 |
Create site free |
|
П`ятниця, 10.02.2012, 14:09 | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Географічний портал | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
Країни світу. Буркіна.
БУРКІНА Загальна довідка 1. Офіційна назва —Burkina Faso (до 1984 p. —Верхня Вольта) 2. Столиця — Уаґадуґу (1 130 000) 3. Рік здобуття незалежності — 1960 4. Поясний час — Гринвіч 5. Загальна площа (кв. км) — 274 122, зокрема: 5.1. Сільгоспугіддя (кв. км) —36 000 5.2. Ліси (кв. км) — 138 000 6. Чисельність населення (осіб) — 12 603 185 7. Густота населення (осіб/кв. км) — 46 8. Частка міського населення (%) — 18 9. Коефіцієнт народжуваності (осіб/1000 осіб) —44 10. Коефіцієнт смертності (осіб/1000 осіб) — 17 11. Тривалість життя (років) — 46 12. Частка дорослого письменного населення (%) —36 13. Харчування (денно калорій на душу населення) — 2387 14. Річне споживання палива (кг на душу населення) — 20 15. Валюта — 1 КФА франк (XOF) = 100 сантимів 16. ВНП ($ США на душу населення) — 1040 17. Мови — французька (офіційна), море, фулані, лобі, бобо, дьюла 18. Етнічні групи: мосі (47,9%), манде (8,8%), фулані (8,3%), лобі (6,9%), бобо (6,8%), сенуфо (5,0%), бунасі (5,0%), ґурма (4,5%) 19. Релігійний склад населення: мусульмани (50%), прихильники традиційних місцевих вірувань (40%), християни (10%). 20. Державний устрій Глава держави — президент. Законодавчий орган — Асамблея народних депутатів. Адміністративно-територіальний поділ: 30 провінцій. 21. Історія До французької колонізації (XIX ст.) територія країни входила до складу різних держав племені мосі. Вони почали утворюватися ще в XI ст. (у деяких джерелах — XIV ст.), відзначалися сильною адміністративною системою, вірою в неземне походження короля, і це сприяло їхній незалежності від Суданської імперії. Згодом держави ослабли й лише Ятенґа проіснувала до XIX ст. Вперше французькі війська вторглися сюди в 1895 p., розбили війська королівства Ятенґа і встановили над ним 20 лютого свій протекторат. У 1897 р. на протекторат Франції погодився правитель держави Фада-Ґурма, а 1898 р. Франція встановила протекторат над королівством Уаґадуґу. 18 жовтня 1904 р. протекторат Верхня Вольта (об'єднував усі дрібні протекторати) увійшов до складу колонії Верхній Сенеґал-Нігер. 1 березня 1919 р. територію країни виділили у окрему адміністративну одиницю — Верхня Вольта у складі Французької Західної Африки. З 1 січня 1932 р. її розділили між Французьким Суданом, Ніґером і Берегом Слонової Кістки. 4 січня 1947 р. стала «заморською територією» Франції, 11 грудня 1958 р. отримала статус автономної республіки. 5 серпня 1960 р. стала незалежною республікою Верхня Вольта у складі Французької Співдружності. Першим президентом став Морис Ямеого. 4 січня 1966 р. стався військовий переворот підполковника С. Ламізани, дію конституції 30 листопада 1960 р. було призупинено, парламент розпущено, діяльність політичних партій призупинено. 14 червня 1970 р. прийняли конституцію, що передбачала поетапний перехід до цивільного правління, введення посади прем'єр-міністра (ним став Ж. К. Уедраоґо). Але конфлікт між прем'єром і Національними зборами призвів 8 лютого 1974 р. до нового перевороту, коли президент С. Ламізана узурпував владу і призначив себе прем'єром. Нову конституцію, що декларувала широкі громадянські права населення, прийняли в 1978 p., того ж року С. Ламізану переобрали на черговий термін. Після перевороту 25 листопада 1980 р. до влади прийшла Військова рада на чолі з полковником С. Зербо, якого скинули 7 листопада 1982 р. і до влади доступилася Рада народного порятунку на чолі з майором Ж. Б. Уедраоґо. В 1983 р. із складу уряду вивели прем'єр-міністра Томаса Санкару, що притримувався лі¬вих поглядів і був прибічником Лівії. 4 серпня 1983 р. капітан Т. Санкара очолив державний переворот і став головою Національної революційної ради. 4 серпня 1984 р. за його ініціативи назву країни «Верхня Вольта» змінили на «Буркіна Фасо» (скорочено — Буркіна), що перекладається як «Батьківщина сміливих людей». Прем'єр-міністр Блез Компаоре, найближчий соратник Т. Санкари, не був прибічником проведення репресій. 15 жовтня 1987 р. Б. Кампаоре очолив переворот (Т. Санкару було вбито) і став новим президентом країни. 2 червня 1991 р. на демократичному референдумі прийняли чинну конституцію, того ж року відбулися багатопартійні вибори. З'явилися аж 44 політичні партії. Першим вибраним президентом став капітан Б. Компаоре. Опозиція результатів виборів не визнала. Парламентські вибори 1992 р. виграли прихильники президента. В листопаді 1998 р. Б. Компаоре переобрали на черговий термін. Опозиція бойкотувала вибори. У 1974 р. та 1986 р. мали місце конфлікти з Малі з приводу спірної прикордонної «смуги Аґашер», багатої на мінеральні ресурси. Питання врегулювали в 1987 р. — спірну територію поділили порівну. 22. Природно-ресурсний потенціал Країна не має виходу до моря. Поверхня — невисоке хвилясте плато заввишки до 500 м. На заході воно підвищується до 750 м. На південь висоти зменшуються. У центрі країни з півночі на південь несе свої води р. Вольта. Грунти — грубі, піщані. Найбагатшою є рослинність у річкових долинах, в інших місцях вона — бідна й типова для сухих саван. На півдні савана заліснена, на півночі — напівпустельна. Клімат — субекваторіальний. Середньомісячні температури коливаються від +24 до +35 °С. Наприклад, у столиці середня температура січня +24, липня +28 °С. Опадів — 500-1000 мм річно. Прохолодний і сухий сезон триває з листопада до березня, жаркий і сухий — із квітня до травня, жаркий і вологий — із червня до жовтня. Великі бурі бувають у серпні. Періодичні посухи. Мінеральні ресурси: марганцева руда, мідь, цинк, нікель, ртуть, золото, фосфати, каолін, вапняки, алмази, мармур. 23. Економіка Сільське господарство. Країна має слаборозвинену аграрну економіку, що не в змозі задовольнити навіть внутрішні потреби. Це — одна з найбідніших країн світу. Вирощують просо, сорго, кукурудзу, рис, цукрову тростину, арахіс, ямс, бавовник. Пасовищне тваринництво (велика рогата худоба, кози, вівці). Промисловість. Родовища корисних копалин розробляються недостатньо. Видобувають ртуть, золото, цинк, марганець, нікель, фосфати, алмази, мармур. Є невелика кількість обробних підприємств. Вони, в основному, знаходяться в державній власності. Місцеві підприємства з очищення бавовнику, виготовлення текстилю, олії, переробки м'яса, випуску одягу та взуття. Багато буркінійців шукають собі ро боту за кордоном. Транспорт. Довжина залізниць — понад 600 км, автошляхів — пона, 13 тис. км. На ріках Вольта і Нігер —судноплавство. Притоки цих рік пре тягом сухого сезону для навігації н використовуються. Міжнародні аеропорти — у столиці та Бобо-Діуласо. Зовнішня торгівля. Основні екс портні товари — бавовна і золото. Експортують також арахіс, сушену рибу, худобу і продукцію тваринництва; насіння бавовнику. Імпортують продовольство, цемент, нафтопродукти, текстиль, машини. Головні зовнішньоторговельні партнери — Кот-д'Івуар, Франція. 24. Туристичні об'єкти Національні парки Арлі, Дубль-В, Кабор-Тамбі, По; резервати Набере, Пама, Сахель, Сінгу. У столиці — палац моро-наба (правителя), колишній президентський палац, Палац юстиції, мечеть у суданському стилі з мінаретом, кафедральний собор, Національний музей. У Бобо-Діуласо — середньовічна мечеть. Поширені народні промисли — ткацтво, килимарство, художнє плетіння, ковальство, гончарство, карбування по золоту, ливарство з міді та бронзи, виготовлення шкіряних виробів. 25. Інша корисна інформація Найближче посольство Буркіна знаходиться в Москві, вул. Мєщанская, 17. Телефони (8-10-7095) 971-06-20, 971-37-49. | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||