Мілка Гудзонова затока відокремлює від основної частини материка масивний півострів Лабрадор. Він охоплює найвищу частину Лаврентьєвського щита. Поверхня, складена дуже стародавніми, якщо не абсолютно первинними гнейсами і сланцями з жилами діоріту і діабазу, набрала вигляду горбистого пенеплену. Переважають висоти близько 600 м, і лише на північному сході, в горах Торнгат, вони досягають 1622 м (р. Серк). Цей припіднятий край півострова порізаний незліченними фьордамі. Уся поверхня несе сліди зледеніння, одним з центрів якого був сам Лабрадор. Товщина льодовикового щита місцями перевищувала тут 3000 м. Океанічний клімат Лабрадору: сніжна, холодна зима, рясні опади, часті тумани, помірне літо. Середня температура січня від -20 до -30°, липня +9 - 15°. Опади випадають круглий рік, максимум - восени. Їх кількість 500-700 мм, а на сході - 1000 мм. На більшій частині території поширена вічна мерзлота. У південній частині на підзолах ростуть ліси з білої і червоної сосен, тсуги (хемлока), кедрів. На північ починають панувати рідколісся з білої і чорної ялини, бальзамної ялиці, берези і осики. На самій півночі і північному сході поширена мохово-лишайникова тундра, що досягає тут своїх найпівденніших широт (48-50° с. ш.). У лісах зустрічаються чорний і бурий ведмеді, вовки, лисиці, куниця, рись, ондатра; у тундрі - олень-карібу, мускусний бик. На Лабрадорі зосереджені найбільші в Північній Америці родовища залізняку, що розробляються, а також нікелю і міді. Живуть тут індійці-мисливці, а на півночі - ескімоси.