Увага! Створена повна карта часів англійського дієслова!

Тепер англійську граматику можна зрозуміти
за декілька годин.
Підпишись на розсилку або надішли запит на адресу alextivita@mail.ru -
і ти дізнаєшся про усі подробиці.

Усі деталі - на сайті "Філолінгвія"

Країни світу. Лівія.

ЛІВІЯ

Загальна довідка

1.     Офіційна назва — Al JamahlrTyah al 'ArabTyah al LTbTyah ash Sha'bTyah al IshtirakTyah al Uzma

2.     Столиця — Триполі (І 822 400)

3.     Рік здобуття незалежності — 1951

4.     Поясний час — Гринвіч плюс 2

5.     Загальна площа (кв. км) — 1 759 540,

зокрема:

5.1.                    Сільгоспугіддя (кв. км) — 22 000

5.2.                    Ліси (кв. км) — 8 000

6.     Чисельність населення (осіб) — 5 368 585

7.     Густота населення (осіб/кв. км) — 3,1

8.     Частка міського населення (%)— 87

9.     Коефіцієнт народжуваності (осіб/1000 осіб) — 28

10.           Коефіцієнт смертності (осіб/1000 осіб) — 4

11.           Тривалість життя (років) — 76

12.           Частка дорослого письменного населення (%) — 76

13.           Харчування (денно калорій на душу населення) — 3308

14.           Річне споживання палива (кг на душу населення) — 2163

15.           Валюта — 1 лівійський динар (LD) = 1000 мільємів

16.           ВНП ($ США на душу населення) — 7600

17.           Мови — арабська (офіційна), берберська, італійська

18.           Етнічні групи: араби та бербери (83%), італійці, греки, іноземні робітники та їхні сім'ї

19.           Релігійний склад населення: мусульмани-суніти (97%), християни (католики, англікани, копти — 2,5%), іудаїсти (0,5%). Іслам — державна релігія.

20.           Державний устрій

Держава, уряд, партії офіційно ліквідовані. Лівія вважається ісламською арабською соціалістичною країною. Керівний орган — Революційне керівництво на чолі з М. Каддафі. Законодавчий орган — Загальний народний конгрес. Функції уряду виконує Вищий народний комітет. Джамахірія в перекладі з арабської — держава народних мас. Конституція відсутня, її заступає шаріат. Адміністративно-територіальний поділ: 25 муніципалітетів.

21.           Історія

Фінікійці заснували свої колонії на західному узбережжі сучасної Лівії в першій половині 1-го тис. до н. е. У VII ст. до н. е. на західному узбережжі з'явилися грецькі колонії. Від середини V ст. до н. е. до II ст. до н. е. західна частина Лівії знаходилася під владою Карфагена. Протягом І —V ст. н. е. над Лівією панував Стародавній Рим. Вандали завоювали країну 455 p., їх заступила Візантія. Араби прийшли до Лівії 643 р. Вони принесли сюди свою мову та іслам. За арабів багато сільськогосподарських земель занепало й перетворилося на пустелю. Спустошливе вторгнення кочовиків сталося в XI ст. Османська імперія встановила контроль над Лівією: в 1521 р. над Кіренаїкою, в 1551 р. над Триполітанією, — і здійснювала його до 18 жовтня 1912 p., коли після короткої італо-турецької війни Лівія потрапила під владу Італії та була її колонією до 1943 р. Італійці, як до них і турки, так і не змогли остаточно встановити контроль над кочовиками племені сенуссі, що мешкало в глибині країни. На території Лівії велися тяжкі бої протягом Другої світової війни між союзниками та німецько-італійськими військами. 13 травня 1943 р. північно-африканську воєнну кампанію було завершено. В 1946 р. Велика Британія та Франція під егідою ООН сформували у Лівії спільну військову адміністрацію. 24 грудня 1951 р. згідно з рекомендаціями ООН було утворено незалежну монархію — Об'єднане королівство Лівії (федерацію у складі провінцій Кіренаїка, Триполітанія, Феццан) на чолі з королем Ідрисом І (колишній емір Кіренаїки Саїд Мухаммад Ідрис аль-Сенуссі). В 1954 р. він надав бази для американських військ. Короля Ідриса І внаслідок державного перевороту 1 вересня 1969 р. (під час його перебування за кордоном) скинули молоді радикальні ісламські офіцери й проголосили Лівійську Арабську Республіку, їхнім лідером був капітан Муаммар Каддафі, відтоді він став «лідером революції». Тимчасову конституцію прийняли 11 грудня 1969 р. У 1970 р. всі іноземні військові бази було ліквідовано. 2 березня 1977 р. країна отримала назву Соціалістична Народна Лівійська Арабська Джамахірія. Лівійське керівництво використовувало доходи від продажу нафти для накопичення військового потенціалу, втручання у внутрішні справи сусідніх держав і підтримки міжнародного тероризму. Одне з «хобі» М. Каддафі — зливатися з іншими державами. Такі спроби він робив стосовно Єгипту, Сирії, Судану, Тунісу, Чаду, Марокко. В 1979 p. M. Каддафі надіслав свої війська на допомогу президентові Уганди Іді Аміну, але це не допомогло чорношкірому диктаторові утримати владу. Втручалися лівійські війська і в громадянську війну в Чаді (1982 p.). У 1984 р. в Лондоні біля лівійського посольства, під час мирної антикаддафівської демонстрації лівійських емігрантів, із приміщення посольства було зроблено постріл у напрямку демонстрантів. Куля влучила в британку-поліцейського, і вона загинула. Велика Британія розірвала дипломатичні відносини з Лівією. У квітні 1986 р. США завдали повітряних ударів по Триполі та Бенгазі як кару за тероризм, того ж року країна отримала нову назву — Велика Соціалістична Народна Лівійська Арабська Джамахірія. Іракську агресію 1990 р. проти Кувейту Лівія засудила, але участі у воєнній операції проти Іраку не взяла. З 1992 р. тривали суперечки між США та Лівією у зв'язку з її відмовою видати двох лівійських громадян, яких підозрювали в організації 1988 р. вибуху американського пасажирського літака над Локербі, Шотландія. У квітні 1992 р. Рада Безпеки ООН наклала на Лівію санкції у зв'язку з цією відмовою. У 1993 р. санкції було посилено, і їхній негативний вплив на економіку став відчутним. 5 квітня 1999 р. Лівія, врешті-решт, видала тих двох осіб. Того ж року відновилися дипломатичні відносини з Великою Британією. У 2001 р. їх судили, одного — виправдали, іншого — засудили до 20 років ув'язнення. У листопаді 2001 р. закінчився гучний судовий процес над великою групою чиновників, що розікрали велику суму коштів із бюджету м. Бенгазі. У травні 2002 р. з'явилися повідомлення, що Лівія згодна виплатити по 10 млн $ США компенсації за кожну жертву авіакатастрофи на загальну суму 2,7 млрд $ США. У 1994 р. Лівія досягла порозуміння з Чадом щодо смуги північно-чадської території Аузу, загарбаної Лівією 1973 p., і повернула її Чаду.

22.           Природно-ресурсний потенціал

93% території країни припадає на аридне Сахарське плато. Височини здіймаються вище 2000 м на південному масиві Тібесті. Його найвища точка — г. Бетте сягає 2280 м. У цілому ж ви­сота поверхні країни складає 200 — 600 м над рівнем моря. Швнічно-західна час­тина країни має назву Триполітанія. В її межах — рівнина Джефара і плато Ель-Хамра з уступом Джебель-Нефу-са. Ці рівнина та плато вважаються до­сить родючими. Оброблювані землі кон­центруються на узбережжі. Північно-східний регіон відомий як Кіренаїка. Тут на узбережжі поширені заліснені столоподібні підвищення. На південь від Триполітанії та Кіренаїки простяглися кам'янисті й піщані пустелі. На сході — Лівійська пустеля, на півдні — пустеля Сахара. Річок немає, зате є значні запаси підземних вод. Мало великих оазисів.

На узбережжі — клімат середземноморського типу: м'яка, волога зима та жарке, сухе літо. Наприклад, у столиці середня температура січня +11, липня +27 °С. Річно випадає 385 мм дощів. В інших місцях клімат — тропічний пустельний. Середні температури січня коливаються від +11 до +18, липня — від +27 до +35 °С. Річно випадає від 100 до 600 мм дощів. У Лівійській пустелі — лише 25 мм опадів.

Мінеральні ресурси: величезні запаси нафти й природного газу, відкриті 1959 p., залізна руда, цементна сировина, сода, кухонна сіль.

23.           Економіка

Промисловість. Основа економіки — нафтодобувна і нафтопереробна промисловість. Є також підприємства цементної, металургійної (чорної та кольорової), харчової, текстильної галузей промисловості. Поширені народні промисли (килими, кераміка, карбування, шкіряні вироби тощо). Спроби диверсифікувати промисловість вагомих результатів не принесли. Частка державного сектору в промисловості становить 15%.

Сільське господарство. Вирощують зернові (пшениця, ячмінь), овочеві (кар­топля, помідори), фрукти (фініки, ци­трусові, виноград), арахіс, оливки, тю­тюн, траву альфу. Екстенсивне тваринництво (вівці, кози, верблюди, коні) та рибальство (тунець, губка). Здійснюється великий проект перекидання підземних вод із півдня країни до Середземноморського узбережжя.

Транспорт. Залізниць немає. Довжина автошляхів — 28 тис. км. Країна має власний морський торговельний флот. Головні морські порти — Триполі, Бенгазі, Марса-Бреґа, Місурата, Тобрук. Міжнародні аеропорти — у столиці та Бенгазі.

Зовнішня торгівля. Основні експортні товари — нафта, газ, хімікати. Імпортують свердловинну техніку та устаткування, транспортні засоби, бо­рошно, одяг. Головні зовнішньоторговельні партнери — Італія, Німеччина, Іспанія.

24.           Туристичні об'єкти

Національний парк Куф; природні парки Бакур, Ваді-ель-Куф, Ель-Марі, Рекаб, Сірен; резерват Зеллаф.

У столиці — руїни міських мурів римської та візантійської доби, тріумфальна арка імператора Марка Аврелія (163—164 pp.), руїни римського храму (183—184 pp.), житлові будинки (II —III ст.), палац ас-Сарай аль Хамра (XIV-XX ст.); медіна (XVI ст.) із мурами; мечеті: ан-Нага (X —XVII ст.), Ахмеда Караманлі (1736 р.) із мінаретом, Гурджі (1883 p.), Сіді Велімама (XX ст.); музеї: Ісламу, Історії природи, Археологічний, Етнографічний, Національний історичний, Епіграфіки; поблизу — давнє місто Сабрата (1-е тис. до н. є. — 644 р. н. є.): руїни римських і візантійських мурів, римського фору­му, курії, храмів Юпітера, Аммона, Лібера Патера, Серапіса, Ісіди, театру, амфітеатру, акведука, терм, християнської базиліки, базиліки Юстиніана; Археологічний музей.

В Адждабії — руїни палацу-фортеці Фатимідів (X ст.) і Соборної мечеті.

В Аль-Хумі — давнє місто Лептіс-Маґна (VII ст. до н. е. — XI ст. н. е.): руїни форуму з храмами, театру, тріумфальних арок імператорів Тіберія, Траяна і Септимія Севера, терм Адріана з мозаїками, базиліки, амфітеатру, цирку, акведука, збереглася вулиця з 250 колонами; Археологічний музей.

У Бенгазі — мечеть Джамі-ель-Кебір (XVI ст.) та ін., мавзолей національного героя Омара аль-Мухтара, Муніципальний музей; неподалік від міста — могила мусульманського святого (марабута) Омара Бен Газі, ім'ям якого на­зване місто; давнє місто Береніке: чис­ленні скельні гробниці та руїни споруд грецької та римської доби; давнє місто Толмета (І ст. до н. е. — VI ст. н. е.): руїни мавзолею, акведука, палацу, театру, амфітеатру, тріумфальної арки, гробниць, римського форуму, храмів, базиліки, візантійського замку.

Поблизу Ель-Бейди — давнє місто Аполлонія: руїни міських мурів, храмів, акведука, театру, візантійських базилік, Археологічний музей; давнє місто Кіре-на (VII ст. до н. е. — VII ст. н. е.): руїни храмів Аполлона, Артеміди, Зевса, Деметри, терм, театру, капітолія, цезаріуму, акрополя, стадіону, візантійських базилік, Археологічний музей.

25.           Інша корисна інформація

Посольство Лівії в Україні знаходиться в Києві, вул. Овруцька, 6. Телефони 238-60-70, 238-60-71, факс 238-60-68.