Савана– зональний природний комплекс з переважанням травяного покриву з чагарниками та окремими деревами або групами дерев.Поширені в Африці, особливо на сході, в Південній Америці (льяноси, кампоси), Австралії, Індії.
Сейсмічна зона — територія земної поверхні. що періодично зазнає землетрусів.
Свинцеві руди - природні мінеральні утворення, що служать сировиною для промислового витягання свинцю.
Світовий океан — усі океани і моря Землі разом узяті.
Серединно-океанічний хребет — велетенські гірські споруди, що тягнуться уздовж рифтової зони на дні океану, формуються внаслідок розходження двох океанічних плит.
Сельва ("ліс") — вологі екваторіальні ліси у басейні Амазонки.
Складчасті гори — молоді за віком (кайнозойської складчастості) підняття земної поверхні, де товщі гірських порід утворюють складки у вигляді гірських хребтів та долин.
Складчасто-брилові гори — старі за віком (палеозойсько-мезозойські) гори, в яких складчасті товщі порід розбиті розколинами на окремі брили різної висоти.
Сальдо — різниця між прибутками і видатками. Може бути активним (перевищують прибутки) і негативним (коли перевищують видатки).
Селище міського типу — поселення, число жителів якого не менше встановленого мінімуму, а більшість його працездатного населення не зайнято сільськогосподарською працею.
Село — населений пункт, населення якого переважно зайняте у сільськогосподарському виробництві.
Селянське (фермерське) господарство — господарство, яке вільно господарює, використовує землю, що перебуває у власності фермера (чи орендується ним).
Сільськогосподарські угіддя — ділянки землі, що постійно використовуються для виробництва продукції сільського господарства.
Саморозвиток ландшафту — розвиток ландшафту, зумовлений взаємодією його компонентів.
Сапропель — органічний мул на дні застійних водойм.
Світа (геологічна) — сукупність відкладів, що утворилися в даному районі за певних фізико-географічних умов і займають у ньому певне положення.
Світіння моря — світіння поверхні моря вночі, пов'язане з випромінюванням світла деякими морськими організмами.
Світловий рік — відстань, яку проходить світло за один тропічний рік (365, 242 196 середньої сонячної доби). С. р. становить 63 240 астрономічних одиниць; 0,3069 парсек; 9,463 • 1012 км.
Світове господарство — система міжнародного суспільного поділу праці та економічних відносин окремих національних господарств одне з одним.
Світовий ринок — сукупність національних ринків країн, зв'язаних між собою торговельно-економічними відносинами. Охоплює всі основні напрями міжнародного поділу праці. Ступінь розвитку С. р. характеризує рівень інтернаціоналізації суспільного виробництва.
Світові ціни — грошове вираження інтернаціональної (світової) ціни виробництва, що складається на світовому ринку.
Сезон— 1. Пора року (весна, літо, осінь, зима). 2. Частина року, на яку припадають певні явища природи (наприклад сезон дощів) або певні види робіт (наприклад сезон збирання врожаю).
Сейсмічна зона (область) — територія на якій часто бувають землетруси.
Сейсмічна служба — комплекс безперервних спостережень за землетрусами та обробка матеріалів за стандартними програмами і методикою. Здійснюється сейсмічними станціями.
Сейші — стоячі хвилі великого періоду (від кількох хвилин до десятків годин), які виникають у замкнених водоймах під впливом різниці атмосферного тиску, сейсмічних явищ, згонів і нагонів води.
Секстант — 1. Кутомірний прилад, що застосовується у мореплавній та авіаційній астрономії для визначення місцеположення судна чи літака. 2. Екваторіальне сузір'я.
Селенологія— наука, яка досліджує будову і хіміко-мінералогічний склад поверхні Місяця.
Село - одна з якнайдавніших назв поселень у слов'ян.
Сель - могутній грязьовий, грязекам'яний або водокам'яний потік, раптово виникаючий в руслах гірських річок внаслідок різкого паводку, викликаного інтенсивними зливами, бурхливим сніготаненням і іншими причинами.
Середземноморський клімат— клімат, що формується в районах Середземномор'я, на Пд. березі Криму, в Зх. Каліфорнії, на Пд. Африки, Пд.-Зх. Австралії. Характеризується жарким, малохмарним і сухим літом, прохолодною і дощовою зимою. Темп, влітку 20—25°, узимку 5—10°; річні суми опадів звичайно 400—600 мм.
Середній сонячний час, середній час— система вимірювання часу, в основі якої лежить добовий рух уявного середнього Сонця, момент нижньої кульмінації якого називається середньою північчю. С. с. ч. відлічується від моменту середньої півночі й чисельно дорівнює годинному куту середнього Сонця, зміненому на 12 год. С. с. ч.— загальноприйнятий у побуті час.
Серія циклонів — кілька циклонів, які послідовно виникають на одному й тому самому полярному або арктичному (антарктичному) головному фронті.
Сидеричний місяць, зоряний місяць — проміжок часу між двома послідовними поверненнями Місяця в одне й те саме (відносно зірок) місце небесної сфери. С. м. становить 27, 321661 середньої сонячної доби.
Сивозміна - науково обґрунтоване чергування сільськогосподарських культур в часі і розміщення їх на полях.
Сила вітру — швидкість вітру, виражена в балах за шкалою Бофорта.
Синекліза — значний прогин земної кори округлої чи овальної форми діаметром сотні кілометрів. Осадові, рідше вулканогенно-осадові, відклади в межах С. мають потужність 3—5 км. Типові С.— Московська, Тунгуська, Вілюйська.
Синкліналь, синклінальна складка— складка пластів гірських порід, звернута опуклістю донизу.
Синклінорій — комплекс складок гірських порід, що має загальне зниження до свого центра, смуги й утворює в цілому ніби велику синкліналь, що складається з дрібніших складок.
Синодичний місяць — проміжок часу між двома послідовними однаковими фазами Місяця (наприклад новомісяччями). Тривалість С. м. непостійна: середнє значення С. м. 29, 530588 середньої сонячної доби (відхилення в межах 13 год).
Синоптичні карти— карти, на яких цифрами й символами показані результати метеорологічних спостережень на ряді (мережі) станцій у певний момент.
Синоптичні строки — строки (кожні три години доби), в які за міжнародною угодою проводяться спостереження на метеорологічних станціях для складання синоптичних карт.
Сировинна база — територія, на якій зосереджені ті чи інші галузі добувної, обробної промисловості або сільськогосподарського виробництва. С. б. є основним постачальником сировини підприємствам.
Сировинні ресурси — різні види сировини (мінеральної, штучної, сільськогосподарської, лісової, вторинної тощо), які використовуються в господарській діяльності людини.
Система (геологічна) — основний підрозділ міжнародної стратиграфічної шкали, що відповідає природному етапові в розвитку земної кори та органічного світу Землі.
Система землеробства — комплекс взаємозв'язаних технологічних (агротехнічних), меліоративних та організаційних заходів щодо використання землі, відновлення і підвищення родючості грунту.
Системний підхід у географії — напрям наукового пізнання і соціальної практики, в основі якого лежить дослідження географічних об'єктів як систем.
Сільське господарство— одна з найважливіших галузей матеріального виробництва; вирощування сільськогосподарських культур і розведення сільськогосподарських тварин з метою одержання продовольства для населення та сировини для промисловості. Включає галузі землеробства і тваринництва.
Сільське поселення - населений пункт, не відповідний критеріям, встановленим в даній країні для міських поселень.
Сільськогосподарські угіддя - земельні ділянки (масиви), яеі планомірно і систематично використовуються для виробництва сільськогосподарської продукції.
Сіроземи — тип грунтів з слабо диференційованим профілем, що формується в піщано-степовій зоні субтропічного поясу, здебільшого на лесах та лесовидних суглинках.
Сірчані руди - осадкові галогенові і молоді вулканічні гірські породи, що містять самородну сірку (більше 5–10 %).
Скидова долина — річкова долина, закладання якої наперед визначене скидом. Один з видів тектонічних долин.
Скидова западина — замкнене зниження на поверхні Землі, обмежене скидами; один з видів тектонічних западин.
Скульптурний рельєф — тип рельєфу, вироблений в однорідних (щодо стійкості) гірських породах різними агентами денудації; не має прямого зв'язку з геологічними структурами (наприклад долинно-балковий рельєф, бедленд та ін.)
Снігова лінія — межа, вище від якої сніговий покрив не розтає, перетворюючись на фірн.
Собівартість продукції — виражені в грошовій формі витрати підприємства (сировина, матеріали, паливо, електроенергія, амортизація машин, устаткування будівель і споруд, заробітна плата тощо) на вироби, і реалізацію продукції. С. п.— важливий економічний показник ефективності виробництва.
Солярний клімат, радіаційний клімат — клімат, що визначається теоретично за даними величинами надходження сонячної радіації відповідно до широти місця і схилення Сонця.
Сонце — центр, тіло Сонячної системи; являє собою розжарену (температура на поверхні близько 6000°) плазмову кулю.
Сонцестояння — моменти часу, коли центр Сонця проходить через найбільш північну точку екліптики, що має схилення +23° 27' (точка літнього С. 21 чи 22 червня — початок астрономічного літа в Пн. півкулі), або через найбільш південну її точку, що має схилення —23ч 27' (точка зимового С. 21 або 22 грудня — початок астрономічної зими в Пн. півкулі).
Сонячна активність — сукупність явищ, що спостерігаються на Сонці. С. а. істотно впливає на земні явища.
Сонячна доба — час, за який Земля робить повний оберт навколо своєї осі.
Сонячна система — система небесних (космічних) тіл (Сонце, планети, супутники планет, комети, метеорні тіла, космічний пил тощо), які рухаються в області гравітаційного впливу Сонця. С. с. входить до складу величезної зоряної системи — Галактики.
Сонячна радіація — випромінювання Сонця, головне джерело енергії для всіх процесів на Землі.
Сонячний рік — період одного оберту Землі навколо Сонця. С. р. триває 365 діб 5 год 48 хв 46 с.
Сонячний час, дійсній С. ч.— система лічби часу, в якій за полудень береться момент перетину центром Сонця площини місцевого меридіана.
Соціальна географія — суспільна географічна наука, що вивчає закономірності територіальної організації соціальної інфраструктури у зв'язку із способом виробництва, та особливостями географічного середовища (побутове, культосвітнє, медичне обслуговування населення, народна освіта тощо).
Соціальний (суспільний, громадський) — той, що стосується життя людей та їхніх взаємовідносин у суспільстві.
Соціологія — наука про закономірності виникнення, функціонування й розвитку різних соціальних утворень і форм спільності людей.
Спелеологія — наука, що вивчає печери (їх походження, морфологію, мікроклімат, води, рослинність, сучасну і давню фауну), рештки матеріальної культури людей кам'яного віку, наскельні малюнки і скульптурні зображення, сучасне використання печер.
Спеціалізація району — зосередження в районі виробництва певної продукції, значна частина якої призначена для міжрайонного обміну.
Спеціальні карти — карти конкретного призначення. Можуть бути як загальногеографічні, так і тематичні. До С. к. належать, наприклад навчальні, туристські, навігаційні.
Спосіб життя — поняття, що використовується в соціальних науках для характеристики умов та особливостей повсякденного життя людей у тому чи іншому суспільстві.
Срібні руди - природні мінеральні утворення, що використовуються для промислового отримання срібла.
Сталагміти — стовпоподібні, конічні та інші форми мінеральні (переважно вапнякові) утворення, що ростуть з дна печер чи інших карстових порожнин.
Сталактити — мінеральні утворення (переважно вапнякові), що звисають зі стель карстових печер у вигляді бурульок, гребінок, бахроми тощо.
Стаціонарний антициклон — малорухливий антициклон, який іноді тривалий час залишається на одному місці. До С. а. належать значні й потужні антициклони в субтропіках; узимку — антициклони в середніх широтах над материками; протягом року — над Антарктидою.
Старий світ — назва трьох частин світу — Європи, Азії та Африки, що склалася історично.
Старіння населення — збільшення кількості літніх осіб (старіших за 60—65 років) у населенні.
Статистичні методи в географії — дослідження географічних явищ та процесів з використанням кількісних показників (температури, висота, густота заселення і людність населених пунктів, урожайність с.-г. культур та ін.), що змінюються, варіюються в часі й просторі.
Стаціонарний фронт — атмосферний фронт, який не змінює свого положення у просторі, оскільки на ньому не виникають циклонічні збурення.
Стаціонарний циклон — циклон з малою швидкістю переміщення, який тривалий час залишається в певному районі.
Стадія, місце оселення виду — сукупність умов, необхідних для життя якого-небудь виду або проходження ним певної стадії розвитку, чи для виконання якихось функцій.
Степ— зональний природний комплекс, що характеризується переважанням трав'янистої рослинності. На даний час майже повністю розораний.
Степові блюдця, западини, падини, поди — майже плоскі, частіше округлі зниження у степовій та лісостеповій зонах. Довжина С. б.— до десятків і сотень метрів, глибина — до кількох метрів.
Стереотопографічне знімання —основний метод створення топографічних карт; охоплює аерознімання, польові й камеральні топографічні роботи.
Стиснення Землі (земного еліпсоїда) — відношення різниці екваторіального і полярного діаметрів Землі до діаметра екватора. С.3., визначене за наземними геодезичними вимірюваннями, становить 1 : 298,3; за спостереженнями штучних супутників—1 ; 298,2.
Стокові вітри— постійні, дуже сильні вітри з внутрішніх районів Антарктиди до узбережжя.
Сторони горизонту — чотири головні точки горизонту: Пніч, Пдень, Схід і Зхід. Іноді С. г. називають також відповідні чверті горизонту (пн., пд., сх. і зх.).
Стратиграфічна шкала — шкала, що показує послідовність і супідрядність стратиграфічних підрозділів гірських порід земної кори; відображає етапи історичного розвитку земної кори.
Стратиграфія — розділ геології, що вивчає послідовність формування та просторові взаєморозташування геологічних тіл.
Стратифікація атмосфери — розподіл температури, повітря з висотою; характеризується вертикальним градієнтом темп. 1° на 100 м (у тропосфері температура, падає в середньому на 0,6° на кожні 100 м).
Стратовулкани, шаруваті вулкани, змішані вулкани — вулкани, конуси яких складені переміжними потоками та уламками затверділої лави, які зцементувались і перетворилися на туф (нагромадження пухких викидів вулканів).
Стратосфера — шар атмосфери між тропосферою і верхніми шарами атмосфери (від 9 - 18 до 45 - 55 км).
Стрічкові бори - соснові ліси, що пнулися смугами вздовж річок переважно в степовій зоні.
Структура — внутрішня будова чогось, певний взаємозв'язок складових частин цілого.
Структура географічної оболонки — внутрішня організація речовинного складу й енергетичних процесів географічної оболонки, що виявляється в характері взаємозв'язків між її різними компонентами, насамперед у співвідношенні тепла й вологи.
Структура грунту, структурність — здатність грунту розпадатися на окремі грудочки (агрегати) різних форми і величини.
Структура зайнятості населення — поділ населення за кваліфікацією і трудовими навичками (наприклад, працюючих у пром-сті, с. г., на транспорті, у сфері обслуговування).Структура ландшафту — характер взаємозв'язків між компонентами ландшафту і між його морфологічними частинами.
Структура магматичних і метаморфічних гірських порід — сукупність ознак гірських порід, зумовлена розмірами і формою мінеральних зерен, ступенем кристалічності, способами поєднання кристалів між собою й основною масою тощо.
Структура народного господарства — поділ нар. госп. за його функціональною ознакою, що виражає пропорції і стан сусп. поділу праці.Структура населення — поділ населення за віковою, статевою професійною, класовою, етнічною ознаками тощо.
Структура національного доходу — поділ нац. доходу на фонд нагромадження і фонд споживання.
Структура промисловості — поділ галузей пром-сті на групи (добувна та обробна), які, у свою чергу, поділяються на виробництво, засобів виробництва, (група «А») і вироби, предметів споживання (група «Б»), а також на ряд цільових галузей (напр., машинобудування, консервна пром-сть та ін.).
Структура сільського господарства — поділ галузей с, г. на дві групи (рослинництво і тваринництво), кожна з яких, у свою чергу, поділяється за цільовими ознаками (напр., зернове господарство, свинарство тощо).
Структура тектонічна — просторова форма залягання гірських порід у земній корі, зумовлена різним характером тектонічних рухів і деформацій у різних її частинах.
Структурна геоморфологія, морфотектоніка — галузь геоморфології, що вивчає зв'язки між рельєфом земної поверхні, геол. структурою і рухом земної кори. Предмет вивчення С. г.— морфо-структура.
Структурний рельєф — рельєф, створений денудацією в неоднорідних за стійкістю гірських породах; відображає особливості геол. структури території.
Структурні зони, тектонічні зони — ділянки земної кори, звичайно лінійної форми, які характеризуються єдиним структурним планом та однотипними формами тектонічних деформацій (напр., зона розломів, зона насувів) та ін.
Структурні утворення — форми мікро- та мезорельєфу в районах мерзлоти, для яких характерні різнозернистість і несортоваяість вміщуючого матеріалу.
Субальпійський пояс — висотний природний пояс у горах помірних і субтропічних широт з переважанням субальпійської рослинності. Лежить нижче від альпійського поясу й вище від лісового гірського поясу у вологих районах і степового гірського поясу — в сухих.
Сублітораль — прибережна час¬тина дна океанів і морів, розташо¬вана безпосередньо нижче від літоралі (на глибинах від 40 до 150 м). С.— зона багатих промислів безхребетних.
Субтропіки — іноді вживана назва субтропічних широт або субтропічних географічних поясів.Субтропічний антициклон — антициклон у тропічному повітрі з центром у субтропіках, звичайно над океанами в сорокових широтах. У Північній півкулі це азорський антициклон в Атлантиці і гавайський у Тихому океані.
Субтропічні зони високого тиску — зони в кожній півкулі, що простягаються між ЗО і 35* широти. У С. з. в. т. атмосферний тиск у середньому вищий, ніж у вищих широтах і біля екватора.
Субурбанізація — прискорений розвиток приміських зон великих міст.
Суб'ядро — центральна частина ядра Землі.
Суверенітет — незалежність, повна самостійність.
Судноплавство — плавання суден водними шляхами. За районами курсування виділяють морське, внутрішнє і змішане плавання (великий, малий каботаж і закордонне), за функціональною ознакою — комерційне (перевезення вантажів і пасажирів), промислове плавання та ін.
Сузір'я — ділянки зоряного неба. Виділяються за характерними фігурами, утвореними зорями (88 сузір'їв). С. використовуються в астрономії для орієнтування та позначення зірок.
Сукуленти — багаторічні рослини із соковитими, м'ясистими листками (агава, алое) або стеблами (кактуси, деякі молочаї), що містять багато вологи і ростуть у сухих районах Землі.
Сукупний суспільний продукт — сукупність матеріальних благ (засобів вироби, і предметів споживання), створених в усіх галузях матеріального вироби, протягом певного періоду (звичайно за рік).
Суспільний поділ праці — виділення різних видів суспільної праці у зв'язку з різнорідною діяльністю виробників; поділ народного господарства на галузі, а також поділ основних галузей народного господарства на види тощо.
Суспільно необхідний робочий час — час для виготовлення виробів при середніх нормальних умовах виробництва. Він визначає величину вартості даного товару.
Суспільство — сукупність форм діяльності людей, що склались історично.
Сучасні тектонічні рухи, сучасні рухи земної кори — підняття ділянок земної кори, утворення розривних порушень та зміщення по них, що відбуваються тепер або відбувалися кілька сотень років тому.
Сфагнове болото — тип верхових боліт з покривом із сфагнових мохів. Звичайно опуклої форми, бо в центрі мохи ростуть краще завдяки меншій мінералізації води.
Сфера матеріального виробництва — сукупність галузей народного господарства, у яких працівник своєю продуктивною працею створює матеріальні блага для задоволення особистих або сусп. потреб.
Сфероїд — сплюснутий еліпсоїд обертання малого стиснення; у більш заг. розумінні — будь-яка поверхня, подібна до сфери.
Структура висотної поясності — закономірна система зміни висотних ландшафтів поясів від підніжжя до вершин гір.
