ЗАМБІЯ
Загальна довідка
1. Офіційна назва — Republic of Zambia
2. Столиця — Лусака (1 269 848)
3. Рік здобуття незалежності — 1964
4. Поясний час — Ґринвіч плюс 2
5. Загальна площа (кв. км) — 752 614, зокрема:
5.1. Сільгоспугіддя (кв. км) — 53 000
5.2. Ліси (кв. км) — 287 000
6. Чисельність населення (осіб) — 9 959 037
7. Густота населення (осіб/кв. км ) — 13,2
8. Частка міського населення (%) — 40
9. Коефіцієнт народжуваності (осіб/1000 осіб) —41
10. Коефіцієнт смертності (осіб/1000 осіб) — 22
11. Тривалість життя (років) — 37
12. Частка дорослого письменного населення (%) — 78,9
13. Харчування (денно калорій на душу населення) — 1931
14. Річне споживання палива (кг на душу населення) — 137
15. Валюта — 1 замбійська квача (ZK) = 100 нгве
16. ВНП ($ США на душу населення) — 870
17. Мови — англійська (офіційна), а також близько 70 інших, зокрема чибемба, читонґа, чиньянджа, сікололо
18. Етнічні групи: банту (99%, в тому числі бемба — 34%, тонґа— 16%, малаві — 14 %, лозі — 9%).
19. Релігійний склад населення: протестанти (34 %), прихильники традиційних місцевих вірувань (27 %), католики (26 %), африканські християни (8%), мусульмани (0,3 %).
20. Державний устрій
Глава держави та уряду — президент. Законодавчий орган — парламент (складається з президента і однопалатних Національних зборів). Краї¬на — член Британської Співдружності. Адміністративно-територіальний поділ: 9 провінцій.
21. Історія
Є припущення, що в 1-му тис. до н. е. на території регіону побували переселенці зі Східної Африки. Найдавніша згадка про територію країни стосується XII ст. Тоді там існувала імперія Мвене-Мутата, яку заснував клан Каранга, що належав до племені шона. Протягом XVII-XIX ст. існували перші державні утворення — Баротсе і Лунда. Наприкінці XVII — на початку XIX ст. з країною познайомилися португальські мандрівники. На території нинішньої Замбії у 1835 р. поселилися біженці племені нґоні, які втекли сюди з території Південної Африки, заселеної зулусами. Біженці встановили контроль над центральною та північною частинами. Впродовж XIX ст. на реґіон накидали оком арабські торгівці рабами. Д. Лівінгстон відкрив водоспад Вікторія в 1855 p.; це викликало зацікавленість європейців стосовно країни, яка тоді мала назву Баротселенд. Члени експедиції Сесіля Родса з'явилися тут у 1890 р. За рік перед тим цей колонізатор одержав право на заснування своєї Британської Південно-Африканської компанії. 3 травня 1895 р. територія стала частиною протекторату Родезія (назвали на честь згаданого вище колонізатора.), який 29 січня 1900 р. поділили на Південну та Північну Родезії. Компанія С. Родса у 1902 р. почала розробляти родовища корисних копалин у районі БрокенТілл. До 6 квітня 1924 р. два протекторати — Північно-Західна Родезія та Північно-Східна Родезія, що їх 17 серпня 1911 р. об'єднали в Північну Родезію, знаходилися під управлінням Британської Південно-Африканської компанії. У 1923-1924 pp. британські гірничі інженери знайшли багатющі поклади мідних руд. Північна Родезія перетворилася на найбагатше британське володіння в Африці. З 1 серпня 1953 р. по 31 грудня 1963 pp. Північна Родезія існувала у федеральному союзі з Південною Родезією та Ньясалендом. 24 жовтня 1964 р. країна отримала незалежність. Її першим президентом став Кеннет Каунда, який тримав владу протягом 27 років. Економічний розвиток гірничодобувної промисловості та кольорової металургії гальмується відсутністю виходу до моря. На соціально-економічному розвитку країни негативно позначилися санкції, запроваджені протягом 1965-1980 pp. світовим співтовариством щодо білого уряду Яна Сміта в сусідній Південній Родезії. Ситуація з доступом до моря покращилася після спорудження танзанійсько-замбійської залізниці. Замбія надавала політичний притулок націоналістам із Південної Африки, Анголи, Мозамбіку, Південної Родезії, Намібії. У вересні 1990 p. K. Каунда змушений був піддатися тискові й погодитися на проведення референдуму щодо запровадження багатопартійної системи. Чинну конституцію прийняли 2 серпня 1991 р. 2 листопада 1991 р. президентом став колишній профспілковий бос Фредерик Чилуба. Через рідкісну навіть для тих країв посуху 1992-1993 pp. загострилися соціально-економічні проблеми. 28 травня 1996 р. прийняли нову конституцію. 18 листопада 1996 р. Ф. Чилубу переобрали на новий термін. У грудні 1999 р. президент наказав заарештувати К. Каунду за причетність до спроби військового перевороту 28 жовтня 1997 p., але під тиском світової громадськості того у травні 1998 р. звільнили. 17 вересня 1999 р. трибунал засудив до страти 59 військовиків за участь у тій спробі. З 2 січня 2002 р. президент — Леві Мванаваса. Відомо, що управлінський апарат країни дуже корумпований. Замбія має значну зовнішню заборгованість, їй бракує інвестицій для модернізації економіки, в країні — понад 1 млн безробітних.
22. Природно-ресурсний потенціал
Поверхня країни — це в основному хвилясте плоскогір'я з висотами 1000 — 1400 м. На північному сході — гори Мучинґа (1893 м). На півночі — г. Сунзу (2067 м). Переважають сухі тропічні ліси й савани. Зокрема, на південному заході ростуть ліси тикового дерева. Більшість рік належить до басейну Замбезі. Річки Кафуе та Луанґва перетинають Замбію. На півночі р. Чамб-ши несе свої води до боліт, що оточують оз. Банґвеулу. На південному заході, на кордоні з Зімбабве, знаходиться водоспад Вікторія. Нижче за течією на р. Замбезі створено штучне водосховище Кариба.
Клімат — субекваторіальний. Середні температури липня коливаються від +15 до +20, жовтня - від +23 до +27 °С. Річна кількість опадів — 600-1400 мм. У річкових долинах — жарко й волого. На плато — значно сухіше і не так жарко. Розрізняють три чітко окреслені пори року: жаркий і сухий клімат — протягом серпня-жовтня; теплий і во¬логий — упродовж листопада-квітня; сухий і прохолодний — протягом тра-ня-липня. У столиці середня температура січня +21, липня +16 °С. Річно там випадає 840 мм дощів.
Мінеральні ресурси: кам'яне вугілля, залізна й марганцева руди, ванадій, мідь (четверте місце у світі за запасами), свинець, цинк, олово, кобальт, вісмут, кадмій, ніобій, берилій, германій, селен, реній, уран, золото, срібло, апатити, сірка, пірит, сірка, графіт, гіпс, мармур, дорогоцінне каміння (смарагди). Мідний пояс тягнеться вздовж кордону з Демократичною Республікою Конґо.
23. Економіка
Сільське господарство. Тут зайнято понад 60% населення. Кукурудза — основна сільськогосподарська культура. Як товарні культури вирощують тютюн, цукрову тростину, бавовник, арахіс, каву, а для місцевого споживання — маніок, просо, пшеницю. Лісозаготівлі (червоне й тикове дерево). Тваринництво (велика рогата худоба, вівці, кози) та рибний промисел в озерах. Проблемам сільського господарства не приділялося належної уваги, і воно поки що не може задовольнити потреб населення у продовольстві.
Промисловість. Гірничодобувна промисловість — основа економіки. Видобувають мідь, цинк, кобальт, свинець, золото, срібло, марганцеву та інші руди, дорогоцінне каміння. Є підприємства кольорової металургії та легкої, харчової, деревообробної галузей промисловості. Складання транспортних засобів, переробка нафти, випуск цементу і хімічних товарів.
Транспорт. Довжина залізниць — понад 2,1 тис. км, автошляхів — понад 37 тис. км (з них близько 6 тис. км — з твердим покриттям). Залізницею із Замбії можна потрапити до Анголи, Мозамбіку, Південної Африки й Танзанії (гілку Тан-Зам відкрито 1975 p.). Міжнародні аеропорти — в Лівінґстоні, Лусаці, Ндолі. У МпулунГу — порт на оз. Танганьїка.
Зовнішня торгівля. Основні експортні товари — продукція гірничорудної промисловості, тютюн, кукурудза. На мідну сировину та метали припадає 90 % експортних надходжень країни.
Країна імпортує продукцію машинобудування, зокрема транспортні засоби, нафту, продовольство.
Головні зовнішньоторговельні партнери — США, Японія, Південна Африка, Велика Британія.
24. Туристичні об'єкти
Національні парки Блу-ЛаГун, Ісанґано, Казанка, Кафуе, Лавуші-Манда, Лавер-Замбезі, Ліува-Плейн, Лохінвар, Луамбе, Лукусузі, Лусенґа-Плейн, Мана-Пулс, Матусадона, Мверу-Вантипа, Мозіоа-Тунья, Норт-Луанґва, Ньїка, Саут-Луанґва, Сіома-Нґвезі, Сумбу, Вест-Луанґа.
На р. Замбезі — всесвітньо відомий водоспад Вікторія завширшки 1800 м, висота падіння води — 120 м. На північному кордоні з Танзанією — водоспад Каламбо (вода спадає з висоти 221 м).
У столиці — кафедральний собор, Музей Д. ЛівінГстона, Будинок-музей К. Каунди, ботанічний сад Мунда-Ванґа.
Неподалік Кабве було знайдено рештки «родезійської людини» (ранній-середній палеоліт).
У Марамбі — Національний музей.
Поблизу Мпіки — меморіал Д. Лівінгстона.
25. Інша корисна інформація
Найближчее посольство Замбії знаходиться в Москві, просп. Міра, 52а. Телефон (8-10-7095) 288-50-01.
