Докучаєв Василь Васильович (1846-1903) - російський природодослідник, засновник генетичного грунтознавства та зональної агрономії. Професор Петербурзького університету. В 1871-77 роках вивчав рихлі відкладення і будову річкових долин у верхів'ях Волги, Західної Двіни та Дніпра. Підсумки цих робіт узагальнені в магістерській дисертації «Способи освіти річкових долин Європейської Росії» (1878). Світову славу принесла Докучаєву монографія «Російський чорнозем», захищена як докторська дисертація в 1883 р. В ній він вперше встановив поняття про грунт як особливе природне тіло, що утворюється при взаємодії рельєфу, материнської породи, клімату, рослинності і тварин. Під керівництвом Докучаєва працювали кілька великих експедицій: Нижньогородська (1882-86), Полтавська (1888-94), в степах Росії (1892-98). Подання Докучаєва про зональності природи лягли в основу вчення про географічні ландшафти та географічні зони. Ідеї Докучаєва справили великий вплив на розвиток лісознавства, меліорації, гідрогеології, динамічної геології, фізичної географії, геоботаніки, геоморфології.