На початку XVII століття, європейські мореплавці проникли у найбільш віддалену від Європи частину світу — райони, розташовані на південь від південно-східної Азії. Іспанець Луіс Торрес в 1606 році відкрив південний берег Нової Гвінеї і пройшов протокою, що розділяє Азію і Австралію (пролив Торреса). У тому ж 1606 року голландський мореплавець Віллем Янсзон відкрив Австралію (західне побережжя півострова Кейп-Йорк). У 1642-1642 роках голландець Абел Тасман зробив ряд плавань в цьому районі, відкрив Тасманію, Нову Зеландію, Фіджі, частину побережжя Північної і Західної Австралії. Тасман визначив, що Австралія є єдиним масивом суші і назвав її Новою Голландією. Але в Голландії не вистачало ресурсів, для освоєння нового континенту і через століття його довелося відкривати заново. Великі географічні відкриття мали всесвітньо-історичне значення. Були встановлені контури населених материків, досліджена велика частина земної поверхні, було отримано уявлення про форму Землі як величезній кулі і про її розміри. Великі географічні відкриття дали поштовх до розвитку не лише самої географії, але багатьох інших областей природознавства, надавши новий обширний матеріал для ботаніки, зоології, етнографії. В результаті відкриття європейцями нових країн і нових торгівельних доріг торгівля набула світового характеру, сталося багатократне збільшення товарів, що знаходилися в обігу. Переміщення торгівельних доріг з Середземного моря в Атлантичний океан сприяло піднесенню одних країн (Англія, Голландія) і занепаду інших (торгівельні республіки в Італії). Колоніальна система, що утворилася вслід за Великими географічними відкриттями, стала одним з важелів первинного накопичення капіталу, в той же час хлинув до Європи з Америки хлинув потік золота, срібла і дорогоцінних металів, що викликало Революцію цін. Прикрепления: |
