ЗСЬЄРРА-ЛЕОНЕ
Загальна довідка
1. Офіційна назва — Republic of Sierra Leone
2. Столиця — Фритаун (822 000)
3. Рік здобуття незалежності — 1961
4. Поясний час — Гринвіч
5. Загальна площа (кв. км) — 71 740, зокрема:
5.1. Сільгоспугіддя (кв. км) — 5000
5.2. Ліси (кв. км) —20 000
6. Чисельність населення (осіб) — 5 614 743
7. Густота населення (осіб/кв. км) — 78,3
8. Частка міського населення (%) — 36
9. Коефіцієнт народжуваності (осіб/1000 осіб) — 45
10. Коефіцієнт смертності (осіб/1000 осіб) — 19
11. Тривалість життя (років) — 46
12. Частка дорослого письменного населення (%) — 31
13. Харчування (денно калорій на душу населення) — 1694
14. Річне споживання палива (кг на душу населення) — 31
15. Валюта — 1 леоне (Le) = 100 центів
16. ВНП ($ США на душу населення) — 500
17. Мови — англійська (офіційна), кріо (англійська креольська), менде, темне та інші місцеві мови
18. Етнічні групи: менде (46%), темне (45%), лімба, коранко, локо
19. Релігійний склад населення: мусульмани-суніти (60%), прихильники традиційних місцевих вірувань (30%), протестанти (6%), католики (4%).
20. Державний устрій
Глава держави та уряду — президент. Законодавчий орган — палата представників. Країна — член Британської Співдружності. Адмістративно-територіальний поділ: 4 провінції.
21. Історія
Португальський мореплавець Педру ді Сінтра побував на узбережжі Сьєрра-Леоне в 1462 р. Приблизно тоді ж нинішня чоловіча етнічна група країни – темне, розселяючись країною, досягла узбережжя. Португальці назвали цей регіон Сьєрра-Леоне, тобто «Левині гори». Португальські мореплавці заснували в XV ст. на узбережжі кілька своїх факторій. У XVI-XVII ст. узбережжя було відоме завдяки работоргівлі й піратству, воно приваблювало багатьох європейців. Склад населення узбережжя на той час був строкатим. Домінували приватні англійські работоргівці. Велика Британія в 1772 р. оголосила, що будь-який раб, який спромігся втекти і потрапив під юрисдикцію британських властей, автоматично стає вільним. У 1779 р. англійське «Антирабське товариство» придбало в місцевих правителів територію на узбережжі й перетворило її на притулок для рабів, що втекли. Потім цих рабів перевозили на мис Сьєрра-Леоне, де 14 травня 1787 р. було закладено м. Фритаун (в перекладі з англійської — «вільне місто» або «місто вільних»). У 1791 р. було утворено транспортну компанію, яка наступного року розпочала перевезення колоністів до Фритауна. Статус коронної колонії Фритаун одержав 1 січня 1808 р. Після 1815 р. британські військові кораблі, які перехоплювали кораблі з невільниками, доставляли визволених рабів до Фритауна. 17 жовтня Територія Сьєрра-Леоне увійшла до складу Британської Західної Африки. Протягом XIX ст. британці вивчали внутрішні райони Сьєрра-Леоне, яка 13 січня 1850 р. стала окремою колонією. 24 серпня 1895 р. внутрішні райони території стали британським протекторатом. До 1951 р. Фритаун і внутрішні райони були окремими колоніями. Перші вибори до місцевих органів влади відбулися 1924 р. Країна здобула незалежність 27 квітня 1961 р. Вона була проголошена конституційною монархією і до 1971 р. залишалася домініоном. Першим прем'єр-міністром незалежної Сьєрра-Леоне став Мільтон Маргаї. 28 квітня 1964 р. він помер, його заступив брат — Альберт Марґаї. Парламентські вибори 17 березня 1967 р. принесли перемогу С. Стівенсу. Але стався військовий переворот, і владу 27 березня захопив полковник Е. Джаксон-Сміт. Молодші офіцери 18 квітня 1968 р. скинули попередніх і 26 квітня передали владу С. Стівенсу, встановилася певна стабільність. 19 квітня 1971 р. парламент проголосив Сьєрра-Леоне республікою, її першим президентом став Кристофер Окро Коул, 21 квітня — доктор Сіака Стівенс. Міжетнічні чвари, корупція та брак продовольства викликали серйозні конфлікти на початку 1980-х pp. Президент С. Стівенс після референдуму в червні 1978 р. запровадив однопартійну систему. 28 листопада 1985 р. він подав у відставку (помер 29 травня 1988 p.), і главою держави став генерал-майор Джозеф Саїд Момо, що був прибічником авторитарного правління. Він спирався на цивільний уряд і на єдину на той час політичну партію — Всенародний конгрес. Корупція у країні не припинялася. На референдумі 1 жовтня 1991 р. прийняли чинну конституцію (набула чинності 6 листопада), що передбачала багатопартійну систему. 30 квітня 1992 р. стався черговий військовий переворот. Військові, яким у джунглях набридли постійні сутички з сусідніми ліберійськими заколотниками, під керівництвом лейтенанта Джона Вандаллаха завітали до столиці; президент злякався і втік. 1 травня капітан Валентин Мелвін Страссер-Кінг став головою Національної тимчасової правлячої ради, главою держави і міністром оборони. Заборону на діяльність політичних партій скасували в червні 1995 р. У країні посилилася збройна боротьба повстанців. Напередодні виборів, 16 січня 1996 р. знову стався переворот, що його очолив заступник В. Страссера-Кінґа бригадний генерал Джуліус Маада Біо. Президентські й парламентські демократичні вибори відбулися в лютому-березні 1996 р. Перемогу на них здобув Ахмад Теджан Каббах, який 29 березня став президентом країни та очолив цивільний уряд. 30 листопада було підписано угоду про припинення вогню. 25 травня 1997 р. стався кривавий переворот, президента і його уряд скинули. Владу захопила Революційна рада збройних сил на чолі з майором Джонні Полем Коромою. Президент А. Каббах емігрував до Гвінеї. Жодна держава не визнала нового режиму. Західноафриканські сили з підтримки миру (провідне місце в яких посідають війська Нігерії) 12 лютого 1998 р. відбили столицю в заколтників і 10 березня відновили владу конституційного президента. Місцезнаходження Дж. Короми — невідоме. Наприкінці 1998 р. знов активізувалися повстанці. їхній лідер — голова Революційного єдиного фронту Ф. Санко опинився у в'язниці. Здавалося, що заколотникам завдано остаточної поразки. Але навесні 1999 р. повстанці вже вкотре захопили значну частину столиці, інтенсифікували свою активність в інших регіонах країни, і уряд змушений був у квітні 1999 р. звільнити з в'язниці лідера заколотників (засудженого до страти) і шукати способи мирного розв'язання довготривалої воєнно-політичної кризи. Нарешті, 7 липня 1999 р. між ворогуючими сторонами було підписано угоду про припинення війни, що тривала майже 10 років; в уряді заколотникам надали 7 міністерських портфелів, а в листопаді до країни увійшли міжафриканські сили з підтримання миру. Проте невдовзі громадянська війна розгорілася з новою силою. Лише на початку грудня 2000 р. партизани погодилися на розміщення миротворчих сил ООН у контрольованих ними районах, яке й розпочалося у березні 2001 р. 18 січня 2002 р. президент А. Каббах оголосив про припинення громадянської війни. На президентських виборах у травні 2002 р. А. Каббаха переобрали на новий термін. 2 серпня 2003 р. помер колишній президент Дж. С. Момо.
22. Природно-ресурсний потенціал
На більшій частині країни — Леоно-Ліберійська височина, ЇЇ середня висота — 500 м. Найвища точка країни — г. Бінтімані (1958 м). На півночі країни — відроги масиву Фута-Джаллон. На заході й півдні — низовини. Вздовж узбережжя простяглися мангрові хащі. За смугою мангрових лісів знаходиться безлісна прибережна рівнина. Вона обробляється. На плато беруть початок кілька судноплавних рік, що несуть свої води до глибоких естуаріїв у Гвінейській затоці. Рослинність — переважно саванного типу. У горах і на півдні країни ростуть вологі тропічні ліси. Від узбережжя болота тягнуться річковими долинами в глиб континенту.
Клімат — вологий субекваторіальний. Середньомісячні температури коливаються від +24 до +27 °С. У столиці середньомісячна температура становить +26 °С. Дощів річно випадає 2000-2500 мм. У горах їхня кількість зростає до 3000 мм. Найбільше опадів — на узбережжі. У столиці середньорічна кількість опадів — 3436 мм. Сезон дощів триває з травня по жовтень. Взимку з глибини материка дме сухий вітер харматан.
Мінеральні ресурси; буре вугілля, залізна й титанова (рутил) руди, хроміти, боксити, молібден, ніобій, золото, платина, графіт, кухонна сіль, алмази.
23. Економіка
Господарство країни знаходиться в стані глибокої кризи.
Сільське господарство. В аграрному секторі економіки зайнято 70% населення. Основні сільськогосподарські культури — кава, какао, олійна пальма, арахіс, імбир. Вирощують також рис, маніок, банани, цитрусові, кукурудзу, овочі, солодку картоплю. Рибальство, тваринництво (велика рогата худоба, кози, вівці, птахи), лісозаготівлі. Муха цеце завдає тваринництву значних збитків.
Промисловість. Видобувають алмази, золото, залізну руду, боксити, рутил. Поширена контрабанда золота й алмазів (90% ювелірних алмазів експортується як контрабанда). Головні галузі промисловості — харчова та легка. Є нафтопереробний і шинний заводи, деревообробні підприємства, а також фабрика з огранювання і шліфування алмазів. 96% електроенергії виробляють на теплових станціях.
Транспорт. Довжина залізниць — 600 км (експлуатуються лише 84 км), автошляхів — 8,3 тис. км, із них 6 тис. км має тверде покриття. Головний морський порт — Фритаун (гарна природна гавань). Більшість рік — судноплавні в нижній течії (довжина внутрішніх судноплавних артерій становить 800 км). Міжнародний аеропорт Лунґа — за 20 км від столиці.
Зовнішня торгівля. Основні експортні товари – продукція гірничовидобувної промисловості, рибальства та сільського господарства (кава, какао). Алмази забезпечують 60% експортних надходжень.
Імпортують рис, бавовняні тканини, нафту, одяг, взуття, транспортні засоби, продукцію машинобудування, синтетичні тканини, хімікати.
Головні зовнішньоторговельні партнери — країни Європейського Союзу.
24. Туристичні об'єкти
Національний парк Утамба-Кілімі, лісові заказники Лома-Маунтінс, Мамунта-Майоза.
У столиці — кам'яні «португальські східці» (XV ст.), англійський форт Торнтон (1796 p.), парламент (XX ст.), мечеть Фула, англіканський собор Сент-Джордж (1828-1852 pp.), Національний музей, «дерево Свободи» (гігантське бавовникове дерево), ботанічний сад.
25. Інша корисна інформація
Найближче посольство Сьєрра-Леоне знаходиться в Москві, Рубльовскоє шосе, 26, к. 1. Телефон (8-10-7095) 415-41-66.
