 Федералізм – територіальна стратегія соціального контролю для забезпечення співіснування різних етносів і/або територій. Головні принципи федералізму: дволанкова територіальна структура керування (федеральний центр - регіони); наявність хоча б однієї сфери діяльності, у якій нижча ланка не залежить від вищого; використання територіального принципу в організації політичного представництва громадян - рівної участі територій у прийнятті політичних рішень. Це означає визнання культурної й іншої самобутності територій й їх особливих економічних і політичних інтересів; конституційні гарантії самостійності двох рівнів керування в межах їх компетенцій. Звідси випливає , що центральні органи влади не можуть за своїм розсудом міняти границі регіонів.
Федералізм - різноманітне поняття, що включає: форму територіального керування й державного устрою; політичну ідеологію й практику, сплав доктрин, переконань, традицій і прагматичних міркувань; соціо-культурний феномен (жителі різних регіонів звичайно мають особливу самосвідомість, або ідентичність); постійний процес пошуку компромісів між центром і регіонами. Без такого процесу неможливе існування федеративних територій, оскільки суть федералізму - примирення прагнення до єдності й одночасно до різноманітності (самостійності й децентралізації). Принципи федералізму усе більш широко використовуються не тільки в державному устрої країн, що формально є унітарними, але й у політичній організації діяльності державних об'єднань (напр., Європейського союзу), асоціацій регіонів і муніципалітетів (комун).
Джерело: | 
