 |
Create site free |
|
Середа, 08.02.2012, 03:22 | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Географічний портал | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
Країни світу. Естонія.
ЕСТОНІЯ Загальна довідка 1. Офіційна назва — Eesti Vabariik 2. Столиця — Таллінн (400 378) 3. Рік здобуття незалежності — 1991 4. Поясний час — Гринвіч плюс 2 5. Загальна площа (кв. км) — 45 227, зокрема: 5.1. Сільгоспугоддя (кв. км) — 11 000 5.2. Ліси (кв. км) — 20 000 6. Чисельність населення (осіб) — 1 415 681 7. Густота населення (осіб/кв.км) — 31,3 8. Частка міського населення (%) — 69 9. Коефіцієнт народжуваності (осіб/1000 осіб) — 9 10. Коефіцієнт смертності (осіб/1000 осіб) — 13 11. Тривалість життя (років) — 70 12. Частка дорослого письменного населення (%) — 100 13. Харчування (денно калорій на душу населення) 14. Річне споживання палива (кг на душу населення) — 3288 15. Валюта — 1 естонська крона (KR) = 100 сентів 16. ВНП ($ США на душу населення) — 2860 17. Мови — естонська (державна), російська 18. Етнічні групи: естонці (62,0%), російськомовні (30%) 19. Релігійний склад населення: лютерани (4,0%), православні (40%), методисти та ін. 20. Державний устрій Глава держави — президент. Законодавчий орган — однопалатний парламент (рийґикоґу). Адміністративно-територіальний поділ: 15 повітів і 6 міст центрального підпорядкування. 21. Історія У давні часи на ці землі прийшли фінські племена ести (чудь), водь. На півдні мешкало балтійське плем'я лівів. У VIII-IX ст. на сході (узбережжя Чудського оз.) оселилися новгородські словени. У 1030 р. київські дружини Ярослава Мудрого завоювали захід Естонії та заснували м.Юр'їв (нині Тарту). В середині XII — на початку XIII ст. естонські землі були переділені між орденом мечоносців (захід і південь), Данією (північ), Швецією (захід). Більшу частину нинішньої території Естонії датчани продали тевтонцям у 1346 р. Під контролем Тевтонського ордену вона була до 1521 р. У XVI-XVII ст. за територію країни боролися між собою Швеція, Польща, Данія та Росія. У 1561 р. Польща окупувала південну, Швеція — північну частини Естонії. У 1625—1721 pp. Швеція володіла всією територією країни. Цар Петро І визволив Естонію від шведів 1709 p., але для того, щоб приєднати її до Росії. Анексію Естонії підтвердив Ніштадтський мирний договір 1721 р. Відтоді Естонія офіційно стала частиною Росії. В її складі вона знаходилася 280-292 pp. (залежно від того, як рахувати — від фактичного входження чи формального визнання такого входження). Скандинави панували над Естонією довше, ніж тевтонці, а Росія — довше, ніж скандинави. 30 березня 1917 р. Тимчасовий уряд у Петрограді визнав автономію Естонії. Перші вибори до сейму (мапяев) відбулися 7-8 липня. 8 листопада 1917 р. влада в країні перейшла до рад. Але, поки німецькі окупанти ще готувалися увійти до країни, а війська рад уже відступили (18 лютого), естонська буржуазія 24 лютого 1918 р. проголосила незалежну республіку. Та це не завадило німцям до кінця березня встановити свій режим у всій країні. Тільки після їхнього відходу 11 листопада було відновлено тимчасовий уряд. Від 29 листопада 1918 р. до 5 червня 1919 р. існувала Естонська Радянська Республіка (Естляндська трудова комуна). Ті сили, яким не подобався комунізм, скликали Установчі збори, які 19 травня 1919 р. проголосили утворення Естонської Республіки. Після 13-місячної визвольної війни проти Радянської Росії 2 лютого 1920 р. між РРФСР та Естонією був підписаний мирний Тартуський договір: радянський уряд «добровільно і назавжди» відмовився від Естонії. Незалежна Естонія 1921 р. стала членом Ліги Націй, провела в 1920-х pp. аграрну реформу, відібравши землю у великих німецьких земле-власників-баронів. Завдяки цьому виникла верства заможного селянства. Комуністи у грудні 1924 р. підняли повстання, але воно було придушене. Згубно позначилася на Естонії світова економічна криза 1930-х pp. 12 березня стався фашистський переворот, і в 1934-1940 pp. владу тримав диктатор Константин Пятс. Він симпатизував А. Гітлеру, розпустив парламент, заборонив усі політичні партії. Був у диктатора й план укласти антикомуністичний пакт із Німеччиною. Сталін та його колеги випередили Естонію, уклавши 23 вересня 1939 р. радянсько-німецький пакт про ненапад. 28 вересня 1939 р. Сталін змусив Естонію підписати угоду про розміщення радянських військ на її території. 17 червня 1940 р. радянські війська ввійшли в країну та окупували основні естонські порти. 21 липня 1940 р. новим парламентом було проголошено Естонську РСР, що увійшла до складу СРСР 6 серпня 1940 р. Політично небезпечна (з погляду Сталіна) частина естонського населення була депортована до Сибіру — близько 100 тис. осіб. Більшість естонського населення вітала вступ на територію Естонії німецько-фашистських військ у роки другої світової війни (7 липня 1941 p.). У 1944 р. на естонську землю прийшла Червона армія, і 24 листопада німецько-фашистські війська було вигнано. Естонія ще раз стала союзною республікою. Завдяки політиці М. Горбачова естонці знову зуміли скористатися історичним шансом. У лютому 1990 р. прокотилися виступи за вихід з СРСР, а 8 травня того ж року Верховна рада республіки відновила дію конституції Естонії 1920 р. і проголосила Естонську Республіку. Почалися, здавалося б, нескінченні переговори з Радянським Союзом про надання незалежності. Після московського путчу в серпні 1991 р. шанси на незалежність значно зросли. Естонія проголосила свою незалежність на другий день путчу — 20 серпня 1991 p., СРСР визнав її 6 вересня. Першим президентом Естонії став Арнольд Рюйтель (доктор сільгоспнаук, комуніст за часів СРСР, голова Президії Верховної ради ЕРСР з 11 квітня 1983 p., голова Верховної ради ЕРСР з 29 березня того ж року, голова Верховної ради Естонії з 8 травня того ж року). 17 вересня того ж року країна стала членом ООН. 28 червня 1992 р. прийняли нову конституцію, а 6 жовтня того ж року новим президентом став Леннарт Мері (письменник, колишній міністр іноземних справ), його переобрали в 1996 р. У російськомовного населення було побоювання, що воно, доклавши певних зусиль до розвалу Союзу РСР, виявиться в Естонії паріями. У 1993 р. естонський закон про громадянство було лібералізовано, і громадянство почали надавати тим особам, які склали вельми поблажливий тест із тяжкої для опанування естонської мови. Того ж року країну прійняли до Ради Європи. У 1994 р. російські війська залишили територію Естонії. З 8 жовтня 2001 р. президент — знову А. Рюйтель. 7 квітня 2003 р. новим прем'єр-міністром став Юхан Парте. 22. Природно-ресурсний потенціал Окрім материкової території, в Естонії є й острівна. Їй належить 1541 острів у Балтійському морі. Найбільші серед них Сааремаа та Хійумаа. Інколи море взимку замерзає. Територія країни — переважно низовинна рівнина з багатьма озерами льодовикового походження. У північно-східній частині — смуга горбистих височин із найвищою точкою країни — Мунамягі (318 м). У північній і центральній частинах — височина Пандівере (до 166 м). 2/3 лісів — хвойні. Клімат — перехідний від морського до континентального. Середня температура січня -6, липня +17 °С. Річна кількість опадів — близько 650 мм. Мінеральні ресурси: горючі сланці, торф, фосфорити. 23. Економіка Промисловість. Видобувають горючі сланці, торф, фосфорити. Зокрема, горючі сланці використовуються для спалювання на теплоелектростанціях і для одержання газу. За роки радянської влади було створено цілі галузі — машинобудування та металообробку (зокрема електронну і радіоелектронну промисловість, приладобудування і судноремонт). Стимулювався приплив до Естонії російськомовних фахівців і робітників для забезпечення функціонування цих галузей. Виробляють мінеральні добрива, сірчану кислоту, бензол, пральні засоби. Добре розвинені легка й харчова галузі промисловості. Продукують будматеріали, Целюлозу, папір. Сільське господарство. Домінують фермерські господарства. Тваринництво переважає над рослинництвом. Найбільше поширені молочно-м'ясне тваринництво та беконне свинарство. Рибальство. Вирощують ячмінь, жито, пшеницю, кормові, картоплю та овочі. Розвивається лісове господарство. Естонія виявилася єдиною країною з-поміж суб'єктів колишнього СРСР, яка відразу ж не побоялася продавати землю іноземним фізичним та юридичним особам. Транспорт. Довжина залізниць — 1021 км, автошляхів — понад 10 тис. км. Головні морські порти — Таллінн, Му-ґа, Нарва. Є внутрішнє судноплавство на р. Емайиґі та озерах — усього 520 км. Поромне сполучення зі столицями Фінляндії та Швеції. Міжнародний аеропорт — у столиці. Зовнішня торгівля. Основні експортні товари — електротехнічні та радіоелектронні вироби, промислове устаткування, хімікати, продовольчі та споживчі товари. Імпортують нафту, нафтопродукти, газ, продукцію машинобудування та деревообробної промисловості. Головні зовнішньоторговельні партнери — країни Східної та Північної Європи, Росія, Німеччина. 24. Туристичні об'єкти Національні парки Вільсанді, Лагемааський, Соома; заповідники Війду-мяґі, Ендла, Матсалу, Нігула. Курорти — Пярну, Гапсалу, Нарва-Йиесу, Курессаре. У столиці — архітектурний ансамбль Старого міста: собори, фортечні мури, сторожові вежі, Старе місто поділяється на Верхнє (забудови XIII-XIV ст.: замок Тоомпеа, колишній палац губернатора, Домський собор) і Нижнє (забудови XIV-XVI ст.: ратуша, церкви Ніґулісте, Пюгавайму, Олевісте, будинки Великої гільдії, Братства чорноголових); руїни церкви монастиря св. Бригітти (1407-1436 pp.), палацово-парковий ансамбль Кадріорґ (1718-1725 pp.); музеї: Історичний, Художній, Морський, Природи, Ужиткового мистецтва, Міський, Охорони здо¬ров'я, Ратушний, Міської частини Каламая, Пожежної охорони, Адамсона-Ерика, у вежі «Кік-ін-де-Кек», Театру й музики, Парк-музей народної архітектури та побуту просто неба, Меморіальний А. Г. Таммсааре, Меморіальний Е. Вільде; Будинки-музеї Петра І, К. Рауда, Ф. Туґласа; численні художні галереї, ботанічний сад. У Курессааре — головному місті о. Сааремаа, — орденський замок (XIV-XV ст.), ратуша (1670-1787 pp.), церква св. Миколая (1790 p.), Краєзнавчий музей; поблизу міста — метеоритні кратери Каалі. У Нарві — середньовічний замок Гемана (XIII-XVI ст.), фрагменти міських мурів та укріплень (рови, бастіони, равеліни, XIV-XVII ст.), ратуша (1668-1671 pp.). У Пярну — Червона вежа (XV ст.), Талліннська брама (XIII-XVII ст.), ратуша (1797 p.), Краєзнавчий музей, Меморіальний музей Лідії Койдули. У Тарту — городище Тарту (V-ХІ ст.), готичні собор Петра і Павла (XIII-XV ст.), церква Яані (XIV ст.), ратуша (XVIII ст.), один із найдавніших у Східній Європі університет (1632 p.); музеї: Класичних старожитностей, Літературний, Художній, Етнографічний, Зоологічний, Історії міста, Історії університету, Фізкультури та спорту; Будинки-музеї А. Старкопфа, О. Лутса, К. Бера; ботанічний сад. 25. Інша корисна інформація Посольство Естонії в Україні знаходиться у Києві, вул. Володимирська, 61/11, оф. 37. Телефон 235-85-82, факс 234-14-03. Консульський відділ — вул. Рейтарська, 20/24, телефон 229-56-68, факс 464-08-72. Посольство України в Естонії знаходиться в Таллінні, 15170, Таллінн, вул. Лахе, 6. Телефон (8-10-372) 601-58-15, факс 601-58-16. | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||