 З другої половини ХІХ ст. пильна увага світовій науковій громадськості постійно звернена до соломонових островів — невеликої держави в південно-західній частині акваторії Тихого океану. Справа у тому, що тут знаходиться один з найактивніших тихоокеанських підводних вулканів — Ковачі. Починаючи з 1939 року, його виверження відбувалось 29 разів з періодичністю в 4-8 років. При цьому, в районі виверження неодноразово утворювалися невеликі острови, інколи заввишки до 10-15 м. Після завершення активної вулканічної діяльності море розмивало їх, і острови зникали.  Щось подібне сталося і під час останнього виверження Ковачі — 14 травня 2000 року. Аналіз супутникових фотографій показує, що вершина вулкана, звідки кожні п'ять хвилин викидалися на висоту до 70 м попіл і лава, протягом деякого часу підносилася над рівнем моря. Потім вона опустилася приблизно на 2 м нижче за морську поверхню...Цікаво, що виверження Ковачі мають позитивні наслідки. Так, виділення з підводного жерла певних газів приводило до того, що в цих місцях різко збільшувалася кількість планктону і, як наслідок, зростало число всіляких риб. Як би там не було, а вулкан Ковачі став своєрідним предметом національної гордості жителів Соломонових островів. Виверженням Ковачи 1977 і 1978 рр. навіть були присвячені спеціальні поштові марки держави. Починаючи з середини 2000 років, на багатьох сайтах Інтернету висвітлюють останні виверження Ковачі, приводяться їх фотографії і відеофільми.
Джерело: | 
