Великий давньогрецький історик та географ Геродот багато подорожував, але лише в межах відомого тоді світу. І все ж він спробував вивести загальний закон, за яким побудовано світ. Це - закон симетрії. Але Землю він також вважав пласкою, що омивається з усіх боків океаном. Рух же Сонця по небосхилу та коливання рівня води в Нілі пояснював так.

Взимку холодні вітри змушують світило, як думав Геродот, рухатися південнішим шляхом, прямо над долиною верхнього Нілу, спричиняючи сильне випаровування нільської води. Тому взимку рівень води в річці дуже падає. Влітку Сонце проходить північніше і випаровування на верхньому Нілі зменшується, тому і прибуває води.

Поділяючи уявлення Геродота про те, що скрізь і всюди у світі панує симетрія, філософ Платон, що жив у VI і V століттях до н. е., намалював таку карту. У центрі Всесвіту, розташовується куляста Земля, і всі небесні тіла обертаються довколо неї. Так уперше з'явилося уявлення про кулястість Землі - спочатку як здогад. Його Геродот підтримав учень Платона Арістотель, що написав свою «Географію» - книгу, в якій об'єднав усі тогочасні знання, зокрема і власні спостереження під час подорожей Грецією та узбережжям Егейського моря, яким він віддав дванадцять років свого життя.