Стрічкові
бори - соснові ліси, що пнулися
смугами вздовжрічок
переважно в степовій зоні. Зустрічаються на Півдні Західного Сибіру і в Північному
Казахстані. Ростуть на піщаних відкладеннях і виходах
гранітів. Довжина стрічкових борів складає від 5 до 40 км і більш, ширина до 20
км. Вони займають великі площі, в Росії близько 2 млн. га. Місцями
разом з сосною ростуть береза і осика. В північних
р-нах для трав'яного ярусу характерні чагарники
вейнікаі кустарник, до
Півдня надґрунтовий покрив має багато степів. В
низинах і по берегах річок і озер багато черемхи, верби, червоної і чорної смородини,
глоду, шипшини, калини, малини. Мають велике полезахисне і водозахисне значення. Корені сосни закріплюють піски,
крони служать перешкодою степовим вітрам. Місцями значно вирубані. Там піски починають розвіюватися вітрами і заносять ріллю, сінокоси,
водоймища. Поблизу стрічкових борів, особливо в посушливі роки, врожайність зернових
культур в два рази вище, ніж у відкритому степу.
Відносяться до категорії особливо цінних лісів.
