 Ложе океану - одна з головних складових частин рельєфу дна Світового океану. Охоплює його абісальну частину, що знаходиться
нижче 3500 м рівня моря, за вирахуванням серединно-океанічних хребтів. Середня глибина
4 тис. м, макс. – до 7 тис. м. Площа понад 185 млн. квадр. км
(більше 50 % загальної площі дна Світового океану). Характеризується розвитком земної
кори океанічного типу.
Найбільші елементи рельєфу ложа – океанічні
улоговини і розділяючі їх океанічні підняття
різних типів. Улоговини займають більшу площу ложа і
мають середню глибину близько 5 тис. м. Серед плоских абісальних
рівнин підносяться численні
горби і окремі підводні гори, часто вулканічного походження. Деякі з них мають
плоскі вершини і називаються гайоти. Вони
утворилися в результаті зрізання хвилями (абразії)
надводної частини вулканічної споруди. Вершини
багатьох підводних гір в тропічних водах увінчані кораловими спорудами, які
звичайно мають кільцеутворюючу форму (атол).
Рельєф ложа також ускладнюють гірські споруди
лінійних і ізометричних контурів, які утворені зведеннями
або глибами підняттям
земної кори; нерідко вони ускладнені ланцюгами
вулканічних конусів. Підняття ізометричних
контурів називаються океанічними плато. Іншим різновидом підняття є краєві вали – піднесеності,
витягнуті вздовж глибоководних жолобів з їх
океанічної сторони. Земна кора ложа океанів розітнута системою паралельних
розломів завдовжки в декілька тисяч кілометрів, які продовжуються
за їх межами і мають січний (трансформний) характер
по відношенню до тектонічних структур. В рельєфі розломи виражені вузькими западинами і зв'язаними з ними хребтами.
Джерело: | 
