Норвегія — конституційна монархія. Глава держави — король. Законодавчий орган — двопалатний парламент (стортинг: лаґтинґ і одельстинг).

Адміністративно-територіальний поділ: 18 провінцій та 1 міська округа.

Норвегія володіє архіпелагом Сваль-бар (Шпіцберген та о. Бйорноя або Ведмежий), о. Ян-Маєн, о. Буве, о. Петра І і Землею королеви Мод в Антарктиді.

У IV ст. н. е. в Норвегії поселилися германські племена (руґії, горди), чиїм заняттям було примітивне мисливство. Ворожнеча між племенами та брак родючих земель зумовлювали пошуки норвезькими вікінгами кращої долі в інших місцях. Вони допливали до Англії, Ісландії та Ґренландії. Епоха вікінгів тривала три століття. Вони наганяли страх на європейські народи. Напади вікінгів були раптовими, залишаючи після себе згарища та вбитих, вони швидко зникали у відкритому морі. Держава вікінгів утвердилася за правління короля Гаральда І Горфаґера (Прекрасноволосого, 863-930 pp.) в 872 р. Практично ніхто нині не ставить під сумнів, що саме вікінг Лейф Ерикссон, син вихідця з Норвегії Ерика Рудого, навесні 1000 р. (тобто майже за 500 років до X. Колумба) відкрив Америку. Король Олаф І (995-1000 pp.) почав запроваджувати у країні християнство. Цю діяльність поглибив Олаф II (1015-1028 pp.), який загинув у битві проти датчан. Норвежці зазнали поразки, і країна протягом 1028-1035 pp. знаходилася під владою Данії. У 1066 р. норвежці спорядили експедицію до Англії, щоб завоювати престол для Гаральда Гардероде (зятя Ярослава Мудрого), але її спіткала невдача. Протягом другої половини XII — початку XIII ст. селяни (бонди) брали участь у громадянських війнах, воюючи проти великих землевласників, духовенства. Норвезьким селянам поталанило вибороти особисту свободу, і їх не закріпачили. Починаючи з 1254 р. Норвегія вела торгівлю з Ганзейською лігою. Протягом 1262-1264 pp. Норвегія заволоділа Ісландією. Епідемія чуми 1349-1350 pp. винищила половину населення країни. В 1397 р. було укладено Кальмарську унію. На чолі Данії, Норвегії та Швеції став один монарх — Ерик ІІІ (1397-1442 pp.). У 1523 р. унія розпалася, але Норвегія залишилась у складі Данії: в 1537-1814 pp. була її провінцією. За одним із Кільських мирних договорів Данія 1814 р. передала Норвегію Швеції. Це розглядалося як подяка союзників Швеції за її внесок у боротьбу проти Наполеона. Для Данії ж це була неабияка втрата. Норвезьким політичним силам хотілося мати державну незалежність. Парламент з'явився ще в 1807 р. Установчі збори 17 травня 1814 р. прийняли Ейдсволлську конституцію. Але Швеція 4 листопада того ж року силою накинула Норвегії унію. У 1884 р. країні було надано самоуправління. Загальне виборче право для чоловіків запровадили 1898 p., для жінок — 1913 р. 15 грудня 1899 р. червоне полотнище з синім прямим хрестом, окантованим білою каймою, було офіційно визнане як державний прапор Норвегії. В односторонньому порядку Норвегія розірвала унію зі Швецією 7 червня 1905 р. Данського принца Карла Ґлюксбурзького 18 листопада було вибрано королем — Гоконом VII (1905-1957 pp.). Під час Першої світової війни Норвегія трималася нейтралітету. Згідно Паризького договору 9 лютого 1920 р. архіпелаг Шпіцберген офіційно став частиною Норвегії (особлива адміністративна одиниця Свальбар). У 1924 р. столицю — Кристіанію перейменували на Осло. Під час Другої світової війни гітлерівські війська 9 квітня 1940 р. висадилися в Норвегії, поправши проголошений країною нейтралітет. Гітлерівці завдали поразки норвезьким і англо-французьким військам у битві під Нарвіком 8 червня 1940 р. і поставили при владі маріонетковий уряд Відкуна Квіслінґа. В Лондоні з 7 червня перебував король і діяв норвезький уряд в еміграції. Радянська армія 7 жовтня — 1 листопада 1944 р. під час Петсамо-Кіркенеської операції визволила Заполяр'я, зокрема й північні райони Норвегії. Гітлерівські окупаційні війська капітулювали 8 травня 1945 р. Король повернувся до Норвегії 7 червня 1945 р. Згодом В. Квіслінга розстріляли 24 жовтня 1945 р. за співробітництво з гітлерівцями. Норвегія приєдналася до НАТО 1949 р. У 1971 р. розпочалася експлуатація нафтових родовищ Північного моря. Це сприятливо позначилося на стані економіки. Уряд мав намір приєднатися до Європейського економічного співтовариства, але населення на референдумі 1972 р. висловилося проти такого кроку. У 1994 р. норвежці висловилися проти вступу країни до Європейського Союзу. Король Олаф V сидів на престолі з 21 вересня 1957 р. Його 17 січня 1991 р. заступив Гаральд V. У 1887 р. було засновано Норвезьку робітничу партію. Від 1935 р. уряди Норвегії майже неперервно очолювалися лідерами цієї партії. Норвегія — країна європейського соціалізму («з людським обличчям»). З 19 жовтня 2001 р. прем'єр-міністр — Х'єль Магне Бунневік.

Норвегія — гірська країна. Висота переважної частини внутрішніх регіонів — понад 1500 м над рівнем моря. Скандинавські гори охоплюють більшу частину території Норвегії. Вони невисокі: найвища точка — г. Ґальгопіґґен сягає 2469 м. Береги Північного та Норвезького морів дуже розчленовані, їм притаманні довгі глибокі фіорди. У прибережних водах безліч малих островів — понад 150 тис. Протяжність країни з півночі на південь становить 1752 км. Через розчленованість берегова лінія має довжину 21 340 км. У найширшому місці ширина країни — 432 км, а в найвужчому (біля Нарвіка) — лише 6,3 км. Південна частина країни — це оголене плато, що його розтинають покриті лісом річкові долини. Площа льодовиків — 3 тис. кв. км. На ріках багато порогів. Ріки мають значні гідроенергоресурси. У країні — безліч озер, найбільше серед них — Мйоса площею 368 кв. км. На півдні ліси — широколистяні. В інших регіонах лісові зони — тайга. На півночі країни та в горах — гірська тундра й лісотундра.

Клімат — помірний, морський, на крайній півночі — субарктичний. Завдяки Ґольфстриму моря не замерзають, і узбережжю притаманний м'який клімат. Середні температури січня коливаються від -12 до +2, липня — від +6 до +15 °С. У горах, що знаходяться в глибині території, зима — снігова, з сильними вітрами й дошкульними морозами. Середньорічна кількість опадів — 300 мм на сході, тоді як на західних схилах гір вона вдесятеро більша. У столиці середня температура січня -4, липня +17 °С. Річно опадів — 683 мм.

Мінеральні ресурси: нафта й природний газ (на шельфі Північного моря, запаси нафти й газу оцінюються в 10 млрд т у перерахунку на нафтовий еквівалент), кам'яне вугіля (Шпіцберген), залізна й титанова руди, мідь, свинець, цинк, нікель, кобальт, моліб¬ден, вісмут, срібло, пірит, графіт, мармур.

Промисловість. Видобувають нафту й природний газ із 1975 р. у норвезькому секторі Північного моря та кам'яне вугілля — на Шпіцбергені. Видобування нафти й газу зростало особливо високими темпами протягом 1979-1980-х pp. У 1996 р. на континентальному шельфі було добуто 185 млн т нафти й газу (в перерахунку на нафтовий еквівалент). Іншою продукцією гірничорудної промисловості є залізна й титанова руди. Майже всю електроенергію виробляють на гідростанціях. Працюють підприємства чорної та кольорової (алюміній із довізної сировини, магній, цинк, нікель) металургії, електрохімії, машинобудування, електротехніки, радіоелектроніки, а також деревообробної, целюлозно-паперової, харчової (зокрема рибопереробної) галузей промисловості. За виробництвом паперу та алюмінію Норвегія посідає п'яте місце у світі, а морських суден — сьоме. Передусім Норвегія відома як світовий продуцент суден і нафтосвердловинних платформ.

Сільське господарство. Переважають дрібні фермерські господарства. Поширена виробничо-збутова кооперація. М'ясо-молочне тваринництво є основою аграрного сектору економіки. Розводять також овець, свиней, хутрових звірів, оленів, птахів, кіз, коней. Скрізь у країні зустрічається європейський лось. У суворі зими лосі заходять навіть у великі міста. Табун приручених оленів нараховує 200 тис. голів. Дикий північний олень також поширений, і на його відстріл видається річно 25 тис. ліцензій. Вирощують зернові культури, передусім ячмінь та овес, кормові трави та картоплю. Сільське господарство забезпечує потреби країни приблизно наполовину. Лісове господарство, лісозаготівлі, рибальство. Норвегія — найбільший рибалка Західної Європи: річний вилов становить приблизно 2,6 млн т. Країна відмовилася припинити промисел китів, що викликає протести охоронців навколишнього середовища. Продуктивні ліси вкривають 21% території суходолу країни.

Транспорт. Довжина залізниць — 4 тис. км, автошляхів — близько 90 тис. км. Половина залізниць електрифікована. Країна має великий торговельний флот — третій у світі. 90% тоннажу флоту використовується на міжнародних перевезеннях за іноземними фрахтами. Головні морські порти — Осло і Берген. Міжнародні аеропорти — у столиці, Бергені та Ставанґері.

Зовнішня торгівля. Основні експортні товари — нафта й природний газ, продукція машинобудування (зокрема судна), целюлозно-паперової, металургійної та хімічної промисловості, рибопродукти. У 1990-х pp. нафта й газ забезпечували приблизно половину вартості експорту.

Імпортують продукцію машинобудування, транспортні засоби, текстиль, зернові, інше продовольство, деякі види мінерального палива, алюмінієву сировину, залізну, марганцеву та хромову руду тощо.

Головні зовнішньоторговельні партнери — Велика Британія, Німеччина, Швеція, Нідерланди.

Національні парки Андердален, Бьорґеф'єлль, Гарданґервідда, Ґрессомуен, Ґутуліа, Довреф'єлль, Евре-Анарйокка, Евре-Дивідаль, Евре-Пасвік, Йостедальсбрен, Оннердален, Ормх'єрнкамп, Рагу, Рейса, Роннане, Стаббурсдален, Фемуннсмарка, Ютунгеймен; на архіпелазі Свальбар (Шпіцберген) — Південний Шпіцберґенський, Південно-Східний Шпіцберґенський, Північно-Західний Шпіцберґенський, Форланн.

У столиці — руїни Старого міста (з фортецею Акерсгус, 1300 p.), королівський палац Слоттет (1824-1848 pp.), стортинґ (1866 p.), ратуша (1933-1950 pp.), кафедральний собор (1690 p.), церкви Трефольдіґгетскіркен і Ґамле-Акер, музеї: Історичний (Університетський національних старожитностей), м. Осло, Норвезького руху Опору, Морський, Прикладного мистецтва, Е. Мюнка, Ґ. Вігеланна, Зоологічний, Кораблів вікінгів, «Фрама», «Кон-Тікі», Норвезький народного побуту з Музеєм архітектури просто неба, Лижний; Національна галерея, галерея Г. Онстада, Фроґнер-парк із гігантським скульптурним ансамблем Ґ. Вігеланна (1900-1943 pp.), ботанічний сад. Лижний трамплін Голменколлен можна бачити майже звідусіль.

У Бергені — руїни фортеці Берґенгус із будівлею «Гоконсгаллен» (королівський зал, 1246-1261 pp.) і вежею Розенкранц (1560 p.), церква Святої Діви Марії (XII ст.), Історичний музей, Ганзейський музей, Західно-Норвезький музей прикладного мистецтва і художньої промисловості, Музей рибальства, галерея Р. Меєра, Картинна галерея, поблизу міста — Будинок-музей Е. Гріга «Тролльгауґен» (Чарівний пагорб, або Пагорб тролів).

У Ставанґері — романо-ґотичний собор (1130-1300 pp.), Міський музей із великою колекцією археологічних знахідок.

У Тронгеймі — собор Нідарусдомен (1140-1320 pp.), де в 1380-1814 р. коронувалися норвезькі монархи, єпископський будинок (XII-XIII ст.), королівська резиденція Стіфтсґорден (1774-1778 pp.).

Посольство Норвегії в Україні знаходиться в Києві, вул. Стрілецька, 15. Телефон 234-00-66, факс 234-06-55.

Посольство України в Норвегії знаходиться в Осло, Arbins Gate 4, 0253 Oslo. Телефон (8-10-47) 22-83-55-60, факс 22-83-55-57.

Дозволяється без мита ввозити: сигарет — 200 шт або 250 г тютюнових виробів, міцних спиртних напоїв —1л, вина — 1 л, продуктів харчування — 10 кг, м'ясних консервів — 3 кг. Забороняється ввозити наркотики, зброю, неконсервоване м'ясо, яйця, рослини, ссавців, птахів, екзотичних тварин, лікарські препарати.

Ввіз іноземної та національної валюти не обмежується. Декларація іноземної валюти необхідна в разі її наступного вивозу з країни, Дозволяється вивіз до 5 тис. крон національної валюти. На таку ж суму дозволяється вивезти з країни предмети, що мають художню, культурну та історичну цінність.