Цілісна система ефективного самостійного вивчення
англійської мови. Натиснувши ТУТ Ви ортимаєте реальний шанс оволодіти "живою" англійською мовою.
БОЛІВІЯ
Загальна довідка
1. Офіційна назва — Republica de Bolivia
2. Столиця —формально Сукре (194 888), фактично Ла-Пас (792 499)
3. Рік здобуття незалежності — 1825
4. Поясний час — Гринвіч мінус 4
5. Загальна площа (кв. км) — 1 098 581, зокрема:
5.1. Сільгоспугіддя (кв. км) —24 000
5.2. Ліси (кв. км) —580 000
6. Чисельність населення (осіб) — 8 445 134
7. Густота населення (осіб/кв. км) —7,7
8. Частка міського населення (%) —62
9. Коефіцієнт народжуваності (осіб/1000 осіб) —26
10. Коефіцієнт смертності (осіб/1000 осіб) — 8
11. Тривалість життя (років) — 64
12. Частка дорослого письменного населення (%) —83,1
13. Харчування (денно калорій на душу населення) — 2094
14. Річне споживання палива (кг на душу населення) — 290
15. Валюта — 1 болівіано (Bs) = 100 сентаво
16. ВНП ($ США на душу населення) — 2600
17. Мови — іспанська, кечуа, аймара (офіційні), Гуарані
18. Етнічні групи: метиси (31%), кечуа (25%), аймара (17%), білі (15%)
19. Релігійний склад населення: католики (95%), протестанти, бахаїти.
20. Державний устрій
Глава держави — президент. Законодавчий орган — двопалатний Національний конгрес (палата депутатів і сенат). Адміністративно-територіальний поділ: 9 департаментів.
21. Історія
У стародавні часи територію заселили індіанські племена, які прибули з Північної Америки. Протягом 600 — 1000 pp. н. е. у регіоні існувала досить сильна держава індіанців Тіауанако — предків племені аймара. Приблизно з 1200 р. територію почала завойовувати держава інків. Опір підкорювачам тривав аж до XV ст. Конкістадор Ернандо Пісарро ступив на ці землі 1532 р. Через шість років потому іспанці розпочали колонізацію Болівії (тоді — Верхнє Перу). В 1538 р. на місці поселення індіанців аймара Чаркас вони заснували м. Ла-Плата (наступна назва — Чукісака, з 1839 р. — Сукре). В 1542 р. країна під назвою Верхнє Перу або Чаркас увійшла до складу віце-королівства Перу. У 1545 р. у горах Потосі було знайдено срібло. Це викликало утворення в Чаркасі судово-політичного органу, який репрезентував віце-королівство Перу. В 1776 р. територія країни ввійшла до складу віце-королівства Ла-Плата. Згодом саме в Болівії зародився антиіспанський рух. Але національно-визвольні повстання XVII-XVIII ст. було придушено. Повстанці під керівництвом Хосе Сукре перемогли іспанські війська в битві під Аякучо 9 грудня 1824 р. Національна асамблея в м. Чукісака 6 серпня 1825 р. проголосила незалежність Верхнього Перу та дала йому назву Болівія на честь уславленого героя національно-визвольної боротьби С. Болівара. В 1826 р. прийняли першу конституцію. Протягом 1836-1839 pp. Перу та Болівія існували як конфедерація, тобто союз незалежних держав. У прибережному районі Атакама було знайдено великі родовища селітри. Чилі заявило претензію на цю територію 1842 р. та відібрало її у Болівії 1884 р. після кровопролитної Тихоокеанської війни 1879-1884 рр. Протягом 1839-1880 pp. країною правили військові. Потім установилася двопартійна система, — ліберальна та демократична партії заступали одна одну біля керма влади. В 1903 р. територія Акрі відійшла до Бразилії за 2 млн. фунтів стерлінгів. У 1930 р. після революційного повстання президентом став реформатор Д. Саламанка. Після поразки Болівії у війні з Парагваєм та Бразилією в регіоні Чако і втрати цих земель (1932-1935 pp.), владу знову перебрали військові. Революція 9 квітня 1952 р. скинула військову хунту, і президентом став Віктор Пас Естенсоро, який повернувся до країни з еміграції. Гірничодобувну промисловість було націоналізовано, розгорнено програму соціальних реформ. В. Пас Естенсоро було переобрано 1960 р. на новий термін, але 4 листопада 1964 р. владу в нього відібрали військові. У країні розгорнулася партизанська війна під керівництвом кубинського революціонера, аргентинця за походженням, Ернесто «Че» Ґевари. У 1967 р. партизани зазнали поразки, Че Ґевару 9 жовтня вбили. 2 лютого 1967 р. прийняли чинну конституцію. У країні сталася низка переворотів, причому як правого, так і лівого спрямування. Протягом короткого періоду (17 листопада 1979 р. — 18 липня 1980 р.) влада належала демократично обраній президентці Лідії Техаді. Цивільні повернулися до влади 1982 p., коли 10 жовтня президентом став Ернан Сілес Суасо. Протягом 1985-1989 pp. президентом знову був Пас Естєнсоро. Він та його наступники (у 1989-1993 pp. президент — Хайме Пас Самора) намагалися поліпшити складну економічну ситуацію (інфляція сягала 23 000%) та боролися проти незаконної торгівлі наркотиками. Тривали суперечки з Чилі стосовно виходу Болівії до Тихого океану. Слід зазначити, що внаслідок війн Болівії проти Чилі, Бразилії та Парагваю країна втратила 2/3 своєї початкової території, що багаті на олово, нафту й селітру. У країн зберігається політична нестабільність ціни на споживчі товари зростають, держава має значний борг, економіка гостро потребує інвестицій. 4 серпня 1997 р президентом обрали генерала Уго Бан сера Суареса (доти він вже був диктатором у 1971-1977 pp. після військового перевороту). 6 серпня 2001 р У. Бансер подав у відставку через хворобу на рак, його обов'язки перейняв віце-президент X. Ф. Кіроґа. З 6 серпня 2002 р. президент — Ґонсало Сапчес де Лосада (вже був на цій посаді протягом 1993-1997 pp.).
22. Природно-ресурсний потенціал
Поверхня території — досить різноманітна. На півночі — Амазонська низовина, на північному сході — передгірні рівнини, на південному заході — плато Пуна (Альтіплано) і хребти Анд. Нагірне плато простяглося на 800 км, висота його сягає 3600 м. На півночі плато — найбільш високогірне з великих озер світу Тітікака. Плато розташоване між двома хребтами Анд. Саме на плато знаходиться більшість шахт і проживає 2/3 всього населення країни. Найвища точка Анд на території країни — г. Сахама — сягає 6780 м.
На північному сході є кілька судноплавних рік. Цей регіон і Ґран-Чако мають родючі ґрунти.
Клімат — тропічний та субекваторіальний. У горах заввишки понад 500 м — залежить від висоти. У північно-західних вологих лісах басейну Амазонки середньомісячна температура становить близько +26 °С. Середньорічна кількість опадів там — 1800 мм. На півдні — посушливий клімат. У Ла-Пасі середня температура січня +12, липня +8 °С, опадів — 574 мм річно.
Мінеральні ресурси: нафта, природний газ, залізна й марганцева руди, мідь, свинець, цинк, нікель, олово, кобальт, вольфрам, вісмут, сурма, ртуть, золото, срібло, сірка, селітра, сіль.
23. Економіка
Промисловість. Основа економіки — гірничодобувна промисловість. Родовища срібла значною мірою вичерпані з огляду на інтенсивне його видобування впродовж століть. Та срібло заступило олово. Країна забезпечує нині 1/5 його світового видобутку. Обсяги видобування нафти є цілком достатніми для задоволення внутрішніх потреб. Видобувають також золото, сурму, вольфрам, цинк, свинець та інші кольорові метали, природний газ. Переважну частину електроенергії виробляють гідростанції. У країні почала розвиватися кольорова металургія.
Є підприємства текстильної, харчової, металургійної, нафтопереробної та нафтохімічної галузей промисловості.
Сільське господарство. Ця галузь забезпечує роботу більшості населення країни. Несприятливий вплив на сільське господарство чинять періодичні посухи і повені. Основні сільськогосподарські культури — цукрова тростина, картопля, кукурудза. Рослина кока, з листя якої виробляють наркотики, у Болівії росте вільно. Контрабандним способом листя переправляють до Колумбії, де з нього й виготовляють кокаїн. Вирощують також бавовник, банани, каву, сою. Тваринництво має пасовищну спрямованість. Лісозаготівлі, лісові промисли, збирання соку ґевеї, кори хінного дерева.
Транспорт. Довжина залізниць — близько 4 тис. км, автошляхів — понад 40 тис. км. Судноплавство на оз. Тітікака. Є кілька судноплавних рік — притоки Амазонки та ін. Трубопроводами газ транспортується до Аргентини й Чилі. Болівія має вільний доступ до чилійського порту Арика та бразильського порту Сантос. Міжнародні аеропорти — у Ла-Пасі та Санта-Крусі.
Зовнішня торгівля. Основні експортні товари — цинк, золото, природний газ, олово (до 50% вартості експорту). Експортують також свинець, срібло, каву, сою, деревину, цукор.
Імпортують машини, устаткування, текстиль, продовольство.
Головні зовнішньоторговельні партнери — США, Аргентина, Велика Британія.
24. Туристичні об'єкти
Національні парки Амборо, Бельявіста, Ісіборо-Секуре, Карраско-Ічило, Ноель-Кемпфф-Меркадо, Пілон-Лахас, Санта-Крус-Ла-В'єха, Серро-Сахама, Тунарі, Туні-Кондорирі, Уанчака та ін.; резервати Едуардо-Авароа, Маиурипе, Уанкарома, Улья-Улья, Херман-Буш та ін.
У Ла-Пасі — палаци Дьєс де Медіна (1775 p.), Вільяверде (1775 p.), церкви Санто-Домінго (1726 p.), Сан-Франсиско (1743-1784 pp.), Сан-Педро (1790 p.), один із найбільших у Південній Америці кафедральний собор (1933 p.);
Національний археологічний музей, Національний музей мистецтва.
У Сукре — собор (1571-1697 pp.), церква Сан-Франсиско (1581 p.), церква Сан-Міґель (1612-1620 pp.), палац уряду (1892 p.), палац Законодавчих зборів, Колоніальний музей «Чаркас», Антропологічний музей, Музей образотворчих мистецтв.
У Лотосі — колишня королівська скарбниця (XVI-XVII ст.), єзуїтська вежа (1590 p.), церкви Ла Компаньїа (1590 р.), Ель Белен (1700-1725 pp.), Сан-Франсиско (1707-1726 pp.), Сан-Лоренсо (1728-1744 pp.), собор (1809-1836 pp.), колишній будинок маркізів де Отаві (1750-1785 pp.), комплекс Монетного двору (1759-1773 pp.) із Музеєм монетного двору.
У Тіауанако поблизу оз. Тітікака — пам'ятки монументальної кам'яної архітектури: Ворота Сонця, руїни комплексу Каласасая, піраміди Акапана та ін. (І тис. до н. е. — І тис. н. е.).
25. Інша корисна інформація
Найближче посольство Болівії знаходиться в Москві, Лопухінскій пров., 5. Телефон (8-10-7095) 201-25-08, 201-25-13, 201-54-63.
Завантажити як текстовий документ
| 
