|
Неділя, 20.05.2012, 16:52 | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Географічний портал | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
Країни світу. Домініканська республіка.
ДОМІНІКАНСЬКА РЕСПУБЛІКА Загальна довідка 1. Офіційна назва —Republica Dominicana 2. Столиця — Санто-Домінго (2 677 056) 3. Рік здобуття незалежності — 1844 4. Поясний час — Гринвіч мінус 4 5. Загальна площа (кв. км) — 48 442, зокрема: 5.1. Сільгоспугіддя (кв. км) — 15 000 5.2. Ліси (кв. км) — 6 000 6. Чисельність населення (осіб) — 8 721 594 7. Густота населення (осіб/кв. км) — 180 8. Частка міського населення (%) —64 9. Коефіцієнт народжуваності (осіб/1000 осіб) —24 10. Коефіцієнт смертності (осіб/1000 осіб) —5 11. Тривалість життя (років) —74 12. Частка дорослого письменного населення (%) —82,1 13. Харчування (денно калорій на душу населення) — 2286 14. Річне споживання палива (кг на душу населення) — 469 15. Валюта — 1 домініканське песо (RD$, DR$) = 100 сентаво 16. ВНП ($ США на душу населення) — 5800 17. Мови — іспанська (офіційна), таїтянська креольська 18. Етнічні групи: мулати (73%), чорношкірі (11%), білі (10%) та ін. 19. Релігійний склад населення: католики (95%), протестанти (методисти, адвентисти сьомого дня, п'ятидесятники). 20. Державний устрій Глава держави та уряду — президент. Законодавчий орган — двопалатний Національний конгрес (сенат і палата депутатів). Адміністративно-територіальний поділ: 29 провінцій та 1 національна округа. 21. Історія Корінними жителями вважаються індіанці-таїни та індіанці-араваки. Острів Гаїті відкрив X. Колумб 6 грудня 1492 р. і назвав його Еспаньйолою (Іспанським). Він же в грудні 1493 р. заснував на острові першу в Новому Світі іспанську колонію Санто-Домінго. Його брат Бартоломео 6 серпня 1496 р. заснував м. Нуева-Ісабель (згодом його перейменували на Санто-Домінго) — перше постійне європейське поселення в Америці. До початку 1530-х pp. це було ядро іспанської колоніальної імперії в Західній півкулі, резиденція віце-королів. На початку XVI ст. іспанці знищили майже все індіанське населення, тому для роботи на плантаціях почали завозити рабів з Африки. За умовами Рисвіцького договору 1697 р. Іспанія поступилася Франції західною частиною острова (див. Гаїті). За Базельським договором 1795 р. Іспанія відступила Франції і східну частину острова (Санто-Домінго). Після того, як у 1804 р. Гаїті проголосило незалежність, Санто-Домінго ще залишалося під контролем Франції, але 13 грудня 1808 р. знову перейшло до Іспанії. Санто-Домінго проголосило свою незалежність від Іспанії 30 листопада 1821 p., a 2 лютого наступного року країну анексувала Гаїті. В 1843 р. домініканці повстали проти таїтянського панування і 27 лютого 1844 р. вдруге (але не востаннє) здобули незалежність; країна дістала назву Домініканська Республіка. 18 березня 1861 р. країну захопила Іспанія, і домініканці протягом 1861-1865 pp. втретє боролися за здобуття державної незалежності. їхнім лідером був генерал Буенавентура Баес. Після здобуття незалежності 14 вересня 1863 р. і визнання її Іспанією 11 липня 1865 р. країна вступила у смугу анархії, революцій та диктаторських режимів. За станом на 1905 р. країна фінансово збанкрутіла. У 1905-1941 pp. США встановили над нею протекторат, але хаос тривав. 29 листопада 1916 р. США окупували країну і американські морські піхотинці знаходилися тут до 12 липня 1924 р. Тоді до влади прийшов конституційний уряд О. Васкеса. Рафаель Леонідас Трухільйо-і-Моліна переміг на виборах і став президентом 16 серпня 1930 р. Диктатура Трухільйо (фактично — правителя країни, номінально — генералісімуса, який ставив президентами то особистого лікаря-дантиста, то власного брата) тривала до 30 травня 1961 p., коли диктатора вбили (за деякими свідченнями — агенти ЦРУ). Масові народні виступи змусили Хоакіна Балагера (президент з 3 серпня 1960 p., протеже Трухільйо) 16 січня 1962 р. відмовитися від влади на користь новоутвореної Державної ради. Величезні володіння родини Трухільйо були конфісковані. У грудні 1962 р. відбулися перші за багато років демократичні вибори, що їх виграв Хуан Боні, який став президентом 27 лютого 1963 р. Не поталанило і йому. 25 вересня того ж року стався військовий переворот, країною став керувати так званий громадянський тріумвірат за підтримки збройних сил. Але 25 квітня 1965 р. військові скинули цей тріумвірат, розгорілася громадянська війна. Щоб унеможливити появу другої Куби, США 28 квітня 1965 р. вдалися до чергової інтервенції. До морських піхотинців США долучилися підрозділи країн, у яких при владі були військові режими, — Бразилії, Гондурасу, Нікарагуа, Парагваю та Гватемали; Коста-Рика надіслала свій загін поліції. З вересня тимчасовим президентом став Ектор Ґарсія Ґодой. Іноземні війська було виведено з країни у вересні наступного року після проведення 1 червня демократичних виборів, які виграв X. Балаґер (президент з 1 липня). 28 листопада 1966 р. набрала чинності нова конституція. Країна ступила на шлях демократизації та стабілізації економіки. Досягнуті успіхи значною мірою пов'язуються з ім'ям X. Балаґера. Починаючи з 1966 р. президенти країни змінювалися у такій послідовності: X. Балаґер (1966-1978 pp.), С. А. Ґусман (1978-1982 pp., помер або заподіяв собі смерть 4 липня 1982 p.), C. Блан-ко (1982-1986 pp.), X. Балаґер (1986-1996 pp., помер 14 липня 2002 p.), Л. Ф. Рейна (1996-2000 pp.). 16 серпня 2000 р. новим президентом країни став Іполіто Мехіа. 22. Природно-ресурсний потенціал Країна розташована на о. Гаїті. Понад половину її території вкривають гори. Центральні Кордильєри простягаються з північного заходу на південний схід чотирма паралельними хребтами. Багато вершин сягають понад 3000 м. Найвища точка країни та всього Карибського басейну — пік Дуарте (3175 м). Часті землетруси. На сході країни — досить велика узбережна рівнина. Рослинність — переважно тропічні вічнозелені (з цінними породами дерев) і листопадові ліси, савани. Клімат — тропічний, пасатний, вітряний. Середньомісячні температури на низовинах коливаються від +25 до +27 °С. Опадів річно – 1000-2000 мм. У столиці середня температура січня +23,9, липня +27,2 °С. Річна кількість опадів — 1400 мм. Періодично в горах випадає сніг. Дощовий сезон триває з травня по листопад. Зими — сухі. Протягом червня-листопада бувають урагани. Мінеральні ресурси: нафта, залізна й титанова руди, хроміти, мідь, боксити, нікель, кобальт, золото, срібло, кам'яна сіль, гіпс, мармур, мінеральні джерела. 23. Економіка Сільське господарство. Основні сільськогосподарські культури — рис, кукурудза, маніок, квасоля, цукрова тростина, какао, кава, тютюн, кукурудза, банани. Особливо поширена цукрова тростина на південному сході. Пасовищне тваринництво. Рибальство. Промисловість. Видобувають залізну руду, боксити, нікель, золото, срібло. Обробна промисловість представлена текстильними, деревообробними, хімічними, нафтопереробними підприємствами. Працює нікелевий комбінат. З-поміж підприємств харчової промис¬ловості особливо вирізняються цукрові, продукцією яких є не лише цукор, а й патока. Транспорт. Протяжність залізниць — понад 1,6 тис. км, автошляхів — понад 17 тис. км. Морський порт і міжнародний аеропорт — у столиці. Зовнішня торгівля. Основний експортний товар — нікель. Також експортують цукор, феронікель, золото, срібло, какао, каву. Імпортують продукцію машинобудування, залізо, сталь, продовольство, нафту, транспортні засоби. Головні зовнішньоторговельні партнери — США та країни Європейського Союзу. Іноземний туризм — одне з найважливіших джерел надходження валюти. Щороку країну відвідує понад 1,7 млн туристів. Нові курортні комплекси стали до ладу на Північному узбережжі. 24. Туристичні об'єкти Національні парки Армандо-Берму-дес, Дель-Есте, Ісла-Кабритос (у солоному оз. Лаґо-Енрикільйо), Лос-Аїті-сес, Монте-Кристі, Сьєрра-де-Баоруко, Хараґуа, Хосе-дель-Кармен-Рамірес. У столиці — вежа Торре дель Оме-нахе (1503-1507 pp.), залишки іспанських укріплень (XVI ст.); замок-палац Каса дель Альміральте (1510-1514 pp.), замок Каса де Енґомбе (1535 p.), собор Санта-Марія ла Ме-нор (1512-1541 pp.) — перший собор, що збудований в Західній півкулі, із пам'ятником на вірогідній могилі X. Ко-лумба; шпиталь і церква Сан-Ніколас де Барі (1502-1508 pp.), Музей домініканської людини, Національна галерея образотворчих мистецтв, зоопарк, ботанічний сад. 25. Інша корисна інформація Найближче посольство Домініканської Республіки знаходиться в Бонні, вул. Бурґштрассе, 87. Тел. (8-10-492228) 36-49-56, факс 35-25-76. | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
