 |
Create site free |
|
П`ятниця, 10.02.2012, 14:10 | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Географічний портал | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
Країни світу. Соломонові остови.
СОЛОМОНОВІ ОСТРОВИ Загальна довідка 1. Офіційна назва — Solomon Islands 2. Столиця — Хоніара (49 107) 3. Рік здобуття незалежності — 1978 4. Поясний час — Гринвіч плюс 11 5. Загальна площа (кв. км) — 28 369, зокрема: 5.1. Сільгоспугіддя (кв. км) — 1000 5.2. Ліси (кв. км) — 25 000 6. Чисельність населення (осіб) — 494 786 7. Густота населення (осіб/кв. км) — 17,4 8. Частка міського населення (%) — 19 9. Коефіцієнт народжуваності (осіб/1000 осіб) — 33 10. Коефіцієнт смертності (осіб/1000 осіб) — 4 11. Тривалість життя (років) — 72 12. Частка дорослого письменного населення (%) — 24 13. Харчування (денно калорій на душу населення) — 2173 14. Річне споживання палива (кг на душу населення) — 147 15. Валюта — 1 долар Соломонових Островів (SI$) = 100 центів 16. ВНП ($ США на душу населення) — 1700 17. Мови — англійська (офіційна), близько 120 меланезійських діалектів, місцевий діалект англійської мови — піджин 18. Етнічні групи: меланезійці (93%), полінезійці (4%), мікронезійці (1,5%), європейці (1%), китайці (0,5%) 19. Релігійний склад населення: англікани (45%), католики (18%), методисти і пресвітеріани (12%), баптисти (9%), адвентисти сьомого дня (7%), прихильники традиційних місцевих вірувань (4%), бахаїти та ін. 20. Державний устрій Глава держави — королева Великої Британії, яку репрезентує генеральний правитель. Законодавчий орган — однопалатний Національний парламент — член Британської співдружності. Адміністративно-територіальний поділ: 9 провінцій та 1 столична територія. 21. Історія На Соломонових островах люди поселилися щонайменше за 1000 р. до н.е.: спочатку папуаські племена, згодом їх заступили меланезійці; на групах східних островів з'явилися полінезійці. Острів Санта-Ісабель відкрив іспанський мореплавець Альваро Менданья де Нейра в 1568 р. Іспанці виміняли у тубільців золото на дрібнички і дали архіпелагу назву Соломонові острови, бо вірили, що знайшли легендарну країну Офір, звідки буцімто вивозив золото легендарний біблійний цар Соломон. Північну частину архіпелагу відкрив французький мореплавець Луї-Антуан де Бугенвіль у 1768 р. Упродовж XVIII-XIX ст. на острови прибували місіонери та європейські поселенці. їхні перші постійні поселення з'явилися в 1860 р. У 1885 р. німецька «Новогвінейська компанія» встановила контроль над північною групою Соломонових о-вів (Бука, Бугенвіль, Шуазель і Ісабель). Велика Британія в 1893 р. проголосила південну групу островів своїм протекторатом. У 1899 р. до протекторату приєднали групу о-вів Санта-Крус та ін. Острови Бугенвіль та Бука залишалися німецькими. Після Першої світової війни мандат на їх управління від Ліги Націй одержала Австралія. Під час Другої світової війни на Соломонових о-вах точилися жорстокі бої між японцями та військами антигітлерівської коаліції (японська окупація тривала з травня 1942 р. по грудень 1943 p.). У 1973 р. острови отримали автономію. У серпні 1974 р. на Соломонових о-вах прийняли конституцію, відповідно до якої створили Законодавчу асамблею. Внутрішнє самоуправління островам було надане 2 січня 1976 р. Державну незалежність і конституцію Соломонові о-ви здобули 7 липня 1978 р, першим прем'єр-міністром став Пітер Кенілореа (1978-1981 pp.). Далі політичні діячі на цій посаді заступали один одного: Соломон Мамалоні (1981-1984 pp.), вдруге П. Кенілореа (1984-1986 pp.), Езекіль Алебуа (1986-1989 pp.). 28 березня 1989 р. прем'єр-міністром удруге став С. Мамалоні. Через два роки виникла гостра криза: прем'єр-міністра звинуватили в тому, що він ігнорує конституцію та знаходиться при владі без належних підстав. Після виборів 1993 р. 18 червня прем'єр-міністром став Френсіс Біллі Гіллі, але 7 листопада 1994 р. до. влади втретє доступився С. Мамалоні (помер 11 січня 2000 p.). Відносини між Соломоновими Островами та Папуа-Новою Гвінеєю залишаються напруженими через те, що найбільший острів архіпелагу Соломонові о-ви — Буґенвіль належить до Папуа-Нової Гвінеї, але мешканці острова не хочуть бути в її складі. Населення Буґенвілю в етнічному та культурному аспектах близьке до мешканців інших Соломонових о-вів. Чергові парламентські вибори в серпні 1997 р. виграла Партія національної єдності, але прем'єр-міністром 27 серпня обрали ліберала Бартолом'ю Улуфа'алу. Після того, як він подав у відставку (через звинувачення в невирішенні етнічного конфлікту між малаїтами та ісатабу), прем'єр-міністром 30 червня 2000 р. став Манассе Соґаваре. 17 грудня 2001 р. його заступив Аллан Кемакеза. 22. Природно-ресурсний потенціал До складу країни входять декілька сотень островів, розкиданих у південно-західній частині Тихого океану. Острови простяглися на 1400 км між Папуа-Новою Гвінеєю та Вануату. Є шість порівняно великих островів: Макіра (колишній Сан-Кристобаль), Ґуадалканал, Малаїта, Санта-Ісабель, Нью-Джорджія та Шуазель. Найвища точка — г. Макаракомбуру (2477 м) на о. Ґуадалканал. На великих островах є заліснені гірські хребти та узбережні низовинні пояси. Острови переважно вулканічні, діючі вулкани — Балбі, Баґана. Часті землетруси. Клімат — екваторіальний. Середньорічна температура становить +27 °С. Опадів річно — 3500 мм. Найбільше дощів — у листопаді-квітні. Мінеральні ресурси: залізна руда, мідь, боксити, свинець, цинк, нікель, золото, срібло, фосфорити, магнезит, азбест. 23. Економіка Сільське господарство. Аграрний сектор — основа економіки. Основна сільськогосподарська культура — кокосова пальма. Вирощують також ананаси, банани, тютюн, какао, прянощі, рис, таро, ямс, просо, маніок, кукурудзу, бавовник. Розвивають тваринництво, рибальство і лісозаготівлі. Промисловість. Промислові підприємства спеціалізуються на переробці сільськогосподарської продукції та риби. Продукцією підприємств є, зокрема, пальмова олія, джут, азбест, шкіряні вироби, консерви, пиво, одяг, меблі, сувеніри. Набули поширення народні ремесла. Транспорт. Залізниць немає. Довжина автошляхів — близько 2 тис. км, із них 32 км має тверде покриття. Головний морський порт — столиця. Міжнародні аеропорти — у столиці, на о. Гізо. Зовнішня торгівля. Основні експортні товари — риба, лісоматеріали, копра, какао-боби, пальмова олія. Імпортують продовольство, транспортні засоби, пальне, промислові товари, цемент. Головні зовнішньоторговельні партнери — Австралія, Японія, Велика Британія. Помітну роль відіграють надходження від іноземного туризму. Важливе значення має зовнішня економічна допомога. 24. Туристичні об'єкти Природний парк Куїн-Елізабет, орнітологічні заказники. У столиці — англіканський собор св. Барнаба, католицький собор, столичний китайський квартал — Чайна-таун, Національний музей, ботанічний сад. У країні — морські пляжі, чудові можливості для підводного плавання та полювання. 25. Інша корисна інформація Найближче посольство Соломонових Островів знаходиться в Брюсселі, вул. л'Ізер, 13. Телефон (8-10-322) 732-70-85, факс 732-68-85. З усіх питань слід звертатися до консульства Австралії в Києві, вул. Комінтерну, 18/11. Телефон 225-75-86, факс 246-42-23. | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||