посаду прем'єр-міністра до 10 березня 1963 p. CPCP надав йому економічну та воєнну допомогу. Протягом його правління спалахували прикордонні конфлікти з Пакистаном. У цілому ж прем'єр-генерал дотримувався «політики неприєднання», тобто балансував між СРСР і США. 30 вересня 1964 р. згідно нової конституції Афганістан став парламентською монархією. 17 липня 1973 р. відбувся військовий переворот, генерал Дауд знов опинився при владі, а країну проголосили Республікою Афганістан. Король у серпні того ж року виїхав до Рима. У березні 1977 р. було прийнято республіканську конституцію, яка передбачала однопартійну систему. 27 квітня 1978 р. стався черговий кривавий переворот, генерала Дауда вбили заколотники. Було проголошено Демократичну Республіку Афганістан, а президентом 30 квітня став письменник Hyp Мухаммед Таракі. У лютому 1979 р. в Афганістані вбили посла США. 16 вересня того ж року подушкою задушили Таракі. Зробили це люди заступника Таракі — Хафізулли Аміна, який начебто розпочав пошуки підтримки з боку США. У грудні 1979 р. радянські війська окупували Афганістан, 27 грудня під час штурму президентського палацу Дар-уль-аман (або Тадж-бек) X. Аміна було вбито. На чолі нової влади СРСР поставив Бабрака Кармаля (хворий на рак, помер 1 грудня 1996 р. у Москві). Радянські війська брали активну участь у боях з опозицією. Остаточно СРСР вивів свої війська 15 лютого 1989 p., втративши протягом війни близько 15 тис. вояків убитими. Президентом країни 30 листопада 1987 р. став Мухаммед Наджибулла, тоді ж прийняли нову конституцію. Громадянська війна тривала й після виводу радянських військ. 1991 р. американська і радянська військова допомога припинилася. 16 квітня 1992 р. опозиціонери захопили Кабул. Країну проголошено Ісламською Державою Афганістан. Наджибулла знайшов притулок у приміщенні місії ООН у Кабулі. 28 червня 1992 р. президентом Афганістану став лідер моджахедів професор Бархануддін Раббані. Протягом 1995-1996 pp. опозиційна урядова фракція «Талібан» (що її в середині 1980-х pp. емісари ЦРУ створили в таборах біженців на території Пакистану з учнів-фанатиків мусульманських медресе) установила контроль над південною частиною Афганістану, включно з Кабулом (його було взято штурмом 27 вересня 1996 p.). її вояки вдерлися до місії ООН і на вуличному ліхтаревому стовпі повісили Наджибуллу та кількох його соратників. 1998 р. «Талібан» поширив свій контроль і на значні за площею північні території Афганістану (всього контролював до 90% країни). Бої велися між «Талібаном» (керівник — мулла Омар) і «Північним альянсом» (керівник — Ахмад Шах Масуд). У країні знаходилася штаб-квартира ворога №1 США — Саудівського мільярдера Усами бен Ладена. 10 вересня 2001 р. Масуда було смертельно поранено. 7 жовтня того ж року США і Велика Британія розпочали бомбардування військових об'єктів талібів і У. бен Ладена. Спільними зусиллями війська США, Великої Британії та Північного альянсу в основному зламали опір противника, Усама бен Ладен і його прибічники зникли у невідомому напрямку. 17 листопада 2001 р. режим талібів було повалено. Заарештовані активісти талібів і організації «Аль-Каїди» У. бен Ладена утримуються на військовій базі США Ґуантанамо на Кубі. У грудні на зустрічі в Бонні опозиційні талібам сили досягли згоди про сформування уряду, тимчасовим главою якого став Гамід Карзай. У квітні 2002 р. з еміграції в Італії повернувся колишній король Мухаммед Захір Шах. 13 червня 2003 р. президентом країни став Г. Карзай. До 2004 р. перехідні органи влади мають розробити нову конституцію. Ситуація в країні залишається складною через як політичні, так і економічні негаразди.
22. Природно-ресурсний потенціал
Афганістан є переважно гірською країною. З північного сходу на південний захід простягається Гіндукуш, найвища точка якого в межах країни сягає 6729 м. На території Афганістану вирізняються три регіони: родюча Гератська долина на південному заході; аридні височини на півдні; пустелі на південно-західному плато. Переважає пустельна й напівпустельна рослинність. Хвойні ліси вкривають лише 3% території. Вони ростуть на висотах від 1800 до 3600 м. Нижче розміщуються широколистяні ліси.
Клімат — континентальний. Літо скрізь жарке, за винятком високогір'я. Трава, що з'являється весною, вигорає. Влітку бувають пилові бурі. Дощі ви¬падають переважно навесні та восени,
їхня середньорічна кількість — 338 мм. Зими холодні. На високогір'ях випадає багато снігу, клімат нагадує субпо¬лярний — середня температура січня — 20 °С, тоді як на рівнинах — від 0 до +8 °С. Середні температури липня на рівнинах коливаються від +24 до +32, у горах — від 0 до +10 °С. У горах кількість опадів збільшується до 800 мм. Мінеральні ресурси: нафта, природний газ, кам'яне вугілля, залізна руда, хроміти, мідь, свинець, цинк, берилій, золото, срібло, сірка, азбест, слюда, сіль, лазурит, дорогоцінне та напівдорогоцінне каміння. Багато з цих ресурсів знаходяться у важкодоступних регіонах.
23. Економіка
Сільське господарство. Афганістан — одна з найбідніших країн світу. її сільськогосподарській економіці великої шкоди завдали внутрішні конфлікти,що тривають із 1973 р. У кращі часи 1/3 оброблюваних земель зрошувалася. На них вирощують пшеницю, кукурудзу, ячмінь, рис, технічні культури (олійні, бавовник, цукрові буряки, цукрову тростину). Овочівництво, баштанництво, виноградарство, плодівництво, в тому числі вирощування цитрусових. Сільське господарство — примітивне, товарної спрямованості не має. Тваринництво представлене вирощуванням овець (слід передусім згадати каракульські породи), великої рогатої худоби та кіз. Відгодовують тварин на природних пасовиськах. 2,5 млн афганців живуть із кочового тваринництва. Наркотики довгий час були основою економіки талібів. У 1999 р. в Афганістані було вироблено близько 4580 т опіуму (3/4 світового обсягу), країна впевнено займала перше місце у світі за виробництвом героїну. За оцінками експертів, 78% загальної кількості всіх наркотиків, що споживалися в 1999-2001 pp. в Західній Європі, продукувалися саме в Афганістані.
Промисловість. На півночі розроблялися родовища природного газу, переважно з метою його експорту. Ремісництво, зокрема виготовлення килимів. Є одна гідроелектростанція.
Транспорт. Довжина залізниць — лише 10 км (свого часу з допомогою СРСР було збудовано ділянку залізниці, що приєднала Афганістан до радянської мережі), довжина автошляхів — 19,2 тис. км. Амудар'я використовується для внутрішнього судноплавства. Поширений в'ючний транспорт. Міжнародні аеропорти — у столиці та Кандагарі.
Зовнішня торгівля. Основні експортні товари — природний газ, фрукти, горіхи, вовна, бавовна, килими та інші товари народних промислів. Імпортують переважно нафтопродукти і продовольство.
Головні зовнішньоторговельні партнери — країни СНД, Східної Європи, Китай та Японія.
24. Туристичні об'єкти
Резервати Абі-Істада, Аджар, Банді-Амір, Гамуні-Пузак, Гамуні-Сабарі, Дашті-Навар, Памірі-Калан та ін.
У столиці — фортеця Бала-Гіссар (V ст.), руїни міських мурів із брамою Дарваза-і-Лахурді, могила Бабура, засновника династії Великих Моголів (XVI ст.), мавзолей Тимур-шаха, мавзолей еміра Абдуррахмана, мавзолей Мухаммеда Надір-шаха (XX ст.), королівський палац, палац Дар уль-Аман (XX ст.) — нині Історико-етнографічний музей.
Поблизу Балха — давнє місто Бакт-ра: руїни міських мурів, фортеці Бала-Гіссар, однієї з перших у світі мечетей Масджид Хаджі Піяда, медресе, лазень, добре зберігся мавзолей-мечеть Ходжа Абу Наср Парса (XV ст.).
У Баміані — Історико-етнографічний музей; поблизу міста — скельний комплекс буддійського монастиря (І — VIII ст.): понад 2000 гротів — святилища, зали, келії, у двох нішах вирубано колосальні статуї Будди заввишки 35 м і 53 м; на превеликий жаль, таліби знищили ці шедеври світового значення.
У Бусті — палац Лашкаргах (XI ст.), мечеть.
У Газні — давня фортеця, мавзолей султана Махмуда Газневі (XI ст.), музей; поблизу міста — руїни палацу (XI-XII ст.), дві тріумфальні вежі заввиш¬ки 43 м.
У Гераті — мури старого міста, давня фортеця Арк (XV ст.), нова фортеця Аркі-Нау, гігантська мечеть Джума-Масджид (ХІІІ-XIV ст.), мавзолей Абдулли Ансарі (1425-1429 pp.), мавзолей Джамі, мавзолей Навої, медресе Султана Хуссейна; поблизу міста — архітектурний ансамбль Мусалла (1417-1438 pp.) з мавзолеєм Гаухаршад і мінаретами.
Поблизу селища Джам — мінарет (1153-1202 pp.).
У Джелалабаді — мавзолей еміра Аманулли-хана; поблизу міста — гробниця Ахунд-Заді; давнє місто Хадда, збереглися руїни колосального архітектурного комплексу буддійських монастирів, святилищ, ступ, скульптур (І-V ст.), за легендою, тут зберігався череп Будди.
У Кандагарі — «трон Бабура» — ніша з надписами на скелі, до якої ведуть 40 кам'яних сходинок, мавзолей Мірвайс-баба, мавзолей засновника Дурранійської держави Ахмад-шаха (XVIII ст.) із усипальницями його 12 синів, Історико-етнографічний музей.
У Мазарі-Шарифі — соборна мечеть Рузаї-Шариф (XV ст.) із гробницею четвертого халіфа Алі — зятя пророка Мухаммеда.
25. Інша корисна інформація
Посольство Афганістану в Україні знаходиться в Києві, просп. Червонозоряний, 42. Телефон/факс 245-81-04.
