 |
Create site free |
|
П`ятниця, 10.02.2012, 14:04 | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Географічний портал | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
Країни світу. Зімбабве.
ЗІМБАБВЕ Загальна довідка 1. Офіційна назва — Republic of Zimbabwe 2. Столиця — Хараре (1 444 534) 3. Рік здобуття незалежності — 1980 4. Поясний час — Гринвіч плюс 2 5. Загальна площа (кв. км) — 390 759, зокрема: 5.1. Сільгоспугіддя (кв. км) — 29 000 5.2. Ліси (кв. км) — 88 000 6. Чисельність населення (осіб) — 11 376 676 7. Густота населення (осіб/кв. км) — 29,1 8. Частка міського населення (%) — 35 9. Коефіцієнт народжуваності (осіб/1000 осіб) — 25 10. Коефіцієнт смертності (осіб/1000 осіб) — 24 11. Тривалість життя (років) — 36 12. Частка дорослого письменного населення (%) — 85 13. Харчування (денно калорій на душу населення) — 1985 14. Річне споживання палива (кг на душу населення) — 462 15. Валюта — 1 зімбабвійський долар (Z$) = 100 центів 16. ВНП ($ США на душу населення) — 2450 17. Мови — англійська (офіційна), чишона, ісіндебеле 18. Етнічні групи: банту (97%, в тоиу числі шона — 71%, матебеле – 16%) 19. Релігійний склад населення: прихильники традиційних місцевих вірувань (67%), африканські християни (13,6%), протестанти (12%), католики (8%) 20. Державний устрій Глава держави та уряду — президент. Законодавчий орган — однопалатний парламент (Національні збори). Країна — член Британської Співдружності. Адміністративно-територіальний поділ: 8 провінцій та 2 міста. 21. Історія Племена банту заволоділи землями в IX ст. Свою назву країна дістала від стародавнього палацового міста Великого Зімбабве. Воно існувало протягом XI-XV ст. та обіймало площу 24 га. Місто було столицею держави Мономотапа. Руїни міста (акрополь, храм, стіни з гранітних монолітів) було знайдено 1868 р. в західній частині нинішньої території Зімбабве. Вже в X ст. на нинішній території країни було понад тисяча шахт, у яких видобували мідь і золото. Гірничодобувна продукція через м. Софала, що знаходилось у Мозамбіку, відправлялася до арабських країн. На початку XV ст. виникла й зміцніла імперія Шона (Каранга). її столиця мала будинки, зроблені з каміння. Є докази того, що це була досить розвинена держава з досконалими органами управління. Вона вела торгівлю з багатьма тогочасними африканськими країнами. Португальські колонізатори з'явились у XV ст., і відтоді розпочався занепад країни. Були спроби позбутися португальців. Останні, у відповідь на це, 1629 р. поставили при владі маріонеткового правителя. У 1693 р. нинішня територія ввійшла до складу імперії Розві. У XVIII ст. утворилося королівство Ндебеле. На початку XIX ст. плем'я матебеле на чолі зі своїм вождем Мциліказі прийшло до країни з півдня. Вождь утворив королівство Матебелеленд. Воно впродовж наступних 50 років ворогувало з племенем шона на півночі, що проживало У країні Машоналенд. Перед смертю Мциліказі уклав мирний договір із щойно утвореною Трансваальською республікою. На троні сів його син Лобенґула. У 1850-х pp. у країні побував Д. Лівінгстон. Як уже згадувалося (див. Замбія), британський колонізатор Сесіль Роде утворив 1889 р. Британську Південно-Африканську компанію. За рік до того С. Роде одержав від вождя племені матебеле монопольне право на експлуатацію мінеральних ресурсів королівства. Наступного року компанія С. Родса вже ввійшла на територію Машоналенду і розпочала свою діяльність. 23 січня 1894 р. британські колонізатори після війни, яку затіяли племена матебеле і шона, об'єднали протекторат Матебелеленд і Машоналенд у Південну Замбезію. Африканці підняли в 1896-1897 pp. повстання, яке Велика Британія жорстоко придушила. Країні було надано статус колонії 21 вересня 1923 р. і вона одержала назву Південна Родезія. 1 серпня 1953 р. Велика Британія об'єднала Південну й Північну Родезію та Ньясаленд в одну федерацію. На виборах 1962 р. перемогу здобув правий Родезійський фронт. Ньясаленд і Північна Родезія (Замбія) одержали незалежність у 1964 p., з 24 жовтня країна стала колонією Родезією. Білі поселенці Південної Родезії були налаштовані проти незалежності від Великої Британії та утворення уряду чорношкірої більшості. 11 листопада 1965 р. Родезійський фронт в односторонньому порядку, без погодження з метрополією, проголосив незалежність Родезії на чолі з прем'єр-міністром Яном Смітом (1965-1979 pp.). Чорношкірим місць в уряді не знайшлося. Африканські націоналісти розв'язали партизанську війну. Велика Британія намагалася знайти компроміс, але марно. Метрополія оголосила економічну блокаду. 29 травня 1968 р. Рада Безпеки ООН запровадила стосовно Південної Родезії комплекс санкцій. 2 березня 1970 р. Південну Родезію було проголошено Республікою Родезією, але білий уряд не збирався випускати владу з рук, першим президентом став Кліффорд В. Дюпон (1970-1975 pp.). Успіхи партизанів змусили главу білого уряду Яна Сміта у 1978 р. погодитися на передачу влади чорношкірій більшості населення. У квітні 1979 р. в країні відбулися перші демократичні вибори. 1 червня 1979 р. країна дістала назву Зімбабве-Родезія, і її першим чорношкірим прем'єр-міністром став єпископ Абель Музорева. Партизани-націоналісти не погодилися і з таким варіантом незалежності. Між націоналістами виникли суперечки. Не вщухали вони й між чорними та білими. Сили, що гуртувалися навколо єпископа Музореви, довго не могли знайти спільної мови з угрупованнями двох інших лідерів — Роберта Муґабе та Джошуа Нкомо. Британці знову взялися шукати компроміси, і цього разу успішно. Після проведення восени 1979 р. у Великій Британії конституційної конференції Роберт Мугабе став прем'єр-міністром, а Канаан Банана — президентом. 12 грудня 1979 р. країна повернулася до статусу британської колонії Зімбабве-Родезія. Чинну конституцію прийняли 21 грудня 1979 р. 17 квітня 1980 р. країна стала визнаною світовою спільнотою незалежною Республікою Зімбабве, знову президентом став Канаан Банана, прем'єр-міністром — Роберт Мугабе. У 1980-х pp. конфлікти між племенами шона і матебеле загострилися. Лідерами етносів були Мугабе і Нкомо. У 1987 р. політичні партії Р. Муґабе і Дж. Нкомо об'єдналися, було покінчено з практикою етнічного представництва і створено посаду президента, який водночас є і главою уряду, 31 грудня 1987 р. ним став Р. Мугабе. Внутрішня напруженість розрядилася. У квітні 1990 p. P. Муґабе переобрали президентом. У липні 1990 р. було скасовано надзвичайний стан, запроваджений урядом білої меншості 1965 р. Виконання п'ятирічного плану (1986-1990 pp.) принесло певні економічні досягнення. На початку 1990-х pp. насунулася небачена посуха. Президент Муґабе почав у 1993-1994 pp. розробляти плани стосовно експропріації земель у білих фермерів для їх розподілу серед чорношкірих жителів. Це викликало значну напруженість у суспільстві. Уряд вдавався також до арештів чорношкірих опозиціонерів. Зокрема, 1995 р. було заарештовано пастора Ндабінінґі Сітоле — керівника єдиної опозиційної партії у парламенті країни (помер у США 12 грудня 2000 p.). У березні 1996 p. P. Муґабе було знову переобрано президентом. Д. Нкомо залишився віце-президентом, але 1 липня 1999 р. помер. На референдумі у лютому 2000 р. запропоновану президентом нову конституцію не підтримали. Того ж року чорношкірі ветерани партизанської війни розпочали силоміць захоплюва¬ти землі та ферми білих, на що влада ніяк не реагувала. На чергових президентських виборах у березні 2002 р. знову переміг Р. Муґабе, на думку опозиції — їхні результати було сфальсифіковано. Тоді ж Британська Співдружність на 1 рік припинала членство Зімбабве. 22. Природно-ресурсний потенціал Майже всю територію країни охоплюють плато Машона й Матебеле. Висоти плато знаходяться в межах 800 — 1500 м. Найвища точка — г. Іньянґані (2596 м) недалеко від кордону з Мозамбіком. На півночі плато знижуються до долини р. Замбезі, на півдні — до долини р. Лімпопо. На північному заході, на кордоні з Замбією, знаходиться водоспад Вікторія. Нижче за течією на р. Замбезі створено водосховище Кариба. Більшість території країни — пустельні савани та саванні рідколісся. На південному сході є тропічні ліси (дерева з твердою деревиною). Клімат у північній частині країни — субекваторіальний, у південній — тропічний. На нього значною мірою впливає висотність того чи іншого реґіону. Середні температури січня коливають¬ся від +21 до +27, липня — від +10 до +17 °С. Річно на південному заході випадає 300-700 мм дощів. На сході кількість опадів зростає до 2000 мм. У столиці країни середня температура січня +21, липня +14 °С. Річно там випадає 828 мм дощів. Кількість опадів збільшується від південного заходу до північного сходу. Сезон дощів триває з листопада по березнь. Мінеральні ресурси: кам'яне вугіл¬ля, залізна руда, хроміти, мідь, боксити, нікель, олово, кобальт, вольфрам, сурма, літій, тантал, берилій, золото, срібло, платина, фосфорити, апатити, сірка, магнезит, барит, азбест, графіт, флюорит, алмази, смарагди, корунд. 23. Економіка Сільське господарство. У ньому зайнято 70% робочої сили. 4500 ферм білих зімбабвійців забезпечують 80% товарної продукції. Основна товарна сільськогосподарська культура — тютюн. Помітна роль і таких культур, як бавовник, кава й цукрова тростина. Кукурудза — основна культура для місцевого споживання. З цією ж метою вирощують овочі, квасолю, арахіс, рис, пшеницю тощо. Важлива товарна продукція тваринництва — м'ясо великої рогатої худоби. Сільське господарство відроджується після занепаду, якого воно зазнало під час партизанської війни, коли білі фермери думали не про врожаї, а про те, як не підстави¬ти груди чи голову партизанській кулі. Засуха початку 1990-х pp. не завдала катастрофічної шкоди сільському господарству, як це трапилося в інших державах Африки. Потреби країни в продовольстві сільське господарство задовольняє повністю. Ведуться лісозаготівлі червоного й тикового дерева. Промисловість. Видобувають кам'яне вугілля, залізну руду, мідь, нікель, хром, олово, золото, срібло, азбест. Гірничодобувна промисловість контролюється іноземним, передусім британським, капіталом. Коливання цін на мінеральну сировину на світових ринках стимулювало приплив до країни інвестицій, потрібних для модернізації промисловості. 90% продукції гірничодобувної промисловості експортується. Основні галузі обробної промисловості — харчова, хімічна, текстильна, металургійна. Працюють автомобілескладальний та вагонобудівний заводи. Транспорт. Довжина залізниць — близько 2,8 тис. км, автошляхів — понад 86 тис. км. Залізницею із Зімбабве можна потрапити до столиці Мозамбіку Мапуту і його порту Бейри. Міжнародні аеропорти — у столиці, Булавайо та Вікторії-Фолс. Зовнішня торгівля. Основні експортні товари — тютюн, золото, феросплави, бавовна, азбест, нікель, сталь, цукор. Імпортують метали, продукцію машинобудування, транспортні засоби, текстиль, продовольство, каучук, хімічні товари, а також лікеро-горілчані вироби. Чільне місце посідають надходження від іноземних туристів, які відвідують національні парки. Головні зовнішньоторговельні партнери — Південна Африка, Велика Британія, Німеччина, США, Італія. 24. Туристичні об'єкти Національні парки Вікторія-Фолс (водоспад Вікторія на р. Замбезі завширшки 1800 м, висота падіння води 120 м), Вумба, Ґванґе, Ґонарежу, Еванриґґ, Замбезі, Зімбабве, Іньянґа, К-зума-Пан, Кайл, Манна-Пулс, Матопос, Матусадона, Машендайк, Мтаразі-Фолс, Нґезі, Роберт-Макілвейн, Сінойя-Кейвс, Уанкі та ін. У столиці — парламент (XIX-XX ст.), англіканський та два католицькі собори (XIX-XX ст.), голландська реформатська церква, пресвітеріанська церква, Національний музей, Музей королеви Вікторії, Національна галерея Зімбабве. У Булавайо — Національний музей, будинок уряду, руїни м. Гамі (існувало протягом XVІІ-XVIII ст.). У Ґверу — Музей військової історії. Поблизу Масвінґо — грандіозний комплекс Великий Зімбабве: храми, мури, вежі, акрополь (XI-XVI ст.). У Мутаре — Регіональний музей. На заході країни — комплекс археологічних пам'яток Іньянґа (XIV-XVII ст.) із руїнами кам'яних будівель і споруд. 25. Інша корисна інформація Найближчее посольство Зімбабве знаходиться в Москві, Сєрпов пров., 6. Телефони (8-10-7095) 248-31-50, 248-43-64, 248-43-67, факс 230-24-97. | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||