Географічні кордони - лінії або перехідні смуги, що розділяють суміжні географічні об'єкти, що розрізняються хоча б однією істотною ознакою. Конкретний зміст розрізняє ознаки визначає найменування кордону - заледеніння, річкових бас., Ландшафтів, політико-адм. одиниць, економічних р-нів, зон тяжіння і т. ін. За формою географічні кордони можуть бути різкими (напр., держ. кордон після їх демаркації) або нечіткими - у вигляді перехідних смуг (при виділенні ландшафтних або економічних таксонів). За ступенем досліджувння вони бувають чітко позначені на місцевості і зорово спостережувані або розрахункові, в т. ч. статистичні, інтерполіруємі за даними спостережень в операційних територіальних одиницях, які використовуються при різних видах районування території. За ступенем впливу на колективні об'єкти географічні кордони можуть виконувати контактні або бар'єрні функції. Контактність географічної кордону може посилюватися з часом, напр. в ході інтеграційних процесів в національному і міжнародному економічному просторі. Бар'єрні функції пов'язані з природними перешкодами, перш за все з рельєфом, що вимагає підвищення питомих витрат на подолання географічних кордонів, а також з політичними та економічними факторами (візи, мита і т. ін.). Крім того, географічні межі використовуються як поверхні розділу між осн. сферами географічної оболонки Землі - літосферою, гідросферою й атмосферою.