|
Неділя, 20.05.2012, 16:54 | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Географічний портал | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
Країни світу. Тимор.
ТИМОР-ЛЕШТІ Загальна довідка 1. Офіційна назва — Republica Democratica de Timor-Leste, Republika Demokratika Timor Lorosa'e 2. Столиця — Ділі (56 000) 3. Рік здобуття незалежності — 2002 4. Поясний час — Гринвіч плюс 9 5. Загальна площа (кв. км) — 14 604 (за іншими даними — 14 619, 15 007), зокрема: 5.1. Сільгоспугіддя (кв. км) 5.2. Ліси (кв. км) 6. Чисельність населення (осіб) — 952 618 (за іншими даними — 825 000) 7. Густота населення (осіб/кв. км) — 65,2 8. Частка міського населення (%) — 24 9. Коефіцієнт народжуваності (осіб/1000 осіб) — 28 10. Коефіцієнт смертності (осіб/1000 осіб) — 7 11. Тривалість життя (років) — 65 (за іншими даними — 57) 12. Частка дорослого письменного населення (%)— 48 13. Харчування (денно калорій на душу населення) 14. Річне споживання палива (кг на душу населення) 15. Валюта — 1 долар США ($, US$) = 100 центів 16. ВНП ($ США на душу населення) — 500 17. Мови —тетум, португальська (офіційні), бахаса індонесіа 18. Етнічні групи: тетум, китайці, португальці та ін. 19. Релігійний склад населення: католики (90%), мусульмани-суніти (4%), протестанти (3%), індуїсти, буддисти, прихильники традиційних місцевих вірувань. 20. Державний устрій Глава держави та уряду — президент. Вищий законодавчий орган — парламент. Адміністративно-територіальний поділ: 13 округ. 21. Історія Перші історичні звістки про Тимор сягають XIV ст., коли острів населяли племена, що платили данину яванському королівству Маджапахіт. Згодом на Тиморі утворилися ранньофеодальні держави, найсильнішою з яких була Сурвіанґ. На початку XVI ст. у регіон проникли португальці, і вже 1511 р. острів захопила експедиція, організована А. Албукеркі. Перші постійні поселення португальці заснували в 1533 р. У 1613 р. на острові висадилися голландці, які понад 150 років вели з португальцями суперечки за панування на острові. Врешті-решт наприкінці XVIII ст. острів розділили: до Нідерландів відійшла південно-західна частина з центром у м. Купанг, а до Португалії — північно-східна, невеличкий анклав Окусі на заході та дрібні прибережні островки Камбінґ і Яко (Жа-ку). В адміністративному відношенні територія з 1642 р. була підпорядкована Португальській Індії (Ґоа), а в 1844 — 1896 pp. — португальському володінню Макао (Аоминь). У 1896 р. Португалія проголосила колонію Тимор самостійною адміністративною одиницею. Через відверто брутальне ставлення португальських плантаторів до тубільців неодноразово спалахували повстання (найбільші – 1719, 1726, 1769 і 1895-1912 pp.). Через геноцид колонізаторів і часті португальсько-голландські прикордонні конфлікти чисельність населення значно скоротилася, а його культурний та економічний розвиток паралізувало на довгі роки. З 18 грудня 1941 р. Тимор скуповували австралійські війська, а з 20 лютого 1942 р. по 11 вересня 1945 р. – японські. В 1951 р. Тимор став «заморською територією» Португалії. У 1950—1960-ті pp. Португалія не знайшла нічого кращого, ніж використати Тимор як місце заслання: організувала на острові концтабори для політв'язнів і всяких покидьків. За свідченням сусідніх австралійців, вулиці міст цілодобово патрулювали озброєні військові. Для боротьби за національне визволення в 1970 р. заснували нелегальний Революційний фронт за незалежність Східного Тимору (ФРЕТИЛІН), а в 1974 р. — Народно-демократичну асоціацію Тимору (АПОДЕТИ) і Демократичний союз Тимору (УДТ). Після так званої «оксамитової революції» в Португалії, коли 25 квітня 1974 р. фашистський режим було скинуто, ФРЕТИЛІН 28 листопада 1975 р. оголосив незалежність Народно-Демократичної Республіки Східного Тимору. Тим часом АПОДЕТИ і УДТ за підтримки окремих політичних та етнічних угруповань схилялися до об'єднання з Індонезією, що стала незалежною від Нідерландів ще 1945 р. Не маючи власних сил, АПОДЕТИ і УДТ за активної підтримки збройних сил Індонезії 7 грудня 1975 р. захопили столицю Ділі. Територію поділили на 12 районів і перейменували на провінцію Тимор Тимур, тобто Східний Тимор, було введено індонезійську адміністрацію, розквартировано регулярні війська. Незважаючи на резолюцію Генеральної Асамблеї (грудень 1975 р.) і рішення Ради Безпеки ООН (грудень 1975 p.), що закликали Індонезію негайно вивести свої війська з території Східного Тимору, Індонезія це ігнорувала, посилаючись на те, що в Східному Тиморі знаходяться лише «добровольці». 17 липня 1976 р. Індонезія офіційно проголосила анексію Східного Тимору. Усього за час панування Індонезії в Східному Тиморі загинуло понад 200 тис. осіб. На початку 1999 р. Індонезія вперше висловила згоду на надання Східному Тимору незалежності. 30 серпня 1999 р. у Східному Тиморі відбувся референдум і абсолютна більшість висловилася за незалежність. Проіндонезійськи налаштована міліція розв'язала широкомасштабну різанину. У конфлікт втрутилась ООН, надіславши у вересні свої миротворчі сили. 25 жовтня 1999 р. Рада Безпеки ООН утворила Перехідну адміністрацію ООН у Східному Тиморі (UNTAET), що мала виконувати функції органу влади до утворення конституційного уряду. 15 липня 2000 р. було приведено до присяги тимчасовий уряд. 14 квітня 2002 р. на президентських виборах переміг Жозе Алешандрі Ґусман (один із лідерів ФРЕТИЛІН), 20 травня було проголошено незалежність Демократичної Республіки Тимор-Лешті, 22 травня прийняли конституцію; 27 вересня 2002 р. країна стала членом ООН. 22. Природно-ресурсний потенціал Країна займає східну частину острова Тимор, що розташований в Молуккському архіпелазі (це найбільший острів серед малих Зондських островів), анклав Окусі (Амбено) в західній частині острова та дрібні островки Пулау Ата-уро (Камбінґ) і Пулау Яко. Найвища точка — г. Фого-Татамаілау (2963 м). Є грязьові вулкани. Острову притаманні високотравні савани та окремі ділянки тропічних лісів, що колись густо вкривали весь острів. Клімат — субекваторіальний мусон¬ний, середньомісячні температури протягом року коливаються від +25 до +27 °С. Річно випадає близько 1500 мм дощів. Сухий сезон триває з травня по листопад. Мінеральні ресурси: нафта й газ на шельфі Тиморського моря, золото, марганець, мармур. 23. Економіка Сільське господарство. Ця галузь — основа економіки, тут зайнято понад 90% робочої сили. У сільському господарстві переважають дрібні селянські господарства. Основні експортні сільськогосподарські культури — кокосова і олійна пальми, кава, цинамон. Основні продовольчі культури — рис і кукурудза. Вирощують також маніок, солодку картоплю, сою. Тваринництво розвинено слабко, розводять велику рогату худобу, кіз, водяних буйволів, птицю. Рибальство, морський промисел. Заготівлі цінних порід тропічної деревени. Промисловість. Розвинена дуже слабко, працюють декілька напівкустарних підприємств, що переробляють продукцію сільського господарства — обробляють каву, виробляють мило, парфуми. Провідною галуззю економіки планують зробити видобування нафти й газу, відкритих на шельфі. На концесії з їх видобутку претендують головно австралійські фірми. Транспорт. Головний морський порт — Ділі. Залізниць немає, довжина автошляхів — близько 3,8 тис. км (з них лише 428 км мають покриття). Міжнародний аеропорт — у столиці. Зовнішня торгівля. Основні експортні товари — кава, продукти кокосової та олійної пальм, цинамон, бавовна, сандалове дерево. Імпортують рис, борошно, машини, транспортні засоби тощо. Головні зовнішньоторговельні партнери — Індонезія, Австралія, Японія, США, Сінгапур. 24. Туристичні об'єкти Туристи цей куточок Азії не відвідували вже понад 25 років. У столиці — чудовий кафедральний собор, найбільший у Південно-Східній Азії, що його освятив Папа Римський під час свого візиту в 1989 р. 25. Інша корисна інформація З усіх питань слід звертатися до посольства України в Індонезії (Брунеї, Малайзії, Сінгапурі, Таїланді, Філіп-пінах — за сумісництвом), яке знаходиться в Джакарті, 12220, Jakarta, Selatan, Jl. Simprug Permata 1, #39. Телефони (8-10-6221) 720-53-56, 726-75-75; факс 726-69-69. | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
