 |
Create site free |
|
Середа, 08.02.2012, 03:11 | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Географічний портал | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
Країни світу. В'єтнам.
В'ЄТНАМ Загальна довідка 1. Офіційна назва — Nu'oc Cong Hna Ха Hoi Chu NghTa Viet Nam 2. Столиця — Ханой (2 672 122) 3. Рік здобуття незалежності — 1945 4. Поясний час — Гринвіч плюс 7 5. Загальна площа (кв. км) — 330 363, зокрема: 5.1. Сільгоспугіддя (кв. км) —67 000 5.2. Ліси (кв. км) — 97 000 6. Чисельність населення (осіб) — 81 098 416 7. Густота населення (осіб/кв. км) —245,5 Н. 8. Частка міського населення (%) —20 9. Коефіцієнт народжуваності (осіб/1000 осіб) —21 10. Коефіцієнт смертності (осіб/1000 осіб) —6 11. Тривалість життя (років) — 70 12. Частка дорослого письменного населення (%) —93,7 13. Харчування (денно калорій на душу населення) —2250 14. Річне споживання палива (кг на душу населення) — 106 15. Валюта — 1 донґ (VND) = 10 хао = 100 су 16. ВНП ($ США на душу населення) —2100 17. Мови —в'єтнамська (офіційна), китайська, французька, англійська, кхмерська 18. Етнічні групи: в'єтнамці (88%), китайці (2%), тай (2%), кхмери (1%), міннії (1%), нанги (1%), зай (1%) та кілька десятків інших народностей 19. Релігійний склад населення: буддисти (55%), католики (7%), мусульман (1%)і даосисти, конфуціанці, протестанти, анімісти тощо. 20. Державний устрій Глава держави — президент. Вищий орган державної влади та законодавчий орган — однопалатні Національні збори. Адміністративно-територіальний поділ: 57 провінцій і 4 міста центрального підпорядкування. 21. Історія Найдавнішою в'єтнамською державою на нинішній території була Ванланґ — VII ст. до н. е. Її заступили Аулак і Намв'єт у III ст. до н. е. У 221 р. до н. е. Північний В'єтнам став частиною Китайської імперії. У її складі він знаходився більш як 1100 років — до 939 р. н. е., коли в битві на р. Бах китайцям завдали нищівної поразки й було проголошено незалежність. В XI ст. держава Дайв'єт (утворилася в 1069 р.) вважалася однією з найбільших у Південно-Східній Азії. У XIII ст. Дайв'єт тричі відбивав зазіхання монгольських завойовників, а на початку XV ст. — китайських феодалів підкорити країну. В XVI-XVIII ст. країна знаходилася в стані феодальної роздрібненості. В 1802 р. держави Аннам і Тонкій об'єднав аннамський генерал Нґуєн Фук Ань і проголосив себе імператором Зя Лонґом. У 1804 р. його монархія з центром у м. Хюе одержала назву В'єтнам (Південний В'єт). Французи надавали йому допомогу. Над в'єтнамською державою Кохінхіна, яка знаходилася на півдні нинішнього В'єтнаму, Франція встановила протекторат 1862 р. (колонія з 1864 p.). Над Аннамом і Тонкіном французький протекторат було встановлено 1883 р. Зберігалася слабка монархічна влада. У 1887 р. в'єтнамські держави, Лаос і Камбоджа утворили Французький Індокитайський Союз. Під час Другої світової війни В'єтнам 1941 р. окупували японські війська, але вони дозволяли вішистському урядові Франції здійснювати до березня 1945 р. управління колонією. Після війни до влади доступилася Комуністична партія В'єтнаму на чолі з Хо Ши Міном (партійний псевдонім Нґуєи Тат Тханя). 2 вересня 1945 р. він проголосив незалежність В'єтнаму. Французькі війська 23 вересня того ж року висадились у В'єтнамі, розгорілася війна — спершу на півдні, а потім і в інших регіонах. В'єтнамські комуністичні війська завдали французам кількох відчутних поразок. Найбільшою з них була поразка під Дьєнб'єифу 1954 р. Франція змушена була погодитися на переговори. Женевська конференція 1954 р. розділила В'єтнам уздовж 17-ї паралелі на дві частини. На півночі влада залишилася в руках комуністів, а на півдні 26 жовтня 1955 р. було проголошено некомуністичну республіку. Північний В'єтнам сприяв розгортанню в Південному В'єтнамі антиурядової збройної боротьби. Північний В'єтнам 1958 р. почав засилати своїх партизан. 2 листопада 1963 р. південнов'єтнамська армія на чолі з генералом Нґуєн Ван Х'єу скинула президента Нго Дінь Дьєма. Це сприяло посиленню партизанської діяльності комуністичних повстанців («в'єтконгівців»). Урядові Південного В'єтнаму надавали допомогу США та їхні союзники. Після нападу 1964 р. на американські кораблі в Тонкінській затоці (чи то реального, чи то інсценованого) президентові США Л. Джонсону було розв'язано руки, і США безпосередньо втрутились у бойові дії. Влітку 1965 р. в Південному В'єтнамі знаходилися 125 тис. американських вояків. Амер¬канські літаки інтенсивно бомбили Північний В'єтнам. У 1967 р. чисельність американських військ сягнула 400 тис. У боях також брали участь військові підрозділи Австралії, Південної Кореї, Таїланду, Нової Зеландії. Чисельність американських військ у квітні 1969 р. досягла 543 тис. Після успіхів північних в'єтнамців у 1968 р. було вирішено стати на шлях «в'єтнамізації» війни, тобто надавати воєнну допомогу південнов'єтнамському урядові, але безпосередню участь США та їхніх союзників у бойових діях згортати. 2 вересня 1969 р. помер засновник незалежного В'єтнаму Хо Ши Мін, на посаді лідера компартії його заступив Ле Зуан. 27 січня 1973 р. в Парижі було укладено угоду про перемир'я між Північним В'єтнамом, Південним В'єтнамом і США. Це дало можливість США вивести з В'єтнаму свої війська, а Північному В'єтнаму — підготуватися до наступу на Південний В'єтнам. 30 квітня 1975 р. Сайґон захопили комуністичні війська, тоді ж було проголошено Республіку Південний В'єтнам. Наступного року відбулося політичне об'єднання двох В'єтнамів. 2 липня 1976 р. було проголошено Соціалістичну Республіку В'єтнам. Об'єднаний В'єтнам установив контроль над Лаосом, скинув на початку 1979 р. режим «червоних кхмерів» у Камбоджі, встряв у лютому 1979 р. у короткочасну війну з Китаєм. «Соціалістичні перетворення» на півдні країни спричинили масові втечі в'єтнамців (близько 750 тис. осіб) на човнах до інших країн. Рішення про перехід до ринкового розвитку економіки було прийнято 1986 p., коли після смерті 10 липня Ле Зуана лідером комуністів 18 грудня став Нґуєн Ван Лінь. У 1989 р. В'єтнам вивів свої війська з Камбоджі. Після розпаду СРСР країна нормалізувала свої відносини зі США. 15 квітня 1992 р. було прийнято нову конституцію, спрямовану на проведення значних політичних і економічних реформ, що знаменують відхід від «казарменого соціалізму». Нинішній В'єтнам — це вже не В'єтнам часів Хо Ши Міна, забальзамоване тіло якого знаходиться в мавзолеї у столиці країни. 31 липня 1997 р. помер Бао Дай — колишній імператор Аннаму (1926-1945 pp.), В'єтнаму (1945 p.), глава держави Південний В'єтнам (1949-1955 pp.). 24 вересня того ж року президентом обрали Чан Дик Лионґа (він заступив консервації Ле Дик Aна), a 26 грудня — нового генерального секретаря ЦК компартії В'єтнаму Ле Кха Ф'єу (заступив До Мни). В серпні 1999 р. США відкрили м И. Хошиміні (до 1975 р. — Сайгон) своє консульство в будинку колишнього посольства США за часів південнов'єтнамського проамериканського режиму. 29 квітня 2000 р. помер видатний політик — Фам Вам Донґ, колишній Прем'єр-міністр Північного В'єтнаму (1955-1976 pp.) та Соціалістичної Республіки В'єтнам (1976-1987 pp.). У листопаді того ж року на чолі делегації з 2000 осіб країну відвідав президент США Б. Клінтон. 22 квітня 2001 р. генеральним секретарем ЦК компартії В’єтнаму обрано Нонг Дик Маня. 22. Природно-ресурсний потенціал Більша частина території країни зайнята залісненими горами та плато. Найвища їх сягає 3143 м (г. Фаншинан). Уздовж узбережжя Тонкінської затоки та Півдеинокитайського моря простягаються низовини. Особливо низовини притаманні дельтам річок Хонґха (Червоної) на півночі та Меконг на півдні. На вологих низовинах півночі та півдня знаходяться рисові поля. Клімат — тропічний мусонний. Річна кількість опадів — 1500-3000 мм. На півдні різниця між середньою температурою квітня і грудня незначна — відповідно +29 і +26 °С. На півночі ця різниця помітна: +15 у січні та +28 °С у липні. Восени бувають тайфуни і повені на півночі та південному заході. Мінеральні ресурси: нафтогазові родовища на континентальному шельфі, кам'яне вугілля, залізна й марганцева руди, хроміти, титанова руда, мідь, свинець, боксити, цинк, олово, вольфрам, молібден, сурма, золото, фосфорити, апатити, сіль, каолін, мармур. 23. Економіка Сільське господарство. У цій галузі економіки зайнято 70% робочої сили. Війна спричинила зменшення сільського населення, пошкодила ліси та сільськогосподарські угіддя. Основні сільськогосподарські культури — рис, цукрова тростина, чай, кава, каучук, фрукти. Якщо рисовими чеками всіяно рівнини, то каучук та інші сільськогосподарські культури вирощують па височинах. Вирощують також бавовник і джут. Плодівництво, овочівництво, розведення тутового шовкопряда. В ряді районів щороку збирають 2-3 врожаї. Велику рогату худобу використовують як тяглову силу, вирощують свиней. Рибальство, заготівля деревини цінних порід, зокрема червоного дерева. Промисловість. Видобувають нафту, кам'яне вугілля, залізну руду, хроміти, олово, вольфрам, апатити. Є підприємства чорної та кольорової металургії, металообробної, машинобудівної, хімічної, будівельної галузей промисловості. Працюють деревообробні, целюлозно-паперові, каучукообробні фабрики та заводії, а також підприємства легкої та харчової галузей промисловості. Транспорт. Довжина залізниць — понад 2,5 тис. км, автошляхів — понад 100 тис. км, внутрішніх водних шляхів — 6 тис. км. Велике значення має морський транспорт. Головні морські порти — Хошимін, Хайфон, Дананґ, Хонгай, Камфа. Міжнародні аеропорти—у столиці та Хошиміиі. Зовнішня торгівля. Основні експортні товари — нафта, кам'яне вугіл¬ля, мінерали, рис, каучук, цукор, риба і морепродукти, деревина, бамбук, чай. Імпортують машини та устаткування. Головні зовнішньоторговельні партнери — Японія, Сінгапур, Південна Корея, Франція, Австралія, Німеччина, Китай. 24. Туристичні об'єкти Національний парк Батьма-Хайван; резервати й заказники Бантум, Кінда, Кронґ-Поко, Кук-Фионґ, Ланґб'ян. У столиці — понад 400 храмів і пагод; найбільш відомі — пагода Дьєн-Бо на одному стовпі (1049 p.), пагода Льєн-Пай, храм Двох сестер Чинг, храм Нефритової гори на оз. Поверне¬ного Меча, храм Чан-Ву, храм Літера¬тури, присвячений Конфуціїо (1070 p.), храм Фу-Донг; музеї: Історичний, Ре¬волюції, В'єтнамської народної армії, Художній; зоопарк; ботанічний сад; поблизу міста — храмовий комплекс Бут-Тап (XIV ст.). У Хюе — палац Тхайхоа (Досконалої гармонії, 1805-1833 pp.), головна фортечна брама Нгомон із двоярусним павільйоном (1833 p.), гробниці імператорів Аннаму. У Дананзі — Музей реліквій народності чам. У Мішоні — руїни буддійського храму Бо-Кхат-Ре-Соа (X ст.). У Нхатранзі — чотири буддійські храми (VII-XII ст.). У Хошиміні — пагоди Салой (XVIII ст.), Віпь-Нґієм (XVIII ст.), індуїстський храм, католицький собор (1883 p.), Національний музей, ботанічний сад. 25. Інша корисна інформація Посольство В'єтнаму в Україні знаходиться в Києві, вул. Лєскова, 5, вул. Жилянська, 48, вул. Жилянська 50а. Телефони 295-28-37, 294-80-84, факс 295-28-37. Консульський відділ — телефон/факс 294-80-87. Посольство України у В'єтнамі знаходиться в Ханої: 49 Nguyen Du Str., На Noi. Телефон (8-10-844) 943-27-64 (65), факс 943-27-66, 943-29-67. | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||