 Луги - рослинні співтовариства багаторічних мезофільних (пристосованих до умов середнього
зволоження) трав. Поширені в помірному поясі Північної півкулі і в Новій
Зеландії. На відміну від степових рослин, лугові не мають літньої перерви в зростанні, зв'язаної в надмірній сухістю. Частіше за
все луг є вторинним
співтовариством, що виник на місці лісів; зростанню дерев перешкоджає тут регулярне
сінокосіння або випас. Природні корінні луги зустрічаються там, де умови
несприятливі для розвитку дерев і чагарників, – на заплавах, що тривало
заливаються, у високогір’ях, на морському побережжі
субарктики і субантарктики, на побережжі
лиманів, в степах і напівпустелях. По місцеположенню розрізняють материкові
(суходільні і низинні), заплавні, гірські
(альпійські і субальпійські) і океанічні луги. Суходільні материкові луги
зустрічаються на вододілах рівнин в лісовій зоні, на підзолистих ґрунтах або буроземах, рідше на сірих лісових ґрунтах. Вони
утворилися на місці лісів. Видовий склад бідний, травостій низький, маловрожайний. Характерні види: польовиця, запашний колосок, трясучка,
білоус, щука дерниста, конюшина, нивяник,
лугова волошка. Людина підвищує їх продуктивність, проводячи вапнування ґрунтів,
вносячи добрива, висіваючи цінні кормові
трави. Низинні материкові луги зустрічаються в пониженнях рельєфу, де ґрунтові
води залягають близько до поверхні, вони
поширені в лісовій, лісостеповій і степовій зонах. Їх видовий склад багатший,
ніж суходільних лугів, а травостої врожайніші. Всі луги – цінні
сінокоси і пасовища.
Джерело: |
