|
| Категорії каталогу |
|---|
|
| Статистика |
|---|
Онлайн всього: 3 Гостей: 3 Користувачів: 0 |
|
Каталог статей
Всього матеріалів в каталозі: 1294
Показано матеріалів: 1-16 |
 Аппалачі - гори на сході Північної Америки, в США
і Канаді. Вершина – р. Мітчел (2037). Протяжність 2600 км. Північна і поденно-східна
сторони складені кристалічними породами, південно-західна – в основному осадовими (пісковики, доломіт, вапняки). Родовища
кам'яного вугілля, нафти і природного газу, залізняку, титана, азбесту. |
 Апо - вулкан на острові Мінданао. Вис. 2954 м (найвищий на Філіппінах).
Каньйони, водопади, термальні джерела. До висоти
400 м – тропічні ліси з численними орхідеями, вище – змішані ліси,
чагарники. Національний парк Маунт-Апо (площа близько 73 га,
заснований в 1936 р.). |
 Апенніни - гори на апеннінському півострові, в
Італії. Вперше цю назву для всієї гірської країни застосував древньогрецький
історик Полібій в 2 ст. до н.е. Протяжність Апеннін (із
Північного Заходу на Південний Схід) 1200 км. Вершина– р. Корно (2914 м). Межа з Альпами проходить по перевалу Кадібона, на траверзі р.
Савона на березі Генуезької затоки. |
 Апеннінський
півострів - в Південній
Європі. Тут розташовані основна частина Італії, Ватикан
і Сан-Марино. Пл. 149 тис. квадр. км. Виступає
в Середземне море на 1100 км, ширина 130–300 км. Омивається Лігурійським,
Тірренським, Іонічним і Адріатичним морями. В північній і середній частинах
берега порізані слабко, в південній частині – великі
півострови Калабрія, Салентина, Гаргано. |
 Апатит - мінерал, фосфат кальцію із змінним змістом фтору, хлору, гідроксиду,
вуглекислоти. Типовий мінерал магматичних порід. Апатитові і комплексні руди,
що містять апатит, разом з фосфоритами є
найголовнішими представниками фосфатної сировини, переважна
частина якого йде на виробництво фосфорних і
комбінованих добрив, а також для отримання фосфору і його з'єднань. |
 Анхель
(Чурун-Мерун) - водопад на річці
Чурун (басейн Оріноко), у Венесуелі. Найвищий в світі. Знаходиться
на Північному Заході Південної Америки, в 260 км від р. С’юдад-Болівар.
Скидається з плато Ауян-Тепуї (Гвіанське
плоскогір'я). |
 Анучін Дмитро Миколайович (1843–1923) - російський вчений-енциклопедист,
творець вітчизняної університетської географії, антропології, етнографії і
археології; в цих науках намітив головні контури приватних наукових напрямків, напр. в
географії – геоморфологію і лімнологію. |
 Антрацит - викопне вугілля найвищого ступеню вуглефікації
(метаморфізму). Колір сірувато-чорний, блиск металевий, густина висока (1600 кг/куб. м). Вміст
вуглецю 92–97 %, водню 1–3 %. Низька теплота згоряє робочого палива 24–31 МДж/кг. Утворюється в основному при зануренні
кам'яного вугілля на великі глибини в області високих температур (350–550 °С), рідше при термальній дії на вугілля
інтрузій. |
 Антильські острови - архіпелаг у Вест-індії. Пл. 220 тис. квадр. км.
Включає Великі Антильські острови (Куба, Гаїті, Ямайка, Пуерто-Рико) і Малі Антильські
острови (Віргінські, Навітряні, Підвітряні, Барбадос і ін.). |
 Антарктична циркумполярна течія (Західних вітрів
течія) - найбільший перебіг Світового океану. Північна межа
проходить приблизно по 40° півд. ш., південна підходить близько
до берегів Антарктиди. Макс. ширина перебігу близько 2500 км, мінім. – в протоці Дрейка. Обумовлена західними
вітрами. |
 Антарктичний
півострів (до 1961 р. на
радянських і англійських картах називався Земля
Греяма, на американських – півострів Палмера, на чилійських
– Земля О’Хиггинса, на аргентинських – Земля Сан-Мартіна) - частина
території Антарктиди, витягнута приблизно на 1200 км на північ у напрямі
Південної Америки. Південну межу проводять
приблизно по 74° півд. ш. |
 Антарктика
- південна полярна область Землі, включає Антарктиду
і омиваючий її Південний океан, а також ряд
островів: Південна Георгія, Південні Сандвічеві, Південні Оркнейські, Південні Шотландські
і ін. Межу Антарктики проводять по північному положенню лінії антарктичної конвергенції, тобто межі сходяться північні, щодо
теплих, і південних, холодних поверхневих,
вод, яка проходить в основному в межах 48–60° півд.
ш. Площа Антарктики близько 52,5 млн. квадр. км. |
 Антарктида - одна з шести частин світу і материк, розташований в центрі Антарктики. Відкрита 28 січня 1820 р. російською експедицією Ф.
Ф. Беллінсгаузена і М. П. Лазарева, що знайшла
край материка в крапці 69°21 півд. ш. і 2°15 східн.
д. Пл. 13 975 тис. квадр. км. Берегова лінія загальною
протяжністю понад 30 тис. км у східній частині
материка слабо розчленована і проходить
недалеко від лінії полярного круга; в західній
частині вона більш порізана. |
 Анталія (Адалія) - затока в східній частині
Середземного моря, біля південного берега Малої Азії (Туреччина).
Вдається в сушу на 74 км. Шир. біля входу 216 км. Береги на Заході і Сході
високі, на Півночі низовинні, піщані. О-ви: Грамбуса, Тріанезія, Рашат. Глиб.
біля входу до 2000 м, біля берегів – 82–91 м. |
 Аннапурна - гірський масив в
південному відрогу Великих Гімалаїв, в Непалі, в межиріччі Калі-Гандак і
Марсенгді. Головна вершина досягає 8078 м, ще дві – Середня і Східна – трохи перевищують 8000 м. Масив складний гранітами і
гнейсами; на схилах лежать льодовики. |
 Анжу Петро Федорович (1796–1863) - російський військовий
моряк і топограф, дослідник Арктики, адмірал. Очолював Усть-Янську експедицію
(1821–23), досліджував майже 2000 км тер. Сибіру між річками
Оленьок і Індигірка і склав першу порівняно точну карту цих місць; провів
топографічну зйомку новосибірських островів і здійснив промери
глибин моря до Півночі від них; першим досліджував поведінку пакових і рухаючих льодів в
морі Лаптєвих. |
|
|
