Увага! Створена повна карта часів англійського дієслова!

Тепер англійську граматику можна зрозуміти
за декілька годин.
Підпишись на розсилку або надішли запит на адресу alextivita@mail.ru -
і ти дізнаєшся про усі подробиці.

Усі деталі - на сайті "Філолінгвія"

Країни світу. Ліван.

ЛІВАН

Загальна довідка

1.     Офіційна назва — Al JumhurTyah al LubnanTyah

2.     Столиця — Бейрут (2 055 000)

3.     Рік здобуття незалежності — 1943

4.     Поясний час — Гринвіч плюс 2

5.     Загальна площа (кв. км) — 10 452,

зокрема:

5.1.                    Сільгоспугіддя (кв. км) — 3 000

5.2.                    Ліси (кв. км) — 1 000

6.     Чисельність населення (осіб) — 3 677 780

7.     Густота населення (осіб/кв. км) — 351,9

8.     Частка міського населення (%) — 89

9.     Коефіцієнт народжуваності (осіб/1000 осіб) — 20

10.           Коефіцієнт смертності (осіб/1000 осіб) — 6

11.           Тривалість життя (років) — 72

12.           Частка дорослого письменного населення (%) — 86

13.           Харчування (денно калорій на душу населення) — 3317

14.           Річне споживання палива (кг на душу населення) — 1028

15.           Валюта — 1 ліванский фунт, або лівр (LL) = 100 піастрів

16.           ВНП ($ США на душу населення) — 5200

17.           Мови — арабська (офіційна), вірменська, курдська, французька

18.           Етнічні групи: ліванські араби (82,6%), палестинські араби (9,6%), вірмени (4,9%), сирійці, курди та ін.

19.           Релігійний склад населення: мусульмани-шиїти, мусульмани-суніти, друзи (70%), християни-мароніти, православні греки, вірменські християни, греко-католики (29%), іудаїсти (0,2%).

20.           Державний устрій

Глава держави — президент. Законодавчий орган — однопалатний парламент (Національні збори). Адміністративно-територіальний поділ: 6 губернаторств.

21.           Історія

Протягом 4-2-го тис. до н. е. на нинішній території країни виникли фінікійські міста-держави, зокрема Tip, Сайда, Біблос, Арвад. У VIII ст. до н. е. територію країни завоювала Ассирія. Ліван підкоряли перси (538 р. до н. є.), Александр Македонський (332 р. до н. є.), Римська імперія (64 р. до н. є.). У 395 р. н. є. він потрапив під владу Візантії. Протягом 634 — 639 pp. країну завоювали араби. Від VII ст. гори Лівану були притулком для християн-маронітів. Друзи-мусульмани селилися на південних їхніх схилах із початку XI ст. Наприкінці XI ст. до країни вдерлися хрестоносці та утворили декілька феодальних князівств: Триполійське графство, Бейрутську баронію, Сажетську сеньйорію. Але вже в 1287 р. єгипетські мамлюки встановили на цих землях свій контроль. За султана Селіма І в 1516 р. Османська імперія завоювала країну й тримала владу до 1918 р. 7 жовтня 1918 р. Ліван окупували французько-британські війська. Після Першої світової війни (1 вересня 1920 р.) мандат на управління територією під назвою Держава Великий Ліван одержала Франція. Ліванську республіку було створено 23 травня 1926 р. Французький верховний комісар оприлюднив конституцію, за якою 1 вересня Ліван проголошувався республікою, але Франція перебирала контроль за його зовнішніми відносинами та обороною. У 1926—1934 pp. президентом був православний Шарль Діббас, але починаючи з 1934 р. президентами країни обирали тільки маронітів. 26 листопада 1941 р. країна самопроголосила себе незалежною від Франції. Після скасування тих статей конституції, які обмежували суверенітет країни, 22 листопада 1943 р. Франція офіційно визнала Ліван незалежною державою. Протягом липня 1941 — квітня 1946 pp. країну окупували збройні сили «Вільної Франції», що їх підтримувала Велика Британія.

З ліванської території французькі війська було виведено 31 грудня 1946 р. Ліван брав участь в арабо-ізраїльській війні 1948—1949 pp. Між християнською та мусульманською громадами 1958 р. спалахнула громадянська війна. Десант американських морських піхотинців у Бейруті сприяв її припиненню. Суперечки між християнами й мусульманами ускладнювалися присутністю на території країни палестинських біженців, до яких Ізраїль із 1968 р. систематично застосовував силу. Країна не мала спокою за часів президентів Шарля Хе-лу (1964-1970 pp.), Сулеймана Франжія (1970—1976 pp.), Ільяса Саркіса (1976- 1982 pp.). 13 квітня 1975 р. вибухнула тривала громадянська війна, в яку втрутилася Сирія, ввівши в листопаді 1976 р. до Лівануисвої війська. Після того, як король Йорданії Хусейн придушив палестинців, вони перемістились у Ліван і поводили себе не так, як личить гостям. Активність Організації визволення Палестини (ОПВ) не подобалася Ізраїлю, який вчинив у березні 1978 р. широкомасштабну інтервенцію та окупував південну частину території Лівану, з якої палестинці здійснювали збройні напади на Ізраїль. ООН намагалася створити буферну зону між палестинцями та ізраїльтянами, але успіхів не досягла. Конфлікт постійно поглиблювався. У 1982 р. Ізраїль здійснив іще широкомасштабнішу інтервенцію. Штаб-квартиру ОВП у Лівані було ліквідовано. Християнська мілі­ція вчинила різанину мусульманських біженців у Західному Лівані в таборах Сабра і Шатіла. ООН передислокувала свої війська з підтримання миру. У ліванські справи 1987 р. знову втрутилася Сирія. За допомогою Ізраїлю було утворено Армію Південного Лівану, спрямовану проти ісламських терористів. Коли 22 вересня 1988 р. закінчився термін перебування на посту президента Аміна Жмайєля (1982-1988 pp.), утворилися дві ворогуючі між собою адміністрації. Одну з них, військову, очолив християнин-мароніт генерал Мішель Аун, іншу, цивільну, мусульманин-суніт Селім Ахмед Хосс (президент у 1988—1989 pp.). Президентом 5 листопада 1988 р. обрали Рене Муаввада, котрого 22 листопада 1989 р. було вбито, і його заступив Іліяс Храуї. У березні 1989 р. генерал М. Аун розпочав наступ на сирійські війська, що знаходилися в Лівані. Ліга Арабських країн спромоглася схилити сторони до примирення. Роль християн-маронітів в управлінні країною дещо звужувалася. Гарантом стабільності визнавалася Сирія. Перші за 20 років загальні вибори відбулися 1992 р. їх ігнорували політичні партії християн-маронітів. Мусульманські партії «Амаль» і «Хезболла» вибороли більшість місць у парламенті. Уряд приступив до відбудови країни й досяг значних успіхів на цій ділянці. Бойовики «Хезболла» (яких підтримує Іран) продовжували нападати на Армію Південного Лівану та ізраїльські війська. Час від часу Ізраїль використовує проти своїх супротивників авіацію, що спричиняє нові потоки біженців. Під контролем Ізраїлю в Південному Лівані смуга завширшки 10 — 25 км. 15 жовтня 1998 р. президентом країни обрали командувача армії християнина-мароніта Еміля Лахуда (на посаді з 24 листопада). У травні 2000 р. Ізраїль достроково вивів свої війська з півдня Лівану.

22.           Природно-ресурсний потенціал

Країна розташована на узбережжі Середземного моря. Вузька узбережна родюча рівнина поступово підвищується в напрямку на схід, де хребет Ліван сягає 3087 м (г. Курнет-ес-Сауда). Його аридні східні схили різко знижуються до родючої міжгірної долини Бекаа (середні висоти — 750 — 900 м). Паралельно до хребта Ліван на сході простягнувся хребет Антиліван. Між цими двома хребтами тече р. Ель-Літа-ні. На сході країни трапляються степові ділянки. Ліван — гірська країна: майже 80% її території знаходиться на висоті понад 500 м над рівнем моря. Бувають землетруси.

Клімат — середземноморського типу. На нього впливає висотність. Характерні жарке сухе літо й волога м'яка зима. Середня температура січня +13, липня +27 °С. Річна кількість опадів — 920 мм. У долині Бекаа клімат холодніший та сухіший. Протягом переважної частини року в горах лежить сніг і стоять морози.

Мінеральні ресурси: буре вугілля, залізна руда, свинець, фосфати, азбест, сіль.

23.           Економіка

Промисловість. Головними галузями промисловості є текстильна, цементна, швейна, харчова, нафтопереробна. Промислові підприємства, невеликі за розмірами, концентруються переважно в Бейруті, Триполі та на їхніх околицях.

Сільське господарство. Плодівництво — найбільш розвинена галузь сільського господарства. Вирощують яблука, цитрусові, оливки, банани. Гарні для плодівництва умови має узбережна рівнина. На штучно створених терасах у горах посаджено яблуневі, апельсинові та лимонні сади. Долина Бекаа на півдні країни майже цілорічно вкрита килимом посівів зернових, баштанних і садових культур. Долина має достатню кількість як підземних вод, так і вод, що утворюються від танення снігів на схилах високих гір, що її оточують. Також вирощують виноград, тютюн, бавовник. Тваринництво, рибальство. Основну масу товарної сільськогоспо­дарської продукції забезпечують поміщицькі господарства.

Транспорт. Довжина залізниць — понад 200 км (у роки громадянської війни їх було виведено з ладу), автошляхів — близько 8 тис. км. Є невеликий морський торговельний флот. Головні морські порти — Бейрут, Триполі, Сайда, Джунія. Територією країни прокладено трубопроводи з Іраку та Саудівської Аравії. За 4 км від столиці — міжнародний аеропорт.

Зовнішня торгівля. Бейрут здавна був відомий як фінансовий центр Близького Сходу. Наприкінці 1984 р., у країні діяли 93 комерційні банки. їхні активи становили близько 90 млрд ліванських фунтів; половина активів належала іноземному капіталу чи контролювалася ним.

У довоєнні роки 20% надходжень до державного бюджету забезпечував іноземний туризм.

Основні експортні товари — продовольство (передусім яблука й цитрусові), напої, продукція машинобудування, текстиль, фармацевтика.

Відроджується Ліван і як фінансовий центр. У 1995 р. відновила роботу Бейрутська фондова біржа.

Імпортують дорогоцінне каміння й метали, зернові, продукцію машинобудування, транспортні засоби.

Головні зовнішньоторговельні партнери — Саудівська Аравія та інші арабські країни, Західна Європа, США.

24.           Туристичні об'єкти

У країні є кілька резерватів.

У столиці — численні руїни фінікійських, римських і візантійських споруд, мечеть Джамі аль-Омрі (перебудована 1291 р. з християнської базиліки), Палацова мечеть (XVI ст.); музеї: Національний (історія мистецтв), Сурсок (сучасне мистецтво), Американського університету (археологічний); за 12 км від міста — карстова печера Джейта, в якій тече підземна річка, і відвідувачі впродовж 2 км, сидячі в човні, можуть бачити в електричному світлі фантастичну за красою картину величних сталактитів і сталагмітів.

У Баальбеку — руїни монументальних храмів Юпітера, Бахуса й Венери римської доби. Збереглися шість велетенських мармурових колон (заввишки 20 м і завширшки 2,2 м). Неподалік від храму Юпітера збереглася оброблена гранітна брила вагою близько 1000 т!

У Сурі (колишнє фінікійське місто-держава Tip) — залишки вулиці еллінської доби, монументальна тріумфальна арка, споруджена на честь перемог Александра Македонського в IV ст. до н. є., Археологічний музей.

У Триполі — Велика мечеть (перебудована 1294 р. з базиліки св. Марії), замок Сен-Жиль (XIV ст.), мечеть-мед-ресе Буртасія (1324 p.), мечеть Тейлан (або Тейналь, 1336 p.), мечеть-мавзолей Сакракія (1359 p.).

На узбережжі Середземного моря — руїни фінікійського міста Біблоса — одного з найстаріших міст у світі (йому близько 7000 років). Дотепер лишилися руїни будівель (кожна з яких має декі­лька кімнат), вулиць, численні зразки прикрас і господарчих знарядь тих ча­сів.

Дуже мальовнича долина р. Ель-Кальб — це старовинні кам'яні мости, численні монастирі, феодальні замки. Там, де річка впадає в море, скелі стрімко обриваються, і на гранітному камінні залишилися написи Навуходоносора, фараона Рамзеса II, ассирійського царя Ассарґадона, імператора Марка Аврелія, султана Саїфа ад-діна Бару ка.

У долинах Ель-Літані та Ель-Бекаа збереглися замки-фортеці хрестоносців та їхніх переможців — арабів.

У Лівані туристів приваблюють не лише численні історичні пам'ятки, а й унікальні можливості природи країни. До середини літа протягом одного дня можна покататися в горах на лижах (найбільш популярні курорти — Бшеррі, Фарайя та Лаклук), а потім викупатись та відпочити на середземноморському пляжі.

Поширені народні промисли — візерункове ткацтво, килимарство, багатокольорова вишиванка, карбування по міді, інкрустація кісткою та перламутром дерев'яних і металевих виробів.

25.           Інша корисна інформація

Найближче посольство Лівану знаходиться в Москві, вул. Садово-Самотьочная, 14. Телефони (8-10-7095) 200-00-22, 200-26-84, факс 200-32-22.