 Сільське поселення - населений пункт, не відповідний
критеріям, встановленим в даній країні для
міських поселень. Сільські поселення за їх виробничим профілем діляться на три
типи: сільськогосподарські, несільськогосподарські і змішані. Переважають
сільськогосподарські поселення, жителі яких зайняті головним чином сільським господарством.
Друга група – це невеликі промислові, транспортні, лісогосподарські,
рекреаційні поселення. Змішані поселення також різноманітні:
аграрно-індустріальні, адміністративні і культурно-побутові центри, приміські,
багато жителів яких їздять на роботу в міста. Порахувати кількість сільських поселень в світі важко через
національні відмінності в обліку; орієнтовно
їх 12–20 млн. В Росії (по перепису 1989 р.) 153 тис. сільських поселень; в 93
тис. проживає менше 100 жителів, в 8,4 тис. –
більше 1000, в них зосереджена майже половина сільського населення; 13 тис. –
несільськогосподарські поселення, причому їх число росте,
а число сільськогосподарських різко скорочується. Окрім
постійно жилих, існують тимчасові поселення (напр.,
лісозаготівельників) і сезонно жилі, зв'язані
з використанням видаленої ріллі (польові
стани), зимових і літніх пасовищ, мисливських угідь, з
рекреаційним обслуговуванням населення. В розвинутих країнах поширені
фермерські поселення (часто одно сімейні). Сільські поселення в Росії носять
різні назви залежно від регіональних і національних особливостей, а також від
розміру: сіло, село, хутір, станиця, селище, аул, улус і ін.
Джерело: |
