 |
Create site free |
|
Середа, 08.02.2012, 03:07 | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Географічний портал | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
Країни світу. Аргентина.
АРГЕНТИНА Загальна довідка 1. Офіційна назва — Republica Argentina 2. Столиця — Буенос-Айрес (2 776 138) 3. Рік здобуття незалежності — 1816 4. Поясний час — Гринвіч мінус 3 . 5. Загальна площа (кв. км) — 2 780 092, зокрема: 5.1. Сільгоспугіддя (кв. км) —272 000 5.2. Ліси (кв. км) — 509 000 6. Чисельність населення (осіб) — 37 812 817 7. Густота населення (осіб/кв. км) — 13,6 8. Частка міського населення (%) —90 9. Коефіцієнт народжуваності (осіб/1000 осіб) — 18 10. Коефіцієнт смертності (осіб/1000 осіб) — 8 11. Тривалість життя (років) — 75 12. Частка дорослого письменного населення (%) —96,2 13. Харчування (денно калорій на душу населення) — 2880 14. Річне споживання палива (кг на душу населення) — 1428 15. Валюта — 1 аргентинське песо (ARP) = 100 сентаво 16. ВНП (S США на душу населення) — 12 000 17. Мови — іспанська (офіційна), італійська, мови південноамериканських індіанців 18. Етнічні групи: білі, переважно іспанського та італійського походження (85%); метиси, індіанці та ін. (15%) 19. Релігійний склад населення: католики (92%), протестанти (3%), іудаїсти (2%). 20. Державний устрій Глава держави — президент. Законодавчий орган — двопалатний Національний конгрес (палата депутатів і сенат). Згідно з конституцією президент і віце-президент мають бути католиками. Аргентина є федерацією у складі 23 провінцій та і автономного міста. 21. Історія До приходу іспанців територія Аргентини була малозаселеною. Кочові індіанські племена в основному зосереджувались у пампі. На думку деяких істориків, А. Веспуччі побував на узбережжі Аргентини у 1502 р. Іспанський мореплавець Хуан Діас де Соліс у 1515 р. досяг гирла р. Ла-Плати й оголосив відкриті ним землі власністю іспанської корони. Колонізація території розпочалася в 1534 р. Поселенців вабили родючі землі. 21 травня 1534 р. район Ла-Плати було включено до складу віце-королівства Перу. В 1776 р. на цих землях утворено віце-королівство Ла-Плата зі столицею Буенос-Айрес, яке охоплювало також нинішні території Уругваю, Парагваю та Болівії. Загони аргентинських ополченців у 1806-1807 pp. відбили спроби британців за¬хопити територію Ла-Плати. Незалежність Аргентини було проголошено 9 липня 1816 р. на конгресі в Тукумані. Країна мала тоді офіційну назву «Об'єднані Провінції Південної Америки». В XIX ст. точилася гостра боротьба між прибічниками унітарного та федеративного устрою держави. Конституцію, що проголосила країну федеративною республікою, було прийнято 1 травня 1853 р. Населення країни різко зросло у другій половині XIX ст. переважно завдяки вихідцям з Іспанії та Італії. Інтенсивно розвивалися залізничний транспорт і сільське господарство. Винайдення рефрижератора сприяло експортові м'яса за океан. Світова еко¬номічна криза 1930-х pp. згубно позначилася на аргентинській економіці — експорт зменшився на 40%. Протягом 1930-1983 pp. до влади в Аргентині часто доступалися військові. 21 вересня 1955 р. вони скинули популістського президента Хуана Перона (перебував на цій посаді з 1946 p.), який спирався на профспілки. Після 18 років перебування в Іспанії X. Перона 12 жовтня 1973 р. знову було обрано президентом. 1 липня 1974 р. він помер. Посада президента дісталася його третій дружині Ізабелі, але вона її не втримала, і до влади 24 жовтня 1976 р. знову прийшли військові. «Брудна війна», яку вели військові хунти проти опозиції в 1976-1983 pp., забрала життя 20 тис. осіб. До влади доступалися хунти на чолі з генералами X. Віделою, Р. Віолою, Л. Ґальтьєрі. У 1982 р. Аргентину спіткала принизлива поразка у війні (2 квітня — 14 червня) проти Великої Британії за Фолклендські (Мальвінські) острови. «Залізна леді» — прем'єр-міністр Великої Британії Марґа-рет Тетчер — дала військовій хунті доброго та рішучого ляпаса. Військовий режим виявився деморалізованим, і 10 грудня 1983 р. до влади доступився цивільний уряд Р. Альфонсіна. Знову пожвавився пероністський рух, і 8 липня 1989 р. президентом став Карлос Менем. Він виграв і президентські вибори 1995 р. Успіхи у здійсненні політики приватизації сприяли зниженню темпів інфляції та загальній стабілізації в країні. Нормалізувались і відносини з Великою Британією. На президентських виборах, що відбулися в жовтні 1999 p., переміг мер Буенос-Айреса Фернандо де ла Руа (президент з 10 грудня). У червні 2001 p. K. Менема заарештували за незаконну торгівлю зброєю під час президентства. У грудні 2001 р. різко загострилася економічна ситуація, країні загрожував дефолт. Президент подав у відставку, і 2 січня 2002 р. його заступив Едуардо Дуальдо. Але навіть після девальвації національної валюти економічна ситуація не покращилася. З 25 травня 2003 р. президент — Нестор Карлос Кіршнер Остоїк. 22. Природно-ресурсний потенціал Аргентина є другою за площею країною Південної Америки. Охоплює практично весь південний схід континенту. Протяжність із півночі на південь становить 3700 км. Складається з чотирьох регіонів: східні рівнини, Пампа, Патагонія та Анди. Останні на заході утворюють природну межу між Чилі та Аргентиною. На території країни знаходиться найвища точка Анд — г. Аконкаґуа (6969 м). Східна частина — безліса та рівнинна. На південному за¬ході — Патагонське плоскогір'я з напівпустельною та степовою рослинністю. Міжгірські долини є сприятливими для виноградарства. Ґран-Чако — Джерело твердої деревини. Південь Цього району має гарні умови для вирощування сільськогосподарських культур. Пампа, що знаходиться в центрі країни, вважається одним із найкращих у світі регіонів для розвитку як тваринництва, так і рослинництва. Плато Патагонії є зручними для випасу овець. Крайня північ (Ґран-Чако) характеризується тропічним кліматом. На північному сході — вологий субтропічний клімат; середньорічна температура +16 °С, опади — 500-1000 мм за рік. На півночі середня температура січня +28, липня +10 °С, на півдні — відповідно +18 та +1 °С. Тут клімат — помірний. Найбільше опадів на сході — до 1400-1600 мм річно. Схили гір покриті лісами. Мінеральні ресурси: нафта, природний газ, буре вугілля, залізна й марганцева руди, мідь, свинець, цинк, олово, вольфрам, берилій, уран, золото, срібло, сірка, кухонна сіль. 23. Економіка Промисловість. До Другої світової війни Аргентина була сільськогосподарською країною. Промисловість розпочала розвиватись у повоєнний час. Це особливо стосується машинобудування. З-поміж його галузей вирізняються автомобіле- та суднобудування. Видобувають корисні копалини. Є підприємства чорної та кольорової промисловості, а також нафтопереробні та нафтохімічні заводи. Добре розвинена харчова промисловість, передусім м'ясопереробна. Країна відома у світі як виробник вин. Легка промисловість репрезентована текстильними і шкіряно-взуттєвими підприємствами. Сільське господарство. У цій галузі економіки переважають великі сільськогосподарські підприємства капіта¬лістичного типу. Головними підгалузями є тваринництво та м'ясо-вовнове вівчарство. Поголів'я великої рогатої худоби перевищує 50 млн. Овець — близько 30 млн. Аргентина належить до найбільших світових виробників вовни, телятини та яловичини. Основні сільськогосподарські культури — пшениця, кукурудза, ячмінь, соя, овес, соняшник. Плодівництво, виноградарство. Важливу роль відіграє морське рибальство. Найголовнішою рибою вважається тунець. Країна самозабезпечена деревиною. Транспорт. Довжина залізниць — понад 34 тис. км, автошляхів — понад 210 тис. км. Тоннаж морського торговельного флоту становить понад 2,5 млн брутто-реєстрових тонн. Головні морські порти — Буенос-Айрес, Росаріо і Ла-Плата. Ріки використовуються для внутрішнього судноплавства. Міжнародний аеропорт — у столиці. Зовнішня торгівля. Основні експортні товари — продукція сільського господарства (80% вартості експорту). Передусім слід назвати м'ясо, зернові, сою, вовну, шкіри. Помітне місце в експорті посідають продукти нафтопереробки та хімікати. Імпортують машини, устаткування, паливо, хімічні товари. Головні зовнішньоторговельні партнери — США, Бразилія, Німеччина. 24. Туристичні об'єкти Національні парки Бариту, Ель-Рей, Іґуасу (водоспад на кордоні з Бразилією), КалілеГуа, Лаґо-Пуело, Лаґуна-Бланка, Ланін, Ліуе-Калель, Лос-Алерсес, Лос-Ґласьярес, Науель-Уапі, Пальмар-дель-Колон, Пількомайо, Фран-сиско-Перито-Морено, Ріо-Пількомайо, Сьєрра-де-лас-Кіхадас, Тьєрра-дель-Фуе-ґо, Чако. У столиці — церква Сан-Іґнасіо (1710-1734 pp.), церква Ель Пілар (1716-1732 pp.), Санта-Каталіна (1737-1745 pp.), ратуша (1725-1765 pp.), собор (15931863 pp.), президентський палац Каса Росада, будинок Національного конгресу (початок XX ст.), музеї: Національний історичний, Етнографічний «Хуан Б. Амбросетті», Аргентинський природничих наук «Бернардино Ривадавіа», Національний образотворчих мистецтв, Національний декоративного мистецтва, Сучасного мистецтва, Муніципальний образотворчих мистецтв і національного мистецтва, Зброї, Мінералогії та геології, Меморіальний Б. Мітре, Педагогічний «Домінґо Ф. Сарм'єнто»; Міжнародна художня галерея; зоопарк, ботанічний сад; у передмісті Тіґре — Морський музей нації. У Кордові — собор (1680-1758 pp.), комплекс єзуїтської місії та церква Ла Компаньїа (1646-1690 pp.), Ботанічний музей, Провінційний музей образотворчих мистецтв. У Кор'ентесі — Музей колоніальної доби, історії та образотворчих мистецтв. У Ла-Платі — псевдоготичний собор (1885 p.), Муніципальний музей, зоопарк. У Лухані — Музей транспорту. У Мар-дель-Платі — вілла Фальда (1939р.), вілла Вільямса (1945-1947 pp.), ботанічний сад; місто відоме як найбільший морський курорт Південної Америки. У Мендосі — руїни монастиря Сан-Франсиско (1638 p.), руїни монастиря Санта-Моніка (XVII ст.), Музей природничої історії «Хуан Корнеліо Мояно». У Росаріо — Провінційний історичний музей, Муніципальний музей образотворчих мистецтв «Хуан Б. Кас-таньїно». У Сальті — ратуша (1676-1783 pp.), церква Сан-Франсиско (1759-1882 pp.), монастир Сан-Бернардо (1582-1762 pp.), собор (1858-1882 pp.). Курорт Сан-Карлос де Барилоче на березі оз. Науель-Уапі — центр альпінізму та лижного спорту в Патагонії. 25. Інша корисна інформація Посольство Аргентини в Україні знаходиться в Києві, вул. Івана Франка, 36. Телефони 238-69-22, 490-25-16. Посольство України в Аргентині (Парагваї, Уругваї, Чилі — за сумісництвом) знаходиться в Буенос-Айресі: 1425, С. F. Buenos Aires, Calle Lafinur 3057/3063. Телефон (8-10-5411) 4552 0657, 4552 5354, факс 4552 6771. | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||