Байкальський державний природний заповідник - в Прибайкаллі, в центральній частині хребта Хамар-Дабан (Бурятія). Біосферний
резерват ЮНЕСКО. Організований в 1969 р. Пл. близько 166 тис. га. З 1985 р. в підкоренні заповідника знаходиться заповідник «Кабанський» пл. 12 100 га, який в
1996 р. включений в перелік водно-болотяних угідь, що мають відповідно до Рамсарської
конвенції міжнародне значення. В 1996 р. заповідник і заказник введені до складу ділянки Всесвітньої природної
спадщини «Озеро Байкал». Щонайвищавершина в районі заповідника – р. Сохор (2316 м).
Рельєф верхнього ярусу гір контрастний, схили круті, іноді
прямовисні. Біля підніжжя хребта тягнуться обширні
тераси, полого нахилені до Байкалу. Річки
мають типово гірськийхарактер
і бурхливу течію, місцями скидаються невеликими водопадами;
багато озер. Вода чисте, прозоре, але
органічне життя вкрай бідне, оскільки в
зимовий час озера промерзають до дна. Найбільші
озера – Велике, довжина більше 1 км, і Чорне, глибина більше 75 м. Добре виражена висотна поясна. На північних схилах темнохвойна кедрово-ялицева тайга з висотою зміняється чагарниками кедрового стланика і рододендронів, потім субальпійськими
лугами, на вершинах – гірською тундрою. Для південних
схилів характернісвітлохвойні
модринники або соснові і кедрові ліси. Флора заповідника налічує 800 видів вищих судинних рослин, але вона вивчена ще не повністю.
Більше 50 видів рослин – рідкісні, ендемічні
або реліктові. Вони занесені в Червону книгу Бурятії, з
них 12 – в Червону книгу Росії (ірис гладкий, анемони байкальська, черевичок крупно квітковий і ін.). Два види
сімейства тирличевих і складноцвітих – ендеміки
Хамар-Дабана. Фауна типова для гір Південного Сибіру, налічує
37 видів ссавців і 260 видів птахів.
Заповідник служить вогнищем розселення соболя,
який в даний час заселяє всі придатні житла. Звичайні ведмідь, колонок, горностай, бруднив, лось,
сівши. олень; зптахів
– рябчик, глухарі, куріпки, сови, дятли.
Зустрічаються рись, росомаха, видра, лисиця, вовк.
