 Районування – процес і результат розчленовування території на райони або виявлення, виділення і розмежування ареалів в будь-якому середовищі. Районуванню завжди супроводить конкретна мета – від зручності дослідження і відображення феноменів, що вивчаються, до розв’язання прикладних задач адміністративно-територіального розподілу, управління, дії на економіку при директивному або індикативному плануванні, проведення регіональної політики і т.п.
Районування – це також спосіб диференціації єдиного заходу щодо існуючих територіальних одиниць з урахуванням їх специфіки, наприклад районування сортів сільськогосподарських культур, цін і податків, заробітної плати і т.п. Районування підрозділяють на приватне і загальне. При приватному використовується який-небудь один ведучий ознака: компонент природного середовища або вид діяльності (галузь господарства). При загальному районуванні – поєднання ознак, що дозволяє виділяти комплексні або інтегральні райони по характерних поєднаннях природних або суспільних ознак. Результатом служить мережа районів, що відображає специфіку районованого простору і внутрішньо властиву територіальній організації ієрархічність геосистем. При цьому райони як одного, так і різних рівнів ієрархії повинні відповідати наперед заданим типологічним і класифікаційним характеристикам.
Джерело: | 
