 Сірчані руди - осадкові
галогенові і молоді вулканічні гірські породи,
що містять самородну сірку (більше 5–10 %). По
мінеральному складу серед них виділяють кальцитові
(вапнякові), кальцит-доломітові, глинисті,
гіпсові, опалітові і типи кварцитів, а за змістом
сірі (%) – дуже багаті (більше 25), багаті (18–25), рядові (10–18) і бідні
(5–10) сорти. Найголовніші геолого-промислові
типи родовищ: вулканогенний (родовища Нове,
Малетойваямське і ін. на Курильських островах і Камчатці, Мацуо і ін. в Японії,
Левіафан в США, численні родовища чилійських і перуанських Анд і ін.), страти формний в евапорітових
шаруватих товщах (родовища Сірейсько-Каменнодольське, Водінське, Олексіївське і
ін. в Середньому Поволжі, Гаурдак в Туркменії, Немирівське в Україні,
Тарнобжег, Гржібов і ін. в Польщі, Мішрак в Іраку, Дувал, Калберстон в США,
родовища Сицилії і ін.) і соляно-купольний
(Растлер-Спрінгс в США і ін. численні родовища
зони Мексиканської затоки). Перший тип включає не більше 5–10 % запасів і 1–3 %
світової здобичі самородної сірки, будучи провідним для окремих країн: ( Японії, Чилі,
Перу та інші ). На частку другого і третього
типів доводиться понад 90 % запасів і більше
95 % всієї здобичі, причому частка стратиформних родовищ в здобичі
перевищує 60 %, а соляно-купольних – 35 %. Світові запаси самородної сірки,
а також сірки газових і нафтових родовищ оцінюються в 1,4 млрд. т. Світове
виробництво сірки складає близько 60 млн. т в рік. Основна кількість сірки
використовується для отримання сірчаної кислоти з
подальшим виробництвом мінеральних добрив,
целюлози, синтетичного волокна, технічних солей
і др.; в елементарному вигляді сірка
застосовується в шкіряній, текстильній, паперовій, харчовій промисловості, в
медицині і сільському господарстві. Родовища самородної сірки є основним джерелом її отримання в США, Мексиці,
Іраку, Польщі, в Україні. В Росії сірку одержують
при експлуатації газових ( Астраханське, Оренбурзьке ); і нафтових (
Ромашкинське, Приобське ) родовищ.
Джерело: |
